Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Володарське

Володарське (до 1925 року - село Нікольське) - селище міського типу (з 1965 року). Розташоване на річці Кальці - притоці Кальчика, за 22 км на північний захід від Жданова і за З0 км від залізничної станції Розовка.
Селищній Раді підпорядковано також населені пункти Кам'януватське, Лісне, Новоянисоль. Населення - 7661 чоловік.
Володарське - центр району, територія якого - 1221 кв. км; населення - 33 тис. чоловік. На його території - селищна Рада і 7 сільських Рад, яким під­порядковано 49 населених пунктів. Сільське господарство має переважно зерновий напрям; розвинуте також м'ясо-молочне тваринництво. Тут - 16 колгоспів, птахофабрика, радгосп м'ясо-молочного напряму, державний племінний завод, де розводять велику рогату худобу червоної степової породи. Сільськогосподарські угіддя займають 98 183 га. Розвинута промисловість будівельних матеріалів і харчова. На території району - 4 лікарні, 32 фельдшерсько-акушерських пункти, 40 загально-освітніх шкіл, будинок культури, будинок піонерів, 27 клубів, 20 бібліотек.
1831 року на північно-західному узбережжі Азовського моря - в Олександрівському повіті Катеринославської губернії - розташувалося Азовське козацьке військо. Складалося воно з козаків, що повернулися із Задунайської Січі. Частина козаків заснувала тоді на Кальці хутір, назвавши його за іменем кошового отамана Й. Гладкого - Гладким. Козаки несли сторожову службу по узбережною Азовського мори, за що звільнялися від повинностей і податків. Основним заняттям у господарстві було рибальство, землеробство і скотарство.
1865 року після ліквідації Азовського війська частину козаків переселили на Ку­бань, решта була переведена до категорії державних селян. Після селянської рефор­ми, за указами 1866-1867 pp., державна земля, якою користувалися козаки, була передана общині у власність за викуп. 175 ревізьких душ Нікольського (так з 1855 ро­ку називався хутір Гладкий) одержали по 11,6 десятин, а всього - 2014 десятин.
Село увійшло до Покровсвкої волості Олександрівського (з 1874 року - Маріупольського) повіту. В 1882 році в ньому проживало 252 чоловіки та 261 жінка. Від самого початку серед поселенців не було рівності, соціальна диференціація ще більше посилилася після реформи. Хазяї господарств Нікольського, що мали 3-4 на­діли (це становить близько 40 десятин), використовували найману працю та ще й орен­дували землю. Більшість же селян мали землі обмаль, особливо ті, що оселилися тут пізніше і земельних наділів не одержали. Збідніле населення, не маючи тягла та реманенту, не могло як слід обробити свої наділи. Тим-то у звіті Маріупольської земської управи за 1888 рік зазначалося, що в таких господарствах техніка обробітку зде­більшого перебуває «на дідівському рівні». Після кількох неврожаїв, особливо 1876 і 1888 pp., у Маріупольському повіті селянство було до краю обплутане боргами. Бідування населення посилювалося ще й через безліч повинностей: дорожну, под­вірну, арештантську тощо.
Голод, нужда, хвороби - все це призводило до великої смертності. До того ж на території, яку займає нині Володарський район, до 1893 року не було жодного лі­каря. 1876-1877 pp. у Нікольському від дифтериту померло 111 дітей. Смертність нерідко перевищувала народжуваність: 1888 року, наприклад, народилося 73 чоловіка, а померло 77. Тільки 1897 року в Нікольському відкрито фельдшерський пункт.
Безпросвітні злидні супроводжувалися культурною відсталістю селян. 1875 року в селі діяло однокласне земське училище, яке 1878 року відвідували лише 17 хлоп­чиків та 9 дівчаток. Школа мала «стелю низьку, світла обмаль, саме приміщення тісне навіть і для малої кількості учнів». У 1915 році в ній налічувалося 83 учні, а вчили їх 3 вчителі. Земська бібліотека, відкрита 1908 року, мала всього 638 книг. За 1915 рік її читачами були 90 чоловік.
Наприкінці XIX ст. економічне становище Нікольського й інших сіл, прилеглих до Маріуполя, помітно змінилось. Промислове будівництво спричинило швидке зро­стання населення міста, що, в свою чергу, посилило попит на сільськогосподарську продукцію та сировину. Населення все більше втягувалося в торгове землеробство. Так, 1882 року із зібраних 38,6 тис. пудів зерна близько 20 тис. пудів пішло на про­даж в селища Донбасу та в Маріуполь. Заможні хазяї в Нікольському скуповували землі розорених бідняків. Малоземелля та безземелля гнало людей до міста на заробітки. 1914 року в Нікольському налічувалося 2496 жителів. Було тут кілька корчем, понад десяток крамничок, щороку в травні відбувався триденний ярмарок.
Коли почалася перша світова війна, 112 чоловік з села зразу ж мобілізували на фронт. Багато господарств залишилися без робочих рук. Лише заможні хазяї наживалися на поставках продовольства та фуражу для потреб армії.
Після Лютневої революції влада в селі залишилася, як і раніше, в руках заможної верхівки. Влітку з фронту почали повертатися поранені солдати. З їх ініціа­тиви після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції було проведено в грудні вибори до Ради селянських і солдатських депутатів. Рада



Дивиться також інші населені пункти району:

Володарське - cучасна карта