Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Мар'янівка

Мар'янівка - село, центр сільської Ради. Розташована за 25 км на північний захід від районного центру, за 14 км на південь від обласного центру та за 4 км від залізничної станції Караванна Донецької залізниці. Населення - 1207
чоловік. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Калініне, Кірове, Менчугове, Новобешеве, Новоселівка, Обільне, Олександрівка, Придорожнє.
Село засноване 1879 року, коли 14 німецьких колоністів, що жили в західній частині Маріупольського повіту, купили у поміщика Вибрановського 1699 десятин землі. Спочатку тут був невеличкий хутір Мар'янівка, який увійшов до Григорівської волості Бахмутського повіту Катеринославської губернії. Колоністи поділили землю пропорційно до суми, внесеної за неї. Заможні одержали до 100 й більше де­сятин на двір. Для обробітку землі та догляду за худобою вони наймали бідняків з сусідніх сіл - Обільного, Повоселівки, Авдотьїного та ін. На околицях хутора селилися наймити з віддалених сіл; їх землянки межували з куркульськими будівлями, в яких тримали худобу, У Хлівах було краще, ніж у житлах людей. Працю­вали наймити по 12-14 і більше годин на добу. 1881 року на весняних польових ро­ботах чоловіки заробляли по 14-16, а жінки - 7-9 крб. за місяць. Безземельне населення хутора зростало також і внаслідок поширеного у колоністів спадкового права майорату  за яким, як правило, земля і все нерухоме майно переходили до старшого сина. Молодші ж сини, що не одержували землі, займалися ремеслом, пра­цювали на підприємствах (млинах, олійницях, кузнях тощо) багатих хуторян.
Під час революції 1905-1907 рр. мар'янівські наймити вимагали скорочення робочого дня, підвищення плати, поліпшення умов життя. Але куркулям за допо­могою властей вдалося не допустити відкритих організованих виступів. Столипінська реформа призвела до ще більшої диференціації селян. Зростали куркульські господарства. Вони мали 6 молотарок, 6 двигунів, 10 жниварок, 12 віялок та ін. Було побудовано 2 парові млини, 2 крупорушки, олійницю. Напередодні 1917 року на ху­торі було 47 господарств і налічувалося 268 жителів. 16 господарств (72 чоловіка або 27 проц. від усього населення) були безземельними і малоземельними, 17 госпо­дарств (39 проц.) становили середняки. Майже вся хутірська земля і підприємства належали 14 господарствам заможних колоністів.
В разі хвороби замояші хуторяни привозили лікаря з Юзівки. Решта ж населення користувалася послугами єдиного на всю Григорівську волость фельдшерського пункту. Для навчання дітей багачі запрошували домашніх учителів. Тільки 1911 року на хуторі відкрито однокласне училище, в якому один учитель навчав 24 учні.
Саме бідняки та середняки вітали повалення самодержавства, радісно зустріли звістку про перемогу Великого Жовтня. Вони підтримували всі заходи створеної на початку січня 1918 року Григорівської волосної Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, влада якої поширювалася і на Мар'янівку. Тільки-но біднота приступила до розв'язання земельного питання, як у квітні хутір окупували австро- німецькі інтервенти. Наприкінці листопада загарбники змушені були піти звідси, але хутір захопили білокозаки. Протягом січня-травня 1919 року в районі Мар'янівки точилися запеклі бої Червоної Армії з білогвардійцями. Хутір переходив з рук у руки, а з 23 травня його захопили денікінці.
31 грудня 1919 року частини 12-ї стрілецької дивізії Першої Кінної армії визво­лили Мар'янівку. Відновилася Радянська влада. Перші революційні заходи в цей
час на хуторі здійснював Григорівський волревком, створений 10 січня 1920 року. Ревком приступив до обліку населення та землі, підготував і провів у квітні вибори волосної Ради. Будівництво нового життя здійснювалося в обстановці гострої боротьби проти контрреволюції. З півдня наступав Врангель, навколо лютували кур­кульські банди. У другій половині вересня 1920 року хутір захопили врангелівці, але вже 28 вересня ворог був вигнаний.
В 1921 році Мар'янівка увійшла до складу новоствореної Авдотьїнської сільради Григорівської волості Юзівського повіту. Відповідно до закону про землю від 2 березня 1921 року сільрада разом із створеним на початку того ж року КНС (до якого входили й представники від Мар'янівки) вилучили у кожного з 14 заможних гос­подарств понад 45 десятин землі. З утвореного земельного фонду землею були наді­лені 44 безземельні та малоземельні мар'янівські наймити. Одержали вони по 2 де­сятини на їдця. 569 десятин землі було передано сусіднім малоземельним селам волості.
Але біднота в перші роки не могла повністю обробити одержану землю. Восени засіяли тільки 45 десятин, бо не вистачало тяглової сили, насіння. На хуторі лиши­лося всього 46 коней, 6 волів, 51 корова, та й то в заможних господарствах. У 12 дво­рах з 52 зовсім не було робочої худоби. На допомогу прийшла держава, яка виділила селянам 464 пуди насіння пшениці, ячменю, кукурудзи. В 1922 році засіяли 336 де­сятин, з них - 82 десятини озимими. Тільки в 1925 році посівні площі були освоєні повністю.



Мар'янівка - cучасна карта