Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Волноваха

Волноваха - місто районного підпорядкування, великии залізничник вузол. Розташована за 60 км на південь від обласного центру - Донецька. Через місто проходить залізнична магістраль Жданов - Донецьк, що сполучається
тут з лінією на Запоріжжя, Одесу, Крим. Місто перетинає також шосе Жданов - Донецьк. Населення - 24,3 тис. чоловік.
Волноваха - центр району, площа якого - 1974 кв. км. Населення – 131,8 тис. чоловік, у т. ч. міського - 84,2 тис., сільського - 47,6 тис. чоловік. В районі - 2 міські, 7 селищних, 19 сільських Рад, яким підпорядковано 85 населе­них пунктів. У районі виробляють десяту частину сільськогосподарської продукції області. Земельна площа 29 колгоспів і 8 радгоспів становить 178,7 тис. га (78 проц. її під ріллею). В районі вирощують: із зернових культур - озиму пшеницю, кукурудзу, просо, 8 технічних і кормових - соняшний, цукрові буряки, а також лормобаштанні, багаторічні й однорічні трави. Розвинуте овочівництво. Серед великих промислових підприємств району - Докучаевський флюсодоломітний комбінат. Великоанадольський шамотний завод, щебінковий завод, рудоуправління в селищах Новотроїцькому й Донському. В промисловості зайнято понад 26 тис. чоловік. На території району - 14 лікарень, 73 фельдшерсько-акушерських пункти. Працюють 75 загальноосвітніх шкіл, 8 шкіл робітничої молоді. Мережа культурних установ налічує 56 будинків культури і клубів, 3 кінотеатри, 60 бібліотек. Є 3 народних театри, колгоспний народний хор.
Рештки поселення біля північно-східної околиці міста і розкопане в місті захоронення в кам'яній гробниці свідчать про заселення території та околиць Волновахи ще в епоху бронзи. Знайдена кам'яна статуя (баба) вказує на перебування в цій місце­вості кочовиків.
Волноваху засновано на початку 80тх pp. XIX ст. у зв'язку з будівництвом Маріупольської дільниці (Оленівка-Маріуполь) Катерининської залізниці. Від земель
селянської громади с. Платонівки (зараз входить у межі міста) було відрізано 156,1 де­сятини. Навесні 1880 року на цій ділянці, за 2 версти від села біля витоків річки Мокрої Волновахи (правої притоки Кальміусу) почали прокладати залізничну ко­лію, збудували водокачку для забезпечення водою паровозів і кілька бараків для робітників. 16 березня 1881 року відбулося урочисте закладання будинку станції. Залізничній станції, а згодом і селищу присвоїли назву річки - Волноваха. 1 листопада 1882 року залізнична дільниця від Оленівки до Маріуполя була введена в дію.
Протягом перших двох десятиріч Волноваха залишалася невеликою лінійною станцією. Звідси відправляли, головним чином, хліб та сільськогосподарські про­дукти. Основним транзитним вантажем, який проходив через станцію до Маріупольського порту, було донецьке вугілля. Тільки у 1891 році його перевезли понад 11 мли. пудів. З кінця XIX ст. після розширення морського порту і будівництва металургійних заводів у Маріуполі, обсяг транзитних вантажів через Волноваху значно зріс. Це змушувало адміністрацію залізниці вводити деякі вдосконалення. Так, у 1891 році на дільниці Маріуполь-Волноваха-Ясинувата був встановлений телеграфний зв'язок. У 1895 році на станції Волноваха збудували невеличкий вокзал, а через рік - паровозне депо; у 1900 році між станціями Юзівка і Маріуполь (через Волно­ваху) було прокладено другу колію. Але пристанційне селище, що разом з с. Платонівкою входило до складу Миколаївської волості Маріупольського повіту Катеринославської губернії, зростало повільно. У перші роки тут було 3 бараки (казарми) і кілька будок колійних обхідників, навколо яких згодом виникли глиняні мазанки робітників. Навіть на початок XX ст., незважаючи на розширення станції, у селищі налічувалось тільки 45 будинків і жило близько 250 чоловік.
Важким було життя робітників-залізничників. У 1883 році середній заробіток робітника колійної служби становив 14,6 крб. на місяць. Не вистачало житла. Ос­кільки місцева водокачка подавала на станцію тільки технічну воду, питну завозили сюди раз на тиждень у цистерні із станції Сартана. За медичною допомогою жителі зверталися за 25 верст у с. Старогнатівку, де проживали дільничний лікар, фельдшер та акушерка, які обслуговували села 6 волостей. Лише кілька дітей залізничників відвідували земську початкову школу в с. Платонівці, відкриту в 1887 році.
1905 року введено в дію Другу Катерининську залізницю від станції Довгинцеве через Олександрівськ (Запоріжжя) і Пологи до Волновахи. Відтоді станція Волноваха стала вузловою, що сприяло її швидкому розвитку. Ще в 1904 році тут було споруджено нове приміщення паровозного депо на 8 паровозів, а в 1905 році - новий вокзал. У зв'язку з розширенням вузла чисельність робітників на 1908 рік зросла до 400 чоловік. Річний вантажооборот станції досяг 2 млн. пудів.
Тяжкі умови життя пробуджували робітників Волновахи до боротьби за свої права, за підвищення оплати праці. Особливо активними були їхні виступи у період жовтневого політичного страйку, що розпочався 10 жовтня 1905


Волноваха - cучасна карта