Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Старобешеве

Старобешеве (до 1896 року - Бешеве) - селище міського типу. Розташовано на правому березі ріки Кальміусу, за 1,3 км від станції Менчугове і за 35 км на південний схід від Донецька. Населення - 6937 чоловік.
Старобешеве - центр району, площа якого 1,3 тис. кв. км, населення - 68,9 тис. чоловік, у т. ч. міського - 34,1 тис., сільського - 34,8 тис. чоловік. У ра­йоні - міська, 2 селищні та 9 сільських Рад депутатів трудящих, яким підпоряд­ковано 67 населених пунктів. 19 колгоспів, 5 радгоспів, що розташовані в районі є багатогалузевими господарствами. Орних земель тут 89 тис. гектарів. Працюють 9 промислових підприємств. Поблизу райцентру споруджено Старобешівську ДРЕС ім. В. І. Леніна потужністю 2,3 млн. кіловат. В системі народної освіти - 45 загальноосвітніх шкіл, в яких навчаються 12 тис. учнів і працюють понад 850 вчителів. Культурно-освітню роботу проводять 59 клубів та палаці з культури, 75 бібліотек.
Територія, на якій розташоване сучасне селище, була заселена ще в період брон­зи. Про це свідчать речі, знайдені під час розкопок двох курганів. В одному з них було поховання вождя, в другому - два поховання у кам'яних гробницях. Поблизу се­лища виявлено також дві кам'яні скульптури (баби) - сліди перебування в цих міс­цях кочівників (IX-XIII ст. ст. н. е.).
Історія виникнення села Бешевого пов'язана з переселенням греків що жили в Криму. За жалуваною грамотою Катерини II, виданою 1779 року, греки-переселенці одержували значні площі землі в Азовській губернії (з розрахунку по 5 десятин на чоловіка), права вільної торгівлі як у самій Російській державі, так і за її межами, вилову риби без сплати податей у державну казну, звільнялися від податків на 10 ро­ків і від військової служби на 100 років.
З Криму виїхало 18,4 тис. греків. Переселенці відразу ж натрапили на великі труднощі: не вистачало підвід, не було грошей, лютували голод і хвороби. Спочатку новосели прибули до Самарської паланки й зупинилися в Самарі (тепер м. Новомосковськ Дніпропетровської області). Проте вже навесні та влітку 1780 року більшість із них переселилася до Кальміуської паланки (згодом Кальміуський повіт) і засну­вали тут кілька сіл, давши їм назви кримських населених пунктів, звідки походили переселенці. Того ж року вихідці з кримського села Бешевого (татарське - беш - 5, ев - хата) заснували село під такою ж назвою. Спочатку в ньому проживало понад 200 чоловік. Хоч у Бешевому (як і в інших грецьких селах Донбасу) не було кріпацтва, оскільки селяни за царським указом були віднесені до категорії поселенців, проте життя їх було важким. їм доводилося освоювати необжиті безкраї степи, жили селяни у наспіх побудованих з саману хатах, вкритих комишем або соломою, з глинобитною долівкою. Більше половини площі житла займала софа та піч. В кінці XVIII ст. у Бешевому було кілька приватних кустарних підприємств для виробни­цтва гончарного посуду й возів. Вози виготовлялися з дерева, часто без цвяхів, без жодної металевої деталі. В кінці XIX ст. були відкриті 3 кузні, почалося виробни­цтво черепиці й цегли.
Після скасування кріпацтва в Росії селянське господарство дедалі більше ста­вало товарним, підпорядковувалось вимогам ринку. Розвиток капіталізму приво­див до розшарування селянства. 1886 року в Бешевому кількість жителів досягла 3082 чоловіка. 17 господарств були безземельні, 64 - мали по 1-3 десятини, 115 - по 5 десятин, 133 - но 10-25 десятин, 4 куркульські господарства володіли 201,5 десятинами землі. Основні засоби виробництва, робоча худоба належали заможним селянам, 62 селянських двори зовсім не мали робочої худоби, у 78 господарствах не було корів. Процес соціальної диференціації на селі дедалі поглиблювався. Напередодні революції 1905-1907 рр. у Бешевому 67 дворів не мали землі, у 99 - не було сільськогосподарського реманенту, понад 100 - лишалися без робочої худоби.
На початок першої світової війни Старобешеве - так почали називати село з 1896 року після створення недалеко від нього села Новобешевого - було досить великим селом. Кількість жителів у ньому досягла 4960 чоловік. На 800 селянських дворів припадало: 631 плуг, 460 косарок, 360 сівалок, 474 віялки, 554 кам'яних кот­ків для обмолоту зерна. Сільськогосподарський реманент мали переважно заможні селяни.
Селянська біднота неспроможна була обробляти свою землю і часто віддавала її в оренду місцевим куркулям. В середньому орендна плата становила 12 крб. за деся­тину. В 1914 році 20 куркульських господарств володіли 2000 десятинами землі. У куркулів працювали зубожілі безземельні селяни з Харківської, Чернігівської, Полтавської і Тамбовської губерній. Тільки зайшлих наймитів у 1914 році в Старобешевому налічувалося 445 (322 чоловіки і 123 жінки). У куркульських наймах поневірялося багато й місцевих бідняків.
Майже не було медичного обслуговування населення. Багато людей гинуло від віспи, черевного тифу та інших хвороб. У 1889 році на 3,8 тис. жителів села було зареєстровано 61 захворювання на дизентерію, 53 - на черевний


Старобешеве - cучасна карта