Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бойове

Бойове (до 1923 року - Покровське) - село, центр сільської Ради; розташоване за 12 км від районного центру і за 32 км від Жданова- залізничного вузла і най­більшого порту на Азовському морі. За 10 км від
Бойового проходить автотраса
Жданов - Запоріжжя. Недалеко від села протікає річка Коротиш. Населення  
924 чоловіка. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Червоний Жовтень Малинівка, Новогригорівка, Панівка, Семенівка, Суженка, Федорівка
(на її території досліджено 4 курганних поховання доби бронзи - II - початок I тисячоліття до н. е.).
Село заснували по закінченні російсько-турецької війни 1828-1829 pp. дунайські козаки, які переселилися на узбережжя Азовського моря на землі, відведені їм за службу. Так виникли тут Нікольська, Покровська, Стародубівська, Новоспасівська і Петровська станиці. Через 20 років після утворення Азовського козацтва у цих станицях жило майже 9,5 тис. чоловік, у т. ч. 4,8 тис. чоловіків і 4,7 тис.
жінок.
1865 року Азовське військо було ліквідоване. Волостями, сформованими з колишніх козачих поселень, почали відати повітові та губернські установи. Покровське стало волосним центром. Верхівці козацтва відводилися значні земельні ділянки, рядовим козакам - невеликі наділи. Так, штаб-офіцерам видали по 400 десятин земл і, обер-офіцерам - по 200, а урядникам і козакам з сім'ями виділили по 9 деся­тин на чоловічу душу, вдовам козаків - по 7,5 десятини, сиротам - по 4,5 десятини. Багато рядових козаків, не бажаючи переходити на нове становище, переселилися на Кавказ. Незважаючи на це, Покровське після реформи лишалося ще великим селом. В 1884 році тут жило близько 1000 чоловік, у т. ч. 679 осіб, приписаних до сільської громади, і 303, не приписаних до неї. Понад 40 чоловік ходили на заробітки, біль­шість з них тільки вважалися членами громади, а фактично працювали у промисло­вості
З розвитком капіталізму відбувалося швидке розшарування селянства. За 20 ро­ків населення волості зросло майже вдвоє - якщо 1884 року у волості налі­чувалося 3,8 тис. чоловік, то у 1904 - 6,3 тис. Тільки внаслідок приросту населення земельні наділи зменшилися у 2 рази. Незадовго до першої російської революції у волості на одного чоловіка припадало в середньому 1,5 десятини землі. Особливо в тяжкому становищі перебували ті жителі Покровського, що не належали до коза­ків і під час реформи 1861 року одержали т. зв. дарчий наділ. Крім викупу за одер­жані наділи, жителі села сплачували податки: казенний, земський, мирський і стра­ховий. Все це підривало економіку селянських господарств, призводило до зубожіння. Часті неврожаї супроводилися голодом.
По схилах балки тулилися підсліпуваті глинобитні хати під солом'яними стрі­хами. Тільки церква, лавка, будинки попа, колишньої козацької верхівки і курку­лів виділялися на фоні селянської забудови. Постійні недоїдання викликали масові захворюваппя населення. У доповіді Маріупольській повітовій санітарній раді від­значалося, що 1907 року тяжку форму туберкульозу виявили у 7 проц. населення Покровського. Хворі залишались без медичної допомоги, оскільки у волості не було ні лікарні, ні медичного пункту. Маріупольська повітова лікарсько-санітарна рада не раз зверталася до земської управи з проханням відкрити у Покровському лікарню. Але остання незмінно відмовляла. Тільки наприкінці 1912 року земство органі­зувало у селі медичну дільницю, де працювали лікар та фельдшер.
Більшість дітей села росла неписьменною, бо батьки не мали коштів для їх навчання. Земська школа, споруджена у 1887 році, була дуже тісною. 1912 року школу закінчили 14 учнів (11 хлопчиків і 3 дівчинки). Тривалий час тут учителю­вали С. П. Лютенко і О. О. Головко, які щиро дбали про навчання і виховання дітей.
Злидні і безземелля змушували жителів Покровського поневірятися у поміщиків та куркулів або залишати село і йти заробляти на підприємства. Величезний вплив на селянство мав революційний рух робітничого класу 1905-1907 pp. Уже навесні 1905 року робітники Єнакіївського металургійного заводу привезли в села Покровської волості революційну літературу. В самому Покровському її поширював колиш­ній солдат С. Я. Козачек. Він разом з жителем сусіднього села Стародубівки Г. П. Кармазиним провадив революційну роботу в селах волості.
Наприкінці травня 1906 року Г. П. Кармазин і С. Я. Козачек були арештовані. Це викликало серед селян хвилю невдоволення, вони перестали платити податші і виконувати повинності. У селах Покровському, Нікольському, Стародубівці від­булися сходки, на яких жителі вимагали звільнення політичних в'язнів, зниження орендної плати за землю, виступали за припинення сплати податків тощо. Податко­вий інспектор Маріупольського повіту в своєму звіті вказував, що з другої половини серпня 1906 року в сплачуванні податків у селянському середовищі «різко визначив­ся інший напрям». «Цьому прагненню,- писав він,- багато в чому


Бойове - cучасна карта