Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Жданов

Поступово відбудовувалися порт, електростанція, залізничний вузол і дрібні підприємства. Незважаючи на те, що в 1922 році працювала лише одна мартенівська піч, трубозварювальний і 2 листопрокатні стани, все-таки
Маріупольські об'єднані металургійні державні заводи випустили сталі й прокату відповідно 19 і 18 проц. за­гального обсягу виробництва всієї України. У січні 1923 року правління тресту «Південсталь» уклало угоду з «Нафтосиндикатом» про виробництво на Маріупольських металургійних заводах для бакинських і грозненських нафтовиків 800 тис. пудів труб і 430 тис. пудів листового заліза. У 1923-1924 pp. заводи дали 47 проц. всього виробництва труб на Укрдїні і 35,9 проц.- у Радянському Союзі.
Холодного січневого ранку 1924 року, коли стало відомо про смерть В. І. Леніна, 2500 робітників маріупольських металургійних заводів зібралися на траурний мі­тинг. «Клянемося,- говорилось у резолюції мітингу,- що ми докладемо всіх зу­силь, щоб довести розпочату Іллічем справу до кінця». Для увічнення пам'яті Леніна маріупольські металургійні та металообробні заводи вирішили перейменувати на завод ім. Ілліча. 22 лютого 1924 року загальні збори робітників, заслухавши повідомлення голови ВУЦВКу Г. І. Петровського про присвоєння заводу імені Ілліча, прийняли постанову, в якій зазначалося, що робітники з честю носитимуть ім'я великого вождя й виправдають довір'я високими трудовими здобутками.
Величезне значення для мобілізації сил трудящих на боротьбу з господарськими труднощами мав ленінський призов до партії. Комуністами стали 480 передових ро­бітників міста, в т. ч. 159 учасників громадянської війни. Якщо на 1 березня 1923 року в міській партійній організації налічувалося 559 членів партії, на 1 січня 1924 року- 715, то на 19 березня 1925 року – 1829.
Велику увагу питанням відбудови промислових підприємств міста приділяв Маріупольський окружний комітет КП(б)У. Вірними помічниками комуністів були комсомольці. Комсомольська організація за 7 місяців (1 квітня - 1 листопада) 1924 року зросйа з 1135 до 1980 чоловік. Серйозну увагу приділяли комуністи також роботі на селі.
Поліпшувалося медичне обслуговування населення. В 1923 році в місті працюва­ли поліклініка, 3 лікарні і 5 амбулаторій; відкрився будинок відпочинку (нині санаторій «Металург»). Великі зміни сталися в культурному житті. Для підготовки вчительських кадрів у 1920 році створено педагогічний інститут. У 1925 році відкрито 2 робітфаки, 1927 році - педагогічний і металургійний технікуми, 1929 році - ме­талургійний інститут. З 1925 року почала працювати окружна радпартшкола, перетворена 1930 року на Донецьку вищу комуністичну сільськогосподарську школу. У 1921 році організовано краєзнавчий музей; працювали театр, цирк, кінотеатри; на підприємствах відкрилися клуби і червоні кутки. В гуртках художньої самодіяль­ності розпочинали свій творчий шлях Я. І. Єнакієв, пізніше соліст Великого театру (загинув у 1941 році); лауреат Державної премії СРСР, народний артист СРСР М. С. Гришко; лауреат Державної премії СРСР, народний артист РРФСР С. М. Шапошников та ін. Виходила міська газета «Приазовський пролетарий». 1920 року в Маріуполі (вперше у Донбасі) видано «Маленький кобзар» Т. Г. Шевченка.
Величезну роль відіграли трудівники міста у здійсненні планів соціалістичної індустріалізації країни. Наприкінці 20-х pp. тут розгорнулося велике промислове будівництво. Першим п'ятирічним планом передбачалося збільшення виробництва промислової продукції на 229 проц. У зв'язку з тим, що розвиток нафтової промисловості вимагав дедалі більше труб, правління тресту «Південсталь» 23 травня 1927 року ухвалило спорудити трубний цех на заводі ім. Ілліча. Майже водночас розпочалося будівництво нової електростанції. В травні 1929 року завод відвідав голова ВРНГ СРСР В. В. Куйбишев, який високо оцінив успіхи його будівників. 1 жовтня того ж року, нова, потужна на той час, електростанція дала промисловий струм.
Гаряче підтримали робітники Маріуполя заклик: «П'ятирічку за чотири роки!». Влітку 1929 року за почином ленінградців розгорнулося змагання між окремими робітниками, бригадами, змінами, цехами. Ініціатором соціалістичного змагання
на заводі ім. Ілліча виступила молодіжна бригада майстра листопрокатного цеху Пахоменка (розстріляний окупантами в 1941 році). На 1 січня 1930 року на заводі було 297 ударних бригад, в яких працювало 7211 робітників. Восени 1930 року на цьому заводі народилася нова форма соціалістичного змагання - боротьба за змінно-зустрічний план. Заспівувачами цього почину стали бригада майстра Л. К. Шарого, сталевар П. І. Васильєв (нині Герой Соціалістичної Праці), старший газівник І. Р. Безкровний та ін. 19 грудня 1930 року заводський партійний комітет узагальнив досвід передових бригад, змін і окремих робітників. Цей день став датою народження змінно-зустрічного плану. Набагато підвищилася активність робітни­ків у боротьбі за мобілізацію внутрішніх резервів, економію матеріалів і зниження собівартості продукції, створення госпрозрахункових бригад.



Маріуполь (у 1948–1989 роках - Жданов) - cучасна карта