Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Жданов

підпільний партійний комітет дав вказівку місцевим осередкам організувати збройний опір карателям. 19 березня повстанці розгромили загін денікінців, який прибув з Маріупо­ля, щоб придушити виступ селян у с. Мангуші.
27 березня 1919 року 1-а Задніпровська радянська дивізія розпочала наступ на місто. Робітники металургійних заводів завдали удару ворогові з тилу. Під захистом гармат і французьких кораблів білогвардійці марно намагалися закріпитися в порту. 29 березня вони тікали морем, рятуючись на тих же кораблях. У Маріуполі створюється ревком на чолі з Г. Македоном. Розгорнув роботу партійний комітет. Почала видаватися газета «Известия». На початку квітня 1919 року утворюється комсомольська організація. Для захисту міста від денікінських банд було сформовано Маріу­польський повстанський батальйон з числа робітників і залізничників. Командиром батальйону ревком призначив К. П. Апатова, комісаром - І. Шишлова, начальником штабу - І. Мартиненка. 15 квітня 1919 року під тиском переважаючих сил біло­гвардійців батальйон залишив місто і відступив до Бердянська. Але вже 27 квіти раптовим ударом він розгромив білих і визволив Маріуполь. Відновив роботу рев­ком, а 16 травня 1919 року - Маріупольська Рада робітничих і селянських депу­татів.
Проте становище залишалося напруженим. Махновські частини, що прикривали
від денікінців ділянку залізниці Маріуполь-Волноваха, незабаром по-зрадниць­кому відкрили фронт, а самі відійшли на Бердянськ. Тим самим вони дали змогу кінноті Шкуро захопити Волноваху. 23 травня денікінці, підтримувані французькими
військовими кораблями, знову вступили до Маріуполя.
4 січня 1920 року Червона Армія визволила Маріуполь від денікінців. Створений
в місті революційний комітет 5 січня випустив звернення до трудящих, в якому за­кликав всіх стати до роботи. На засіданні 7 січня військово-революційний комітет
ухвалив створити повітовий ревком.
Весь 1920 рік місто перебувало у прифронтовій смузі. Для боротьби з бандами
Махна, що кілька разів нападали на нього, з комуністів і комсомольців створили частини особливого призначення (ЧОП). За почином комуністів трудящі виходили на суботники, впорядковували території підприємств, ремонтували устаткування, особлива увага приділялася відродженню металургійних заводів. Відбудова розгорнулася передусім на «Нікополі». У лютому 1920 року на обох заводах трудилося 1305 чоловік. З метою концентрації виробництва у березні «Нікополь» і «Провіданс» були об'єднані і дістали назву Маріупольських об'єднаних металургійних державних заводів. Вони увійшли до групи ударних, особливо важливих, сполучених з залізнич­ним транспортом підприємств, які передбачалося пустити першими. Було створено колегіальне заводоуправління з робітників. У березні дала струм електростанція, через місяць ожив листопрокатний цех - почалася прокатка товстолистового, а на початку травня - тонколистового заліза. Тоді ж стали до ладу 8-а мартенівська піч потужністю 40 тонн, 5 червня - трубний і ливарний цехи. 8 липня 1920 року газета «Известия» писала: «Маріупольські робітники здійснили чудо - державні металургійні заводи пробудилися після довгої сплячки. Напівголодні, змучені суворою холодною зимою, маріупольські металісти, пройняті любов'ю до своєї Радянської держави і бажанням допомогти братам-селянам, протягом трьох місяців... переро­били 300 000 пудів заліза».
В квітні до Маріуполя приїхав брат В. І. Леніна - Д. І. Ульянов. Тут він
провів нараду місцевих партійних і радянських працівників з питань організації допомоги Червоній Армії. 6 липня Маріупольський повітовий комітет оголосив мо­білізацію комуністів і комсомольців на польський фронт, а 4 серпня - всіх комуністів на врантелівський. Щойно створена Червона Азовська флотилія завдавала від­чутих ударів врангелівцям. 28 вересня Маріуполь захопили білі, але вже 4 жовтня Червона Армія визволила місто. Революційна військова Рада республіки нагородила групу командирів і механіків Азовської військової флотилії орденом Червоного
Прапора.
Білогвардійці та іноземні інтервенти завдали місту величезної шкоди - зруй­нували заводи, порт і електростанцію. Наприкінці 1920 і на початку 1921 року жодне підприємство не працювало. Населення Маріуполя в 1921 році становило тільки З0 тис. проти 110 тис. у 1918 році. Щоб забезпечити продуктами харчування сім'ї трудящих, заводоуправління Маріупольських об'єднаних металургійних державних заводів організувало в ливарнях і механічних цехах виробництво лопат, граблів, борін, плугів, сапок, сковорід та інших предметів, потрібних для села. Все це обмі­нювалося на продукти харчування. У вересні 1921 року робітники одержували по
фунта хліба і по 0,75 фунта на кожного члена сім'ї.



Маріуполь (у 1948–1989 роках - Жданов) - cучасна карта