Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Старогнатівка

сомольці К. І. Мате, Д. І. Шермазан, К. Ю. Шермазан, П. І. Ахпаш, Ф. Ю. Шермазан, І. І. Імерелі, М. Д. Старшина та ін. були ініціаторами електрифікації та радіо­фікації села. Перша побудована ними електростанція,
яка складалася з динамомашини і щитка управління, до 7-х роковин Великого Жовтня дала електричний струм. А 7 листопада 1927 року споруджена молоддю радіостанція, настроєна на хвилю радіостанції Комінтерну, вперше донесла до жителів голос диктора.
Завдяки повсякденній агітації партосередку, що налічував у 1925 році 18 кому­ністів, Ради і комсомольської організації, до складу якої входили 13 юнаків і дівчат, селяни Старогнатівки робили дальші кроки по шляху відродження господарства. З ініціативи і з безпосередньою участю комуністів у 1925-1926 рр. були створені ТСОЗи «Жовтневі сходи» і «Червоний партизан», які об'єднували 55 господарств. У цей час у Старогнатівці з 925 господарств 60 були заможними, 600 - середняцьки­ми і 265 - бідняцькими. У період масової колективізації всі ТСОЗи перейшли на статут сільськогосподарської артілі. 1929 року в селі організували колгосп «Пари­зька комуна» (голова комуніст М. П. Первенко), який мав 1200 га землі. У 1931 році колгосп «Паризька комуна» об'єднався з сусідніми артілями ім. Ворошилова, «Нове життя» в одне колективне господарство ім. Ворошилова. Проте створення його було передчасним. Не вистачало техніки, не було досвіду керівництва великим господар­ством. Тому в 1933 році артіль ім. Ворошилова розукрупнилася, і на її базі організу­валися «Зоря», «Правда», ім. Ворошилова, а трохи пізніше - «Паризька комуна» і «Заповіти Ілліча». Зростанню й зміцненню колгоспного виробництва сприяла Старогнатівська МКС (машинно-кінна станція), яка забезпечувала колгоспи сільсько­господарським інвентарем і кіньми. Допомагала артілям технікою і спеціалістами також Старокаранська МТС, переведена в 1931 році до Старогнатівки.
У передвоєнні роки одним із кращих господарств був насінницький колгосп «Зоря», який протягом 28 років очолював більшовик А. К. Атаманов. Завдяки сумлінній і творчій праці хліборобів підвищувались культура виробництва, врожайність полів. Колгосп мав племінну вівцеферму. Споруджувались капітальні вироб­ничі приміщення. У передвоєнні роки колгосп став мільйонером. Великих успіхів досягла артіль «Правда», де головою був І. П. Попович. У 1939 році колгоспники одержали по 9 кг хліба на трудодень. Під час передвоєнних п'ятирічок передовиками Старогнатівки були рільник І. Ф. Сухоруков, тваринники Д. Ю. Атаманов і Ф. І. Узун, доярка О. А. Капацина та багато інших.
Поряд із зростанням громадського господарства колгоспів підвищувався культурний рівень трудівників Старогнатівки. У 1938 році в селі відкрилась середня школа. При клубі були організовані гуртки художньої самодіяльності, регулярно демонструвались кінофільми, була бібліотека з великим вибором художньої і сіль­ськогосподарської літератури. З 1930 року в селі працював сільськогосподарський технікум.
У 1939 році Старогнатівка з Старокаранського району була передана Волноваському, до складу якого входила до 1959 року. У грудні 1939 року під керівництвом партійної організації, в обстановці великого політичного і трудового піднесення від­булися вибори до місцевої Ради на основі нової Конституції СРСР. Головою викон­кому сільської Ради обрали комуністку А. П. Імерелі.
22 червня 1941 року у зв'язку з нападом фашистської Німеччини на Радянський Союз у селі проведено мітинг, на якому комуністи закликали жителів Старогнатівки стати на захист Соціалістичної Батьківщини. Майже всі чоловіки Старогнатівки пішли до лав Червоної Армії. 13 жовтня 1941 року фашисти окупували Старогнатівку. Почались звірства і безчинства. В перші ж дні були розстріляні ак­тивісти села С. І. Негоц, Л. С. Мате, А. Ф. Папуна; К. X. Беро і Т. Ю. Папуна. В селі діяла молодіжна патріо­тична група, до складу якої увійшли колишні школярі і молоді робітники І. Л. Верміяш, В. В. Рубек, В. Г. Душ­ка, П. К. Манха, С. Є. Тохтамиш, В. Л. Хаджинов, Д. П. Канча і вчителька Л. І. Нефедовська. Під керівництвом С. В. Станкевича і Д. К. Манхи група розповсюджувала рукописні антифашистські листівки, збирала зброю та боєприпаси, виготовила саморобний радіоприймач.
9 вересня 1943 року 92-й винищувальний протитанковий полк під командуванням підполковника Б. П. Робула і 63-я козача дивізія визволили Старогнатівку від німецько-фашистських загарбників. У цих боях полягло 53 радянські воїни та 50 жи­телів села. Всі вони поховані у братській могилі поряд з могилою односельчан, які загинули на фронтах громадянської війни. Пам'ятають жителі Старогнатівки і про своїх 170 земляків, які загинули смертю хоробрих на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Одразу ж після визволення в селі була створена територіальна партійна органі зація, до якої входило 15 комуністів, відновилася робота Ради депутатів трудящих, діяльність комсомольської організації. Це були тяжкі часи. Село лежало в руїнах. Крім того, гітлерівці вивезли в Німеччину 27


Старогнатівка - cучасна карта