Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Жданов

На листопад 1931 року змінно-зустрічним плануванням було охоплено 43,9 проц. робітників Маріуполя, працювало 306 госпрозрахункових бригад, з них 266 - на заводі ім. Ілліча. Запровадження змінно-зустрічного
планування забезпечило пере­могу іллічівців у всеукраїнському (1931 року) і всесоюзному (1932 року) конкурсах домен і всеукраїнському (1933 року) конкурсі мартенів. Високо оцінюючи нову фор­му соціалістичного змагання, ЦК КП(б)У зазначав, що «висунутий передовими ро­бітниками заводу ім. Ілліча і підхоплений іншими підприємствами змінно-зустрічний план як вища форма соціалістичного змагання... забезпечує діяльну участь широ­ких пролетарських мас у плануванні і керівництві виробництвом. Він є контролем знизу за роботою господарських і профспілкових організацій у боротьбі за виконан­ння програм, дає змогу повністю і вчасно виявляти й усувати внутрішні неполадки, раціонально використовувати робочу силу і матеріали».
Ще в серпні 1929 року ЦК ВКП(б) прийняв постанову про роботу «Південсталі», в якій накреслювалися конкретні заходи щодо піднесення чорної металургії на півд­ні країни. В постанові наголошувалося на необхідності забезпечити передусім реконструкційні та розширювальні роботи на металургійних заводах - ім. Дзержин­ського, макіївському і маріупольському ім. Ілліча (технічним директором якого пра­цював А. С. Точинський, тепер вчений-металург, лауреат Ленінської премії). Особ­ливого значення ЦК ВКП(б) надавав використанню дешевих керченських руд. «Південсталь» та «Діпромез» зобов'язали терміново опрацювати план використання руд і у зв'язку з цим скласти план будівництва заводів Приазов'я. 15 червня 1930 року Раднарком СРСР ухвалив спорудити у Маріуполі новий завод «Азовсталь». Перша Маріупольська міська партійна конференція (з 1930 року Маріуполь став містом республіканського підпорядкування, з 1932 року - обласного підпорядкування Донецької області), що відбулася у вересні 1930 року, в своєму рішенні записала: «Будізппцтво гіганта вимагає від нас, більшовиків Маріуполя, найсерйознішої, більшовицької уваги до нього... Кожний партосередок повинен переглянути свій механізм під кутом зору пристосування його для потреб «Азовсталі». Кращих проле­тарів, кращих комуністів і комсомольців віддати «Азовсталі».
По-ударному працювали юнаки і дівчата, що приїхали на будівництво «Азовсталі» за комсомольськими путівками. «Доменбудом» керувала Л. В. Яблонська - перша є. країні жінка-домнобудівельник. 11 серпня 1933 року на заводі задуто першу комсомольську доменну піч. Протягом 1934-1940 pp. тут почали працювати ще три потужні доменні печі, найбільші в Радянському Союзі. Весь доменний процес - від подачі шихти до розливання чавуну на розливних машинах було повністю механізовано. За успішне завершення будівництва «Азовсталі» начальника будівництва і директора заводу Я. С. Гугеля в березні 1935 року нагороджено орденом Леніна.
Партійні організації міста провели велику роботу щодо підготовки умов для роз­гортання масового колгоспного руху. Вони послали в село 264 комуністів-виробничпиків з числа двадцятий'ятитисячників. Протягом 1929 року кількість колгоспів в окру­зі збільшилася вп'ятеро. Якщо на 1 січня 1928 року тут було 7 комун, 35 артілей, 25 ТСОЗів, то на 10 березня 1930 року до 318 колгоспів вступило 72 проц. селянських господарств, у користуванні артілей було 77,9 проц. орної землі. Колективи міських підприємств і передусім заводу ім. Ілліча подавали постійну допомогу навколишнім се­лам. Під час весняної посівної кампанії 1929 року іллічівці послали в села 5 бригад ковалів, слюсарів, механіків, які відремонтували 607 сільськогосподарських машин, у т. ч. 32 сівалки, 204 букери, 46 плугів. Робітничі бригади проводили такоя пропагандистську і культосвітню роботу серед селян. Вони влаштовували виступи гурт­ків художньої самодіяльності, культпоходи, екскурсії, вечори запитань і відповідей.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Маріуполь став великим промисловим центром країни. Випуск валової продукції на заводі ім. Ілліча в 1940 році порівняно з виробництвом на колишніх заводах «Провіданс» і «Нікополь» 1913 року збільшився в 6 разів. На узбережжі Азовського моря, крім «Азовсталї» ім. Серго Орджонікідзе, за роки довоєнних п'ятирічок споруджено заводи - трубопрокатний ім. В. В. Куйбишева, коксохімічний, металоконструкцій, судноремонтний, радіаторний, рибоконсервний комбінат та інші підприємства легкої і харчової промисловості. Здійснювалася реконструкція і оснащення новими механізмами порту, що став морськими воротами Донбасу. Біля «Азовсталі» в 1936 році збудували третій порт, через який на завод надходила керченська руда.
Широкого розмаху на підприємствах міста набув стахановський рух. Першими це починання підтримали сталевари заводу ім. Ілліча - П. М. Толмачов, М. О. Пу зирьов, І. О. Шашкін та ін. 10 листопада 1935 року І. О. Шашкін зварив плавку за 6 годин 30 хвилин і зняв 12,2 тонни сталі з кв. метра поду печі, встановивши світовий рекорд. Його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Нове піднесення соціалістичного змагання


Маріуполь (у 1948–1989 роках - Жданов) - cучасна карта