Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Волноваха

1917 року відбулися перевибори Платонівської волосної Ради робітничих і селянських депутатів, а на станції Волноваха був створений ревком (голова П. А. Угрюмов, комісар - П. А. Чернявський). Наприкінці 1917 року на станції
значно зросла більшовицька група, а на початку 1918 року тут оформився партійний осередок більшовиків. До нього входили: П. А. Угрюмов, П. А. Чернявський, С. Гоков, Я. Дюдюн, О. Білоус, М. Є. Варуша та ін. Першим керівником більшовицького осередку став слюсар паровозного депо М. Є. Варуша.
Г. роки громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції Волноваський залізничний вузол, що мав важливе стратегічне значення, не раз був об'єктом запеклої боротьби. Під час наступу німецьких та австро-угорських окупантів за наказом № 117 по частинах Червоної Армії Донецького басейну від 7 квітня 1918 року створено Волноваський укріплений район і Волноваську групу Червоної Армії. Її завданням було обороняти дільницю від станції Пологи до станції Волноваха. Натиск окупантів у цьому районі стримували частини 1-ї Радянської армії і створені Центроштабом Донбасу червоноармійські і робітничі загони, а також загін моряків на чолі з А. В. Полупановим.
18-20 квітня на підступах до станції точилися бої з австро-німецькими військами. 22 квітня окупанти вдерлися у Волноваху, Разом з частинами Червоної Армії відступила і група робітників-залізничників, було вивезено також деяке майно вузла.
Окупанти відновили в селищі старі порядки. Знову підвели голову куркулі.  червні 1918 року на станції розміщувались частини 15-ї німецької і 59-ї австрій­ської дивізій. Але трудящі Волновахи не припиняли боротьби за відновлення Радянської влади. Влітку і восени 1918 року тут діяла підпільна група, в яку входили місцеві робітники-більшовики П. А. Чернявський, П. А. Угрюмов, А. Н. Гнатюк, X. О. Ліариничев, Д. Троян, а також І. Ф. Супрун, що вступив до лав більшовицької
партії пізніше - у 1920 році, та ін. Влітку 1918 року на станції було вчине­но кілька диверсій - залізничники виводили з ладу рухомий склад і станцій­ні колії. Місцеві робітники включилися у всеукраїнський страйк залізничників, який з 18-20 липня 1918 року охопив майже всі станції Катерининської залізниці.
Восени 1918 року в районі Волновахи діяло кілька партизанських загонів. Активно боровся проти окупантів загін, створений учителем із сусіднього села Новотроїцького М. Т. Давидовим. Партизани кілька разів проривалися у Волноваху. Разом із залізничниками вони роззброювали австро-німецьких солдатів, затримували ешелони з бойовою технікою і продовольством. Незабаром їм довелося боротися й проти білокозачих загонів Краснова та «Добровольчої армії» Денікіна, які наприкінці листопада - на початку грудня 1918 року захопили Маріуполь, проголосивши свою владу на території всього повіту, в т. ч. й у Волновасі.
Протягом січня - березня 1919 року безперервні бої з білокозаками і денікінцями вів загін, організований робітниками депо. Під час одного бою, у січні 1919 року, карателі схопили і розстріляли пораненого комісара загону більшовика П. А. Чернявського.
На допомогу залізничникам прийшли війська Південного та Українського фрон­тів Червоної Армії, зокрема з заходу наступали полки Задніпровської дивізії, якою командував П. Ю. Дибенко. На початку березня 1919 року між ними і білогвар­дійцями, що зосередили в районі Волновахи великі сили, зав'язалися запеклі бої.
Ударів по ворогові завдавали і місцеві повстанські загони: на початку березня між станціями Волноваха і Великоанадоль вони вивели з ладу залізничну колію, вчинили напад на поїзд, що віз у Таганрог французьких офіцерів, і на ешелон з бі­логвардійцями.
18 березня 1919 року частини Задніпровської дивізії визволили Волноваху. У селищі було створено ревком на чолі з П. А. Угрюмовим. Вийшов з підпілля більшовицький осередок. Станція весь час знаходилась у зоні воєнних дій, і залізничники докладали всіх зусиль, щоб допомогти Червоній Армії. Вони обладнали бронепоїзд, командиром якого став слюсар, більшовик М. 6. Варуша. До команди бронепоїзда увійшли П. А. Угрюмов, X. О. Мариничев, Й. Є. Варуша, Т. І. Зубов, І. П. Любич, М. О. Новиков та ін. За 20 км від Волновахи, поблизу станції Карань, бронепоїзд вступив у бій з білогвардійським бронепоїздом «Іван Калита» і завдав йому значних пошкоджень. Але втрати були і серед бійців бронепоїзда. Смертю героїв полягли Я. Ю. Нелепа, В. О. Дюдюн та інші.
На початку квітня кіннота генерала Шкуро прорвала фронт у районі Юзівки і 12 квітня захопила Волноваху. Денікінці учинили дику розправу над тими, хто подавав допомогу Червоній Армії: 13 квітня у дворі станційного відділку розстріляли групу робітників, щодня проводились арешти й облави.
Після впертих боїв частини Червоної Армії 24 квітня 1919 року знову визволили станцію. У цих боях брала участь і Задніпровська бригада бронепоїздів, команди яких укомплектовувалися балтійськими і


Волноваха - cучасна карта