Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Волноваха

року. Страйкували машиністи, робітники і службовці паровозного депо, станції та колійних слуяб, телеграфісти. Залізничний вузол завмер. Жандармське управління доповідало кате­ринославському губернатору про
те, що з 13 жовтня припинився рух поїздів між стан­ціями Олександрівськ і Волноваха.
Що бурхливіше розгорталися події у грудні 1905 року. На заклик Бойового страйкового комітету Катерининської залізниці 8 грудня розпочався страйк заліз­ничників Маріупольського відділення (Ясинувата-Маріуполь), до складу якого входила і станція Волноваха. 9 грудня припинився рух поїздів і на Другій Катерининській залізниці - між станціями Волноваха і Олександрівськ. Щоб перерізані бойовим дружинам дорогу з Авдіївки і Ясинуватої на Волноваху і Маріуполь. 15(28) грудня, козаки розібрали залізничну колію між Юзівкою і Рутченковим. 17 грудня царський уряд оголосив Маріупольський та інші повіти Катеринослав­ської губернії на військовому становищі, кинув війська і придушив виступ заліз­ничників.
Напередодні першої світової війни було вжито деяких заходів щодо розширення станції Волноваха, зокрема у 1911 році збудували нову лінію водопостачання вузла завдовжки 11 верст з водонапірною баштою. Але технічна оснащеність вузла зали­шалась відсталою. Паровозне депо мало кілька убогих цехів з закопченими вікнами й стінами. У ковальському цеху стояло 2 горни, а в механічному - кілька пар лещат і один токарний верстат, який приводили в рух колесом, що оберталося вручну. В ко­тельному цеху кувалдами оббивали жарові і димогарні труби, клепали заклепки на котлах. Від неймовірного гуркоту і дзенькоту металу глухли люди, які працювали щодня по 12 годин.
У пристанційному селищі на 1 січня 1915 року налічувалось 108 дворів і 634 жи­телі. Тут були крамниця, маленька приватна пекарня та ще стояв довгий ряд комор торгівців хлібом. У 1905 році, після того, як станція стала вузловою, адміністрація дороги відкрила в селищі однокласну школу, де 1906 року навчалося 28 дітей. Розміщувалась вона у старому одноповерховому будиночку, займаючи лише його поло­вину, у другій половині містилася церква. В 1908 році з Дебальцевого сюди перевели школу артільних старост. Це була єдина на Катерининській залізниці і перша в Ро­сії школа, в якій готували майстрів (артільних старост) для будівництва залізниці і розширення станційних колій. Після 6 місяців навчання її учні проходили дворічну літню практику. Навчалося тут одночасно понад 30 чоловік. З 1910 року тут почали готувати також і дорожних майстрів з річним строком навчання. У 1922 році школу перевели до Катеринослава.
Хоча після 1905 року на станції Волноваха відкрили т. зв. приймальний покій, де працював дільничний лікар, медичне обслуговування населення залишалось, як і раніше, незадовільним. Тільки за перше півріччя 1916 року на самі лише епідемічні хвороби (віспу, тиф, дизентерію тощо) в селищі хворіло 424 чоловіка. Все це було наслідком тяжких житлових умов і недоїдання робітників та їх сімей. Оплата праці залізничників залишалася низькою. Річний заробіток машиніста ледь перевищував 300 крб. Такої заробітної плати не вистачало, щоб прогодувати сім'ю. Серед робіт­ників вузла наростало невдоволення існуючим режимом.
Перша світова війна принесла нові злигодні і біди народним масам. Голод, роз­руха, тяжкі умови праці посилили обурення трудящих, ненависть до царизму. Ро­бітники депо: слюсарі М. Є. Варуша, П. А. Чернявський, коваль П. А. Угрюмов, зв'язавшись з більшовиками маріупольських заводів «Нікополь» та «Провідане», провадили революційну пропаганду серед залізничників, поширювали в селищі соціал-демократичні прокламації. Згодом, у 1917 році, вони вступили до лав РСДРП(о).
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції, у березні 1917 року, залізничники станції Волноваха і селяни сусіднього села Платонівки обрали Платонівську волосну Раду робітничих і селянських депутатів, а також послали свого представника Маріупольської Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. У серпні 1917 року на станції було створено загон Червоної гвардії, до складу якого ввійшло близьіїо 15 робітників. Його ядро становили місцеві більшовики-залізничники: П. А. Чернявський, М. Є. Варуша, П. А. Угрюмов. С. Гоков та інші. Під час корніловського заколоту - у серпні 1917 року - сюди для роззброєння козачих ешелонів, що прийшли з фронту на Дон, прибув червоногвардійський за­гін маріупольських робітників на чолі з більшовиками С. Сорокіним і П. Т. Сергєєвим. До них приєдналися і волноваські залізничники-червоногвардійці.
Звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції робітники Волновахи зустріли з величезною ра­дісно. Але оскільки у волосній Раді переважали есери та українські буржуазні націоналісти, встановлення Радянської влади затяглося. У грудні 1917 року за розпорядженням Центрального бюро Вііськово-революційних комітетів Донбасу загони червоїюгвардійців зайняли вузлові станції у т. ч. й Волноваху, і приступили до роззброєння козачих ешелонів, що шили на Дон. З їхньою допомогою у Волновасі було встановлено Радянську владу. В останніх числах грудня


Волноваха - cучасна карта