Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Жданов

було викликане рухом сталеварів за швидкісні плавки і великий зйом сталі з кожного кв. метра поду печі, розпочатий М. М. Мазаєм. З його ініціативи реконструйовано піч № 10, а згодом усі печі мартенівських цехів № 1 і № 2
на заводі ім. Ілліча. 9 жовтня 1936 року бригада М. М. Мазая видала першу плавку за 7 годин 35 хвилин і зняла 10,89 тонн сталі з кв. метра поду печі. Відтоді час плавки безперервно скорочувався, а зйом сталі збільшувався. 24 яшвтня «Прав­да» надрукувала заклик маріупольських металургів - змагатися за найвищий зйом сталі. 28 жовтня М. М. Мазай зварив плавку вагою 111,5 тонни за 6 годин 30 хви­лин, знявши по 15 тонн сталі з кв. метра поду печі. 15 листопада закінчилося дводекадне змагання сталеварів. Переможцем вийшов М. М. Мазай, друге місце здобув сталевар заводу ім. Ілліча І. Г. Неділько, сталевар «Азовсталі» В. С. Несмачний - четверте місце. Змагання за перевищення технічних потужностей агрегатів розгорта­лося і серед робітників інших професій. Іллічівці викликали на змагання колективи заводів ім. Леніна та ім. Петровського в Дніпропетровську, Чусовського металургійного. Азовсталівці змагалися з колективами «Запоріжсталі» і Магнітки.
Вирішальну роль у досягненні цих успіхів відігравала Маріупольська партійна організація, яка налічувала 7600 комуністів. Передовики виробництва, інженерно-технічні працівники поповнювали ряди парторганізацій. М. М. Мазай був делегатом Надзвичайного VIII з'їзду Рад СРСР. В 1936-1938 pp. в місті створено Жовтне­вий, Іллічівський, Орджонікідзевський і Портовий райкоми партії.
З розвитком промисловості зростала кількість населення в місті. Якщо в 1923 році тут жили 31 520 чоловік, то у 1941 році - 241 408 чоловік. Споруджувалися житлові п'ятиповерхові будинки, три- і чотириповерхові приміщення шкіл, клуби, палаци культури. Великі роботи провадилися з метою озеленення і благоустрою: з'явилися парки культури і відпочинку в Іллічівському й Орджонікідзевському районах, в порту. В 1933 році прокладено першу трамвайну колію, що сполучила центр міста з заводом ім. Ілліча. Потім такі ж колії з'єднали центр з портом і кварталами, розташо­ваними на правому березі річки Кальміусу. Розширилася водопровідна мережа. Наприкінці 30-х рр, споруджено Кальчицьке (питне) і Кальміуське (технічне) водосховища. Збудували також каналізаційну мережу протяжністю 23 км. Через міську електромережу щодоби розподілялося 50-70 тис. квт електроенергії замість 5-6 тис. квт у 1913 році.
В 1941 році у місті було 8 лікарень на 1290 ліжок, 9 поліклінік і десятки медич­них пунктів, 2 протитуберкульозні диспансери, дитяча лікарня, будинок санітарної освіти. В них працювало 226 лікарів і 420 чоловік середнього медичного персоналу. На узбережжі моря - в санаторії для дорослих, дитячому кістково-туберкульозному санаторії і 5 будинках відпочинку щороку оздоровлялося та ліку­валося до 40 тис. чоловік.
Напередодні Вітчизняної війни в місті функціонували металургійний інститут, Донецька вища комуністична сільськогосподарська школа, 4 технікуми, 24 середніх, 11 семирічних і 20 початкових шкіл, в яких навчалося 35 тис. чоловік. У квітні 1937 року відкрито палац піонерів з дитячим театром.
В місті виходили щоденна газета «Приазовский рабочий», багатотиражні га­зети на заводах ім. Ілліча, «Азовсталь», коксохімічному та ім. Куибишева, в порту, на залізничному вузлі. В 1932-1937 pp. тут видавалися грецькою мовою га­зета «Колективіст» і журнал «Юний боєць», пізніше «Піонер», в 1933-1937 pp. - літературний альманах «Молодість». У цих виданнях, а також в газеті «Приазовский рабочий» друкувалися твори грецького поета Г. А. Костоправа (1903-1937 pp.), поета та збирача фольклору приазовських греків Касандри Костан (О. К. Гаргала; 1897 - 1934), поетів В. Галла, А. Димитріу, Л. Кир'якова, К. Пастура та інших.
В ЗО-pp. у місті працював державний театр «Червоний шлях» (перше театраль­не об'єднання на Україні), режисером якого в 1931-1932 pp. був народний артист СРCP Б. Б. Лучицький. Діяли російський драматичний театр, де працював тоді 3. Т. Остапенко, нині заслужений артист УРСР; грецький театр, а з 1937 року дитя­чії іі театр і палац піонерів. Маріупольські самодіяльні колективи брали участь у пер­шій (1932 року) всесоюзній олімпіаді художньої самодіяльності в Москві, а також першій всеукраїнській олімпіаді в 1936 році. Напередодні війни в Маріуполі було 102 бібліотеки з книжковим фондом в 1 млн. книжок.
Дедалі зростала і політична активність трудящих міста. Депутатом Верхов­ної Ради СРСР у грудні 1937 року обрано одного з кращих прокатників заводу ім. Іллі­ча - І. Т. Мірошниченка, депутатом Верховної Ради УРСР у червні 1938 року - стале­вара заводу ім. Ілліча М. О. Пузирьова. Серед 386 депутатів міськради і 612 райради було чимало стахановців.
З перших днів Великої Вітчизняної війни промисловість міста почала випускати продукцію для потреб фронту. «Одну норму за себе, другу за фронтовика!» - стало лозунгом тих, хто залишився працювати в тилу. Чоловіків, які пішли до лав Черво­ної Армії, на виробництві заступили дружини, матері, сини і дочки. В місті сформу­вався полк народного


Маріуполь (у 1948–1989 роках - Жданов) - cучасна карта