Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Першотравневе

року ТСОЗи було реорганізовано у 8 сільськогосподарських артілей. На чолі колек­тивних господарств стали колишні селяни-бідняки - Л. Н. Асланов, І. К. Їльїн, Ф. Ф. Дегерменджі та інші. В 1930 році в колгоспи об'єдналися уже
98 проц. селянських дворів.
важливим фактором організаційно-господарського зміцнення колгоспів був пере­хід від розподілу доходів за кількістю їдців до оплати за кількістю та якістю роботи кожного колгоспника. Мірилом праці та розподілу доходів у колгоспах ставав тру­додень, основною формою організації праці - постійні виробничі бригади, за якими закріплювали ділянки землі на весь рік - від обробітку грунту й сівби до збирання врожаю.
Запровадження нових, більш досконалих форм організації праці й розподілу Доходів дало змогу в 1931 році, під час весняної сівби в колгоспах, піднести продуктивність праці вдвоє порівняно з 1930 роком.
Велику роль у створенні та зміцненні колгоспів, впровадженні нової техніки
та вихованні колгоспних кадрів відіграли машинно-тракторні станції. Мангуську МТС створено навесні 1931 року. Першим її директором був член партії з 1918 року, двад­цятип'ятитисячник, робітник-залізнжчник М. О. Палкая. В 1933 році курси, що діяли при МТС, підготували 86 трактористів, 48 шоферів, 20 бригадирів тракторних бри­гад. Зростала технічна оснащеність МТС. Якщо в 1932 році в її парку налічувалося 15 тракторів, 20 сівалок, 60 культиваторів, то на січень 1941 року - 75 тракторів, З0 комбайнів та багато іншої техніки.
Для посилення організаційно-партійної та масово-політичної роботи в колгоспах багато зробили політичний відділ МТС і його орган - газета «Ударник». Політвідділ очолював О. Я. Премет (нині голова одного з передових колгоспів - ім. Мічуріна Естонської РСР, Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради Естон­ської РСР).
Об'єднання колгоспів і вручення їм актів на вічне користування землею сприяло дальшому розвитку громадського господарства. У 1935 році за сільськогосподарськими артілями - ім. Ілліча та іншими закріплено 20 тис. га землі. 1939 року кол­госп ім. Ілліча одним із перших у Приазов'ї став мільйонером. На трудодень колгоспники одержали по 8 кг зерна й по 11 крб. 92 коп. грішми. За врожайністю зер­нових культур артіль завоювала право бути учасником Всесоюзної сільськогоспо­дарської виставки в Москві. Її нагороджено дипломом 1-го ступеня ВСГВ, відзначено грошовою премією в 10 тис. крб. і легковою автомашиною. Значних успіхів добилися й інші колгоспи села.
Перетворення села Мангуша знову на райцентр в 1938 році (після ліквідації району в 1932 році) сприяло його дальшому економічному і культурному розвитку. Наприкінці 30-х рр. споруджено будинок середньої школи, де працювало 25 учителів. На кошти колгоспу ім. Ілліча збудували клуб на 400 місць. У колгоспних і районних клубах працювали стаціонарні кіноустановки, бібліотеки з фондом близько 15 тис. книг. Колгоспники й службовці в 1939 році передплачували понад 3,6 тис. примірників газет і близько 1 тис. журналів. Асигнування на культурно-побутові потреби протягом 1938 і 1939 рр. становили 374,5 тис. карбованця.
В роки Великої Вітчизняної війни трудящі Мангуша, як і всі радянські люди, піднялися на боротьбу проти фашистських загарбників. Багато жителів пішли в Червону Армію. Ті, що лишилися, швидко зібрали врожай і в серпні здали хліб державі, а матеріальні цінності та худобу евакуювали в глиб країни.
8 жовтня 1941 року село окупували гітлерівці. Два роки безчинствували вороги. Окупанти розстріляли комуністів П. П. Рибалка, парторга колгоспу ім. ДМУ Д. А. Беша, слюсаря МТС Г. Ф. Черненка, в гестапо замучили парторга колгоспу ім. Ілліча М. П. Мичкарьова. По району від рук фашистів загинуло понад 100 чоло­вік, у т. ч. 35 комуністів, до Німеччини окупанти вивезли понад 2 тис. чоловік, зокрема з Мангуша 208 юнаків і дівчат.
8 вересня 1943 року загін моряків-десантників, обстрілюючи дорогу, якою від­ступали гітлерівські війська, вступив у нерівний бій з противником на височині по­близу Мангуша. Фашисти кидали в бій все нові й нові сили. Коли стемніло, десант­ники вирішили відступити. Для прикриття відходу було залишено 7 моряків під командуванням молодшого лейтенанта В. М. Бондаренка і парторга загону Ю. І. Бог­дана, які стримували ворога до пізньої ночі. Місцеві жителі П. Д. Соколов, П. Ф. Альянах, О. П. Камишенко, ризикуючи життям, проникли на поле бою і винесли на руках тяжкопораненого Ю. І. Богдана, якого переховував у себе вдома П. Д. Со­колов до приходу Червоної Армії. 14 вересня Мангуш визволений від окупантів.
Багато жителів села воювало на фронтах Великої Вітчизняної війни. Серед
них – І. М. Мурза, колишній колгоспний коваль. Він командував ротою, батальйо­ном, полком. За мужність і відвагу в боях, зокрема під час форсування річки Одера, підполковнику І. М. Мурзі присвоєно звання Героя Радянського Союзу.




Дивиться також інші населені пункти району:

Мангуш (у 1946—1990 рр. - Першотравневе)- cучасна карта