Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Жданов

8 грудня застрайкували залізничники. Вони обрали розпорядчий комітет, до рук якого перейшла вся дільниця залізниці Маріуполь-Ясинувата. Рух поїздів на лінії відбувався тільки за вказівкою комітету. Робітники «Нікополя» і
«Провіданса» оголосили триденний страйк солідарності. Під час збройного повстання в Гор­лівці робітники Маріуполя послали на допомогу горлівчанам бойову дружину - понад 400 чоловік. Після придушення повстання царські війська зайняли станцію Маріуполь. Маріупольську Раду робітничих депутатів розігнали, її членів - І. Се­милова, В. Московченка, братів Миколу, Леоніда і Ореста Антипченків - заарешту­вали і кинули до в'язниці.
Але боротьба не згасла. 1 травня 1906 року робітники міста знову провели страйки і демонстрації. В липні протягом 12 днів страйкували робітники «Нікополя» і «Провіданса», портові вантажники, робітники млина і міської друкарні. Значним
виступом пролетарів Маріуполя в період першої російської революції 1905-1907 pp. був страйк робітників «Нікополя» і «Провіданса» 1 травня 1907 року. Після цього міська організація РСДРП зазнала великих втрат - багатьох її членів було заареш­товано і заслано на каторгу. І все-таки організацію не знищили. У підпіллі вона не припиняла роботи. В рапорті губернському жандармському управлінню від 25 червня 1908 року повідомлялося, що Маріупольський комітет Донецького союзу РСДРП раніше поділявся на 3 райони: міський, портовий і заводський. Зараз перші два не діють, останній з серпня 1907 року випустив б листівок, які було знайдено на заводах.
Восени 1906 року, переховуючись від поліції, до Маріуполя приїхав Г. І. Петровський і влаштувався токарем у механічному цеху «Нікополя». Через рік Петров­ський перейшов у електроцех «Провіданса», де нелегально діяв заводський комітет, який підтримував зв'язок з ЦК РСДРП і В. І. Леніним, що перебував тоді в емігра­ції. За дорученням В. І. Леніна, Н. К. Крупська регулярно листувалася з більшови­ками Маріуполя. Значну роботу в місті проводили у цей час А. О. Заворуев, В. Д. Олейников, І. 3. Іодинський, П. П. Шелестов та ін. Під керівництвом Г. І. Пет­ровського робітники міста взяли активну участь у створенні фонду газети «Правда». В статті «Підсумки піврічної роботи» В. І. Ленін назвав Маріуполь в числі інших міст, де робітники провели по два і більше групових грошових зборів у фонд «Правди». Влітку 1912 року міська організація РСДРП висунула кандидатуру Г. І. Петров­ського на катеринославський губернський з'їзд по виборах депутатів у IV Державну думу від робітничої курії. З'їзд у жовтні 1912 року обрав Г. І. Петровського депутатом Думи. Активну участь у діяльності Маріупольської організації РСДРП брав також і В. Я. Чубар, який у 1914 працював на «Провідансі».
На початку першої світової війни частину більшовиків мобілізували в армію, багатьох заарештували і заслали. Однак і за цих умов більшовики продовжували вести за собою робітників. Під їх керівництвом у місті відбулося кілька антивоєнних виступів. Коли в 1915 році з ініціативи буржуазних партій виникли військово-про­мислові комітети і буржуазія за допомогою меншовиків та есерів намагалася ство­рити при них групи з робітників, щоб залучити їх до роботи у військовій промисло­вості, більшовики міста зірвали ці плани. Робітники «Нікополя» відмовилися оби­рати делегатів у «робітничі групи» і заявили, що йдуть за більшовиками, проти со­ціал-шовіністів. У травні 1916 року вибухнув великий страйк на «Нікополі». Ро­бітники мартенівського цеху висунули поряд з економічними і політичні вимоги. До них приєдналися робітники інших цехів. Страйк тривав 15 днів.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року вже 2 березня в місті обрано Раду робітничих депутатів. Однак більшість у ній захопили меншо­вики та есери. Вони сприяли створенню 5 березня т. зв. громадського комітету, який очолив комісар Тимчасового уряду.
Більшовики Маріуполя у цей час входили в об'єднану соціал-демократичну організацію, де тоді переважали меншовики. У квітні-травні в місто із заслання повер­нулися учасники травневого страйку 1916 року. 5 травня 1917 року вони створили «Комітет потерпілих за страйк», навколо якого групувалися більшовики. 1 липня 1917 року комітет було розпущено і замість нього створено більшовицьку організа­цію. Головою Маріупольського комітету РСДРП(б) став В. О. Варганов.
Вже 6 квітня під тиском більшовиків Рада прийняла рішення про запровадження 8-годинного робочого дня на підприємствах. У травні-червні різко погіршилося становище з паливом на металургійних заводах. З'ясувалося, що шахтовласники
навмисне зривали поставки вугілля. Рада надіслала заяву в Xapків до обласної Ради з вимогою якнайшвидше скликати конференцію, яка вжила б термінових заходів, щоб запо­бігти вугільній кризі, але там засіли меншовики та есери, тому заяву знехтували. Тоді Маріупольська Рада послала своїх депутатів у Горлівку, Гришине, на станцію Алмазна, і вони забезпечили доставку вугілля в місто.



Маріуполь (у 1948–1989 роках - Жданов) - cучасна карта