Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Волноваха

житлових будинків, магазинів і їдалень. Паровозне депо і Волноваський відділок залізниці в листопаді - грудні 1943 року зайняли перше місце на Південно-Донецькій залізниці і завоювали перехідний Червоний прапор НКШ
і ВЦРПС. Стали до ладу млин, хлібозавод, кілька побутових майстерень. Почала функціонувати поліклініка, відновилися заняття в школах. Уже в перші роки після визволення міста тут працювали лікарня, 3 школи, школа робітничої молоді, бібліо­тека. Було відбудовано Палац культури ім. К. Маркса, багато житлових будин­ків. відкрито нові магазини, побутові майстерні, райхарчокомбінат тощо. У 1940 ро­ці збудовано нове приміщення районного Будинку культури ім. В. І. Леніна.
Трудящі міста взяли активну участь у збиранні подарунків для Червоної Армії і коштів на будівництво танків для 65-ї танкової бригади, що визволяла Волноваху. Залізничники вузла зібрали 658 тис. крб., колгоспник І. Я. Шпаренко передав з власних заощаджень 30 тис. крб., а всього трудящі міста внесли у фонд оборони 1458 тис. карбованців.
Долаючи величезні труднощі, люди працювали під лозунгом «Все для фронту, все для перемоги». Розгорталося масове соціалістичне змагання. У 1944 році серед 2549 робітників і службовців вузла понад 1380 були стахановцями і 674 - удар­никами. Річний план колектив паровозного депо виконав на 130 проц., вагонного - на 140 проц., дистанції зв'язку - на 141 проц., станції Волноваха - на 147 проц. На 225-235 проц. виконали виробничі завдання колективи механічного і комсомольсько-молодіжного автоматного цехів, очолювані комуністами Г. В. Чувилком і П. Є. Циганком. Взірець у праці показували машиністи паровозів М. В. Гарасько, І. І. Макаренко, К. С. Бельдей, І. Г. Тараненко, С. І. Балика, механік-раціоналізатор В. Д. Ярославцев. По 2-3 норми виконували щодня Г. К. Сарака, О. Плахтієнко. І. Пустовійт, Б. Гаркуша, А. Маринець та ін. Комсомольська організація вузла, що налічувала 1944 року 192 чоловіка, створила 15 комсомольсько-молодіжних цехів, змін і бригад, які систематично перевиконували виробничі завдання. У 1944 році паровозне і вагонне депо станції Волноваха кілька разів завойовували перше місце на Південно-Донецькій залізниці, а колектив першої дистанції зв'язку і сигналізації було нагороджено перехідним Червоним прапором НКШ і ВЦРПС. Робітники вузла подавали велику допомогу і підшефним колгоспам - «Культурна революція», «Червоний партизан» і радгоспу «Транспортник». У 1944 році ці кол­госпи і радгосп повністю освоїли свої довоєнні посівні площі. Велика група волноваських залізничників брала участь у відбудові транспорту у визволених західних областях країни.
В 1945 році відбудова вагонного і паровозного депо у Волновасі в основному була завершена. За самовіддану працю колективу паровозного депо вручили на вічне зберігання перехідний Червоний прапор Державного Комітету Оборони СРСР.
Активно включилися залізничники Волновахи у боротьбу за дострокове виконання плану першої післявоєнної п'ятирічки. У 1947 році колективи паровозного і вагонного депо, що виконали річне завдання на 329 проц., зайняли перше місце на Південно-Донецькій залізниці. Високих показників в прані домоглися комуністи - машиністи Й. Є. Варуша, І. К. Андрієнко, В. І. Тищенко, Я. М. Голуб, Ю. П. Мокрий, Ф. П. Чернявський, Ф. Поздняков, С. В. Єршов та ін., що довели середньодобовий пробіг паровоза до 357- 389 км, замість 261 км за планом, водили великовагові поїзди, зеконо­мили багато палива. Тільки у 1945-1947 pp. понад 150 залізничників Волновахи за самовіддану працю було нагороджено орденами і медалями СРСР. У 1949 році з 4032 робітників і службовців вузла у змаганні брало участь 3991 чоло­вік. Серед них - 2224 стахановці, 1296 ударників, 332 послідовники лунінського руху. Уже в серпні 1949 року працівники паровозного депо виконали п'ятирічний план перевезення вантажів, а вузол у цілому досяг довоєнного рівня вантажообороту і набагато перевищив його за пробігом і технічною швидкістю паровозів.
Значних успіхів добилися у перші післявоєнні роки і колгоспи «Культурна рево­люція» та «Червоний партизан». У 1948 році за вирощування високих урожаїв ве­лику групу колгоспників нагородили орденами і медалями СРСР, а ланковій - кому­ністці У. С. Мастепан у травні 1949 року було присвоєно звання Героя Соціалістич­ної Праці. У 1950 році обидва колгоспи об'єдналися в один - ім. Чапаєва, більша частина бригад і землі якого незабаром відійшли до Новогригорівської сіль­ської Ради Волноваського району.
У роки наступних п'ятирічок Волноваський райком КП України, районна і міська Ради депутатів трудящих провели велику роботу щодо мобілізації трудящих на розвиток економіки. У місті побудовано нові підприємства: комбінат хлібопродуктів, харчокомбінат, заводи будівельних матеріалів, асфальто-бетонний, молочний та ін. За семирічку було проведено реконструкцію залізничного вузла - локомотив­ного депо, служб сигналізації і зв'язку. Електрифіковано дільниці Волноваха - Донецьк і Волноваха -


Волноваха - cучасна карта