Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Старогнатівка

Старогнатівка (старі назви Гюрджі, Дубівка, Гнатівка) - село, центр сільської Ради, якій підпорядковане село Новогригорівка. Розташоване на річці Дубівці за 25 км від районного центру Тельманового. Має регулярне
автобусне сполучення з Донецьком, Волновахою і Тельмановим. Населення - 3113 чоловік.
Село заснували у 1782 році грузини і волохи, вихідці з Бахчисарая, Кафи, Карасубазара, Гезлева, Великої Кара-Коби, Султан-Сали, Бешутки та інших місць Криму. На виїзд в Росію зареєструвалось 380 чоловік: 219 грузинів і 161 волох. Однак багато з них померло в дорозі від злиднів і хвороб. Новому поселенню, яке спочатку налічувало всього 24 землянки, дали ім'я митрополита Ігнатія. Воно вхо­дило до складу Маріупольського повіту. «Старою» Гнатівку почали називати після того, як у 1885 році волохи відокремились і заснували своє село Новогнатівку. В офіційних документах минулого століття Старогнатівка іменувалася ще Грузин­ською слободою. Іноді її називали Дубівкою. За час багатовікового гніту кримського хана і місцевих багатіїв грузини втратили свої національні звичаї, мову, розмовляли по-татарськи і вважали себе греками або греко-татарами. Проте серед жителів Старогнатівки й досі побутує назва Гюрджі, що по-грузинськи означає Грузія. Місцеві старики називають себе гюрджулер, а старожили навколишніх сіл, виїжджаючи до Старогнатівки, часто кажуть: «їдемо в Гюрджі».
Переселенці одержали права державних селян. їхнє майно було перевезене за рахунок казни, на кошти якої сплачувалися й борги кримському хану. Прибулим ви­ділили досить землі, вони розводили худобу, насаджували сади, вільно торгували. На десять років їх звільнили від податків і від різних служб, в т. ч. й від військової. Неімущих поселян держава протягом року забезпечувала житлом, продовольством, посівним матеріалом, худобою.
У 1882 році населенню Старогнатівки, що налічувало 1255 чоловік, належало 3423 десятини землі. Якщо 1882 року господарства Старогнатівки мали 578 голів худоби, 99 коней і 504 вівці, то в 1902 році - 1723 воли, 745 коней, 993 корови, 5796 овець і 188 свиней. У селі на цей час уже було 15 млинів, 5 кузень, 5 крамниць, шинок і оптово-горілчаний склад. Швидкий економічний розвиток Старогнатівки супроводжувався процесом розшарування селян. Зросла сума боргів незаможних господарств казні. На 1 січня 1882 року вона становила 11 147 крб. 65,5 коп. Того ж року 65,5 десятини землі в Старогнатівці оброблялись з борозни чи з копи силами найманих робітників. Про глибоке розшарування селян свідчать і такі дані: за переписом 1901-1902 років з 634 господарств Старогнатівки 365 мали земельні ділянки від 5 до 20 десятин, 263 - від 25 до 50 десятин, Є господарств - понад 50 де­сятин. 12 хазяїв використовували найману робочу силу, 116 не мали будь-якого рема­ненту, 206 - плуга й букера, 78 - худоби. Після проведення столипінської аграрної реформи 3692 чоловіка, що проживали у 668 дворах Старогнатівки, одержали землі по 14,3 десятини на душу. Більшість незаможних сімей, виділившись, не могла її обробити і змушена була здавати свої наділи в оренду або продавати за безцінь. Кількість незаможних поповнювалась також за рахунок зрослого припливу батраків з інших губерній. Якщо в 1908 році до Старогнатівської волості з Катеринославської, Полтавської і Курської губерній прибуло 374 робітники, то в 1909-4365.
Вкрай поганим було медичне обслуговування населення. У 1880 році в Старогнатівці спалахнула епідемія дифтериту, й управі довелося звернутися за допомогою до катеринославських лікарів. У лікарні на 10 ліжок, відкритій 1881 року, що обслуговувала і навколишні села, працювали лікар, фельдшер і акушерка. Особливо часто жителі села хворіли на малярію. У 1889 році тут народилося 212 чоловік, а померло Н8, в т. ч. дітей до п'яти років - 76і. У 1891 році штат лікарні збільшили на 1 фельдшера, а число ліжок - до 16. Однак приміщення не відповідало елементарним саиітарно-гігієнічним вимогам. Інфекційне відділення лікарні не було ізольоване від інших, поряд розміщувалася кухня. 1907 року лікарня обслуговувала 5 сіл, де про­живало 21 640 чоловік. У 1910 році багато людей скосила епідемія холери.
Школу в Старогнатівці відкрили тільки 1871 року. Її відвідували в основному діти багатіїв. Діти бідноти в дощ і негоду через відсутність теплого одягу, взуття, як правило, до школи не ходили. Багатьом з них так і не вдавалося здобути освіту, оскільки батьки змушені були віддавати дітей в найми чи навчати ремеслу. За даними Маріупольської повітової земської управи, старогнатівська школа, де навчалося до 200 учнів, протягом 1881-1896 рр. випускала лише 4 чоловіка на рік. У 1905 році в селі відкрили другу школу. Однак місць, як і раніше, не вистачало, і багато дітей залишилося поза школою. У 1907-1908 навчальному році не прийняли до школи 76 дітей, у наступному - 90. З 1909 року в селі працювала земська народна бібліо­тека, книжковий фонд якої становив 472 примірники. Бібліотека одержувала 2 жур­нали, газету. Але через неписьменність переважної більшості жителів


Старогнатівка - cучасна карта