Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Волноваха

чорноморськими матросами. Командиром бригади був 19-річний комуніст С. М. Лепетенко, а в її лавах билися В. В. Вишневський (згодом став відомим драматургом), а також І. Д. Папанін (прославлений радянський полярник).
Внаслідок зради Махна, що командував 3-ю бригадою Задніпровської дивізії, 19 травня 1919 року денікінці прорвали фронт на південь від Юзівки і наприкінці травня захопили Волноваху. У ці дні велика група волповаських залізничників пішла до лав Червоної Армії. У боях з денікінцями загинули П. А. Угрюмов, М. О. Новиков, помер від тифу X. О. Мариничев.
Сім місяців хазяйнували у Волновасі денікінці. Вони зосередили тут каральні нагони і величезні склади озброєння і боєприпасів. Восени 1919 року в районі Волновахи відбувалися бої між повстанськими загонами і білогвардійцями. Робітники станції виводили з ладу рухомий склад, псували паровози, саботували відправку білогвардійських поїздів.
Нa початку січня 1920 року частини 13-ї Радянської армії Південного фронту визволили Волноваху від денікінців. У січні 1920 року в с. Платонівці було створено волосний ревком, а на станцію Волноваха призначено військового коменданта. Наприкінці квітня відбулися вибори до Платонівської волосної Ради. Залізничники станції взялися за ремонт колії, паровозів, вагонів. Уже в лютому тут відбулися масові суботники. Проте, відновленню народного господарства перешкоджали наскоки, грабежі і звірства махновських банд. Робітники організували загін, який разом з чсркопоармійцями вів активну боротьбу з бандитизмом. У червні 1920 року в селі Платонівці і волості приступили до створення комітетів незаможних селян.
Від початку 1920 року селище входило в Маріупольський повіт, а з червня - до складу Юзівського району Донецької губернії. У серпні 1920 року було створено Волноваський підрайон Юзівського району, а в с. Платонівці - сільраду. На той час у Волновасі жило 690, а в Платонівці - 2339 чоловік.
Велику організаторську роботу провадив комуністичний осередок станції, що підновив свою діяльність на початку 1920 року. На кінець серпня він об'єднував 10 комуністів. Очолив осередок колишній Макіївський шахтар М. Ф. Потьомін. 11 серпня 1920 року бюро Волноваського підрайпарткому прийняло рішення про створення комсомольського осередку. Його організатором був І. Н. Кабузенко, першими комсомольцями - П. Валуєв, Л. Шумаков, 3. Жемерякіна. В селищі уіпорили жінраду. ЗО серпня відбулася підрайонна конференція жінок. Почала працювати школа.
Влітку 1920 року, коли розпочався наступ врангелівської армії, штаб Південно- Західпого фронту вжив заходів для зміцнення оборони Донбасу, У другій половині червня 1920 року в район Волновахи прибув перший кінний корпус Д. П. Жлоби, а з середини липня тут почалося формування Другої Кінної армії під командуванням О. І. Городовикова. Для організації відсічі Врангелю 14 липня на станцію прибули командуючий Південно-Західного фронту О. І. Єгоров і член Реввійськради фронту Й. В. Сталін.
Наприкінці вересня тут розгорнулися запеклі бої з врангелівцями. Частина комуністів і робітників пішла на фронт, підрайвиконком було перетворено на підрайревком. Партійний осередок і ревком подавали величезну допомогу Червоній Армії у постачанні її продовольством і фуражем, у перевезенні військових вантажів. Героїч­но захищали станцію бійці 40-ї дивізії 13-ї армії. Але ворог кинув сюди Донський
корпус і 26 вересня захопив Воліговаху. Проте протрима­лись врангелівці тут лише 8 днів. Зупинивши противника під Юзівкою, частини 13-ї армії перейшли в контрнаступ. 1-3 жовтня на ділянці Оленівка - Великоанадоль - Волноваха успішно вели бої радянські бронепоїзди № 4, 9, 40, 58, 64. Сміливими ударами вони розсіяли врангелівську кінноту і змусили відступити піхоту. Після упертих боїв частини 9-ї і 40-ї дивізій 5 жовтня 1920 року визволили Волноваху від ворога. «Незважаючи на всі багатства техніки, яку щедро постачали союзники, барон Врангель... зазнав цілковитої поразки. Доблесними частинами 13-ї армії лавина донців і кубанців, що просувалась на Донецький басейн, була роз­громлена під Юзівкою і Волновахою»,- писав М. В. Фрунзе у наказі арміям Південного фронту.
Трудящі селища знову приступили до відбудови зруйнованого господарства. Для зміцнення органів Радянської влади Юзівський райком КП(б)У і райвиконком прислали групу комуністів-робітників. Вони ввійшли до складу Волноваського під райревкому, що відновив свою роботу 11 жовтня 1920 року. Головою ревкому став А. Г. Хавиков. Він очолив і створену в січні 1921 року Волноваську підрайонну Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, до якої було обрано 35 чо­ловік.
Після вигнання врангелівців на станції відновила роботу партійна організація, а 25 жовтня 1920 року було обрано підрайпартком на чолі з секретарем А. А, Кова­лем. У жовтні 1920 року підрайонна парторганізація налічувала 12 комуністів4, а на початок 1921 року - 23 комуністи.
Важкими були перші роки відбудови народного господарства: розруха, голод, безчинства махновських банд. В січні 1921 року поблизу с. Долі бандити по-звіря­чому вбили секретаря Волноваського підрайпарткому А. А.


Волноваха - cучасна карта