Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Волноваха

гітлерівський пост, що охороняв залізницю у районі Великоанадольського лісу, а в жовтні 1942 року групу фашистів біля хутора Мар'янівки (тепер у складі м. Волновахи). На території Волноваського району і в місті діяло
кілька патріотичних і підпільно-розвідувальних груп. Ще 8 жовтня 1941 року, напередодні відступу Червоної Армії, командування Південного Фронту залишило в місті для розвідувальної роботи радиста - лейтенанта В. І. Ша­пинського і місцевого жителя 65-річного Ф. С. Стрижака, на квартирі якого була явка, їхніми активними помічниками стали залізничники І. Г. Тесля, електромонтер стан­ції Волноваха комсомолець І. І. їжак з сестрою Г. І. Попко. За розвідувальними да­ними, що їх передавав В. І. Шапинський, радянська авіація протягом грудня 1941 - серпня 1943 pp. не раз бомбила фашистські ешелони, склади боєприпасів, порушувала електропостачання станції. Розвідники діяли до вересня 1943 року, після чого В. І.  Шапинський повернувся у свою частину (навесні 1944 року він загинув при вико­нанні бойового завдання),
квітня 1942 року юні патріоти М. Гвоздь та І. Семенчук у с. Свободному зни­щили фашистський пост і організували диверсію на залізниці Вояноваха - Маріуполь. Незабаром їх заарештували і 1 травня повісили. Радянські розвідники-парашутисти О. А. Заблоцька та Д. К. Брочко, послані в район Волновахи за завданням командування Червопої Армії, а також місцевий житель Д. М. Гребенник, що допома­гав їм, збирали розвідувальні дані, організовували диверсії, знищували гітлерівців. У квітні 1042 року С. Ф. Герасимов установив зв'язок з радянськими розвідниками- парашутистами і допомагав їм. Фашисти виявили на його квартирі міни, гранати і парашути. Всю його сім'ю гітлерівці розстріляли, а наприкінці травня того ж року схопили і повісили самого С. Ф. Герасимова. Влітку 1943 року було розстріляно волноваських підпільників-медпрацівника Л. Лідовську і машиніста паровоза Ф. В. Філіпських. Разом з групою патріотів вони подавали допомогу полоненим бійцям і командирам Червоної Армії, поширювали зведення Радянського інформбюро, організували в Маріуполі втечу групи військовополонених.
Жителі Волновахи брали також участь у партизанському русі в інших районах країни. Так, син Ф. В. Філіпських - Євген - вихованець Волноваської комсомоль­ської організації, що працював до війни спершу машиністом, а потім вагонним майстром на станції Волноваха, з перших днів Великої Вітчизняної війни був на фронті. У серпні 1941 року він потрапив в оточення й організував партизанську бригаду «Полум'я», яка протягом 3 років діяла в лісах Білорусії. За виявлену мужність і ге­роїзм у боротьбі з фашистськими загарбниками йому присвоєно звання Героя Радян­ського Союзу. Після війни полковник С. Ф. Філіпських працював на партійній ро­боті в Білорусії.
За 23 місяці окупації фашисти завдали місту величезних збитків. Понад 1 тис. ра­дянських громадян вони вигнали з Волноваського району на каторяші роботи до гіт­лерівської Німеччини. Особливо лютували фашисти напередодні свого відступу. Вони зруйнували вокзал, паровозне й вагонне депо, електростанцію, майже всі тех­нічні споруди, зв'язок, станційні колії, систему і засоби водопостачання. В руїнах лежали 2 школи, лікарня, палац культури, 46 житлових будинків, службові і тех­нічні приміщення вузла. Було зруйновано 32 км залізничної колії. Збитки, завдані тільки залізничному транспорту, становили близько 36 млн. крб. Другу колію на дільниці Волноваха-Маріуполь фашисти зняли і вивезли. Майже цілком було зни­щено майно колгоспів «Культурна революція» і «Червоний партизан», а також; під­собного господарства вузла - радгоспу «Транспортник».
10 вересня 1943 року після запеклих боїв на річці Кальміусі частини 28-ї армії Південного фронту (воїни 11-го танкового корпусу під командуванням генерала М. М. Радкевича і 5-го гвардійського кавалерійського корпусу під командуванням генерала О. Г. Селіванова) визволили Волноваху від окупантів. У боях за місто відзначилася 3-я гвардійська стрілецька дивізія генерала К. О. Цаликова. Землякам- уральцям цієї дивізії Свердловський обком ВКП(б) надіслав привітання, в якому говорилося: «Ваші воєнні подвиги запалюють трудящих Уралу на нові успіхи в ім'я якнайшвидшого розгрому і вигнання німецьких окупантів з України. Від щирого серця бажаємо вам нових успіхів». У визволенні міста брали участь також і пілоти полку тричі Героя Радянського Союзу О. І. Покришкіна.
Відразу ж після вигнання гітлерівців трудящі Волновахи приступили до відбудови економіки міста. Цією роботою керували Волноваський райком КП(б)У, рай­виконком і міська Рада депутатів трудящих, що відновили свою діяльність 10 верес­ня 1943 року. На відбудові вузла, крім залізничних військ, щодня працювало близько
515 жителів міста. Уже через 3 дні після визволення станція почала пропускати поїз­ди. По-бойовому працювала в ті дні партійна організація вузла, що налічувала на­січені. 1044 року 150 комуністів. Завдяки самовідданій праці залізничників і буді­вельників на кінець 1943 року стали до ладу підсобні цехи і 2 секції паровозного депо, електростанція. Було налагоджено зв'язок, водопостачання, відбудовано гуртожиток, кілька


Волноваха - cучасна карта