Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тельманове

Тельманове (до 1935 року Остгейм) - село, центр сільської Ради депутатів трудящих. Розташоване на півдні Донецької області за 35 км від залізничної станції Карань і за 76 км від обласного центру. Сільраді підпорядковані села
Біла Криниця, Дерсове, Зернове, Свободне, Чумаки і Ясинівка. Населення - 2729 чоловік. Тельманове - центр району, площа якого - 1341 кв. км. Населення - 41,3 тис. чоловік, у т. ч. міського - 6,5 тис., сільського - 34,8 тис. У складі ра­йону - 2 селищні та 12 сільських Рад, яким підпорядковано 64 населені пункти. Тельманівському району належить одне з провідних місць у Донецькій області по виробництву сільськогосподарської продукції. Орної землі у районі - 99,2 тис, га. Б 3 радгоспах і 18 колгоспах вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь, просо, овес, соняшник, овочі та кормові культури. Тут працюють 8 промислових підприємств, найбільшим з яких є Каранські кар'ероуправління та автопарк з загальною чисельністю робітників 1345 чоловік. Валова продукція промислових підприємств у 1968 році становила 10 млн. 970 тис. крб. У районі 8 лікарень, 31 фельдшерсько-акушерський пункт, 2 оздоровчі пункти, 8 аптек. Працюють 44 загальноосвітні школи, у т. ч. 10 середніх, 17 восьмирічних, 14 початкових і 3 школи робітничої та сіль­ської молоді. З культурно-освітніх закладів є будинок культури, будинок піонерів, З0 сільських клубів і палаців, 47 бібліотек з книжковим фондом 277 тис. примір­ників.
Для освоєння багатих земель узбережжя Чорного й Азовського морів, приєдна­них до Росії внаслідок воєн з Туреччиною (1768-1774 і 1787-1797 рр.), царський уряд запросив іноземних колоністів. У 1822-1824 роках 46 тис. десятин землі на території Війська Донського одержали німці-менноніти, прусські й баденські вихідці, заснувавши тут 27 колоній. 1835-1852 рр. на ці землі переселилося ще 145 німецьких родин, які утворили 5 сіл. Незабаром з'явилося 17 нових поселень, і серед них - колонія Остгейм. Спочатку в ній було 38 дворів, розташованих у стену, за 12 км від лівого берега річки Кальміусу в балці Харцизькій. Царизм прагнув перетворити колоністів на опору в здійсненні своєї внутрішньої політики. Водночас поселенці розглядалися як певна економічна сила для освоєн­ня південних степових районів Росії і проникнення в ці райони торгового капіталу. А серед прибулих емігрантів-меннонітів було чимало заможних сімей.
Переселенці, крім землі, дістали особливі при­вілеї і пільги: 10 років не сплачували податків, їм було дозволено «заводити фабрики», «вступати в торгівлю», варити пиво тощо. Крім того, всі вони назавжди звільнялися від військової служби, користувалися правом вільного віросповідання, самоврядування і власної юрисдикції. Остгейм як адміністративно-територіальна одиниця до 1887 ро­ку входив до Міуського округу Області Війська Донського. Потім село підпорядкували Таганрозь­кому округу, в його складі воно перебувало аж до 1920 року. Сільський приказ - адміністративна й виконавча влада - складався з старости (шульца) і двох засідателів (байзіцерів), які обиралися на сході всіх жителів строком на 2 роки. Громадські справи в колонії вирішувались також на сході, в якому брали участь усі власники дворів. Основним заняттям поселенців було землеробство й тваринництво, а разом з ними тютюнництво, садівництво й шовківництво. Як і інші іноземні колоністи, вони одержали в особисте спадкове користування по 65 десятин землі на двір. Найзаможніші з них поступово захоплювали ще й вільні і т. зв. запасні землі, перетворюючись на великих землевласників, в господарствах яких широко застосовувалась наймана праця. Сюди йшли найматися бідняки з сусідніх російських та українських сіл: Старих Садків, Конькового, Греко-Олександрівки та ін., а також з північних губерній України і центральних губерній Росії. Дехто з заробітчан осідав у селі. Поряд з добротними будинками багатих з'являлись хатини бідняків. Уже за переписом 1897 року в Остгеймі налічувалось 43 двори і 358 чоловік населення, з яких 273 були німці, а 85 - росіяни і українці-батраки, що прийшли в колонію з інших сіл і областей (не рахуючи сезонних). Всі жителі села мали понад 8 тис. десятин землі, яка дуже нерівномірно розподілялась між окремими дворами. Так, Клинк мав 475 десятин, Кравтер близько 700, а Принц - 3 тис. В цих господарствах працювало 50 і більше наймитів.
Багаті господарі будували промислові підприємства, млини, маслоробні, відкривали торговельні підприємства. Зростанню товарного господарства, швидкому розвит­кові капіталістичних відносин в колонії Остгейм сприяло її вигідне географічне по­ложення: село розташоване між Маріуполем і Таганрогом, поблизу Юзівки, де ба­гаті колоністи продавали худобу, свиней, зерно. З 1906 року в Остгеймі був поштовий відділок Олександрівської волості Таганрозького округу.
Поглибленню класової нерівності серед колоністів великою мірою сприяла сама система меннонітського землеволодіння, що базувалось на принципі неподільності господарства. Право на спадщину мав тільки один член сім'ї, найстарший або наймен­ший син. Решта синів залишалась без землі й мусила орендувати її в заможних братів, чи шукати заробітку в іншому місці. Органи


Тельманове - cучасна карта