Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Максимільянівка

будинок санаторного типу, де зміцнювали своє здоров'я 300 сиріт і напівсиріт, хворих на ту­беркульоз.
Докорінні зміни відбулись і в культурному житті. З 1934 року почала
працювати семирічна школа; навчалися всі діти шкільного віку. В 1938 році її було реорганізо­вано на середню школу, першим директором якої став М. С. Рибка. Чимало молоді вчилося у вищих і середніх навчальних закладах.
Значну культосвітню роботу в селі розгорнули працівники клубу. В 1936 році для нього придбали звукову кіноустановку. У клубній бібліотеці проводилися чи­тацькі конференції та інші заходи по пропаганді книги.
В селі щороку відзначали свято врожаю («обжинки»); вшановували героїв праці; разом з робітниками підприємств-шефів проводили свята дружби. Художню само­діяльність сільського клубу було визнано однією з кращих в області.
У перші ж дні Великої Вітчизняної війни на захист Батьківщини пішло більш як 220 жителів села. Великий тягар випробувань і злигоднів війни ліг на плечі жі­нок, старих і підлітків, які замінили чоловіків, батьків і братів, що пішли на фронт. Вони впоралися з усіма сільськогосподарськими роботами і вчасно зібрали врожай. У серпні парторганізація і сільська Рада організували евакуацію громадської худо­би, вивезення хліба та інвентаря. Було також вивезено дітей та майно дитбудинку.
19 жовтня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими військами. 120 юнаків і дівчат окупанти вивезли на каторжну роботу до Німеччини. Багато зну­щань зазнали сім'ї комуністів, комсомольців і сільських активістів, яких примушу­вали двічі на день відмічатися в «управі». Під час цієї ганебної процедури їх нещадно
били і ображали. 16 жителів села відправлено в концтабори, 5 чоловік розстріляно, чоловіка закатовано в гестапо. Серед них - одна з перших комуністок села О. К. Гацула.
10 вересня 1943 року частини 45-ї армії Південного фронту визволили Максимільянівку від німецьких окупантів. Гітлерівці, відступаючи, спалили колгоспні виробничі приміщення, житлові будинки, школу, громадські будівлі, зни­щили сільськогосподарські машини, худобу. Загальна сума збитків, заподіяних колгоспам села, становила 24 650 тис. карбованців.
Героїчно билися з фашистськими загарбниками максимільянівці, призвані до Червоної Армії. Брати Ф. Ю. Тараненко і Г. Ю. Тараненко в 1941 році захищали Москву, О. Ф. Усенко, І. С. Волощенко, Ю. І. Стрілець билися на Курській дузі. Танкіст Т. М. Любченко брав участь у визволенні рідного села. Штурмували Бер­лін Т. О. Гомля, Л. Т. Омелич, М. Г. Голик, М. Ю. Тараненко. Уродженець села П. М. Воронов за мужність і відвагу при виконанні спеціального завдання коман­дування удостоєний звання Героя Радянського Союзу. З уродженців і жителів села, які билися на фронтах Великої Вітчизняної війни, К. Т. Другак був началь­ником політвідділу дивізії, чотири чоловіка закінчили війну, маючи звання полков­ника, 11 - підполковника, 42 - майора.
У боях за свободу і незалежність Батьківщини загинули 163 максимільянівці. Їхні імена викарбувано на пам'ятнику, спорудженому в 1967 році у центрі села.
З перших днів після визволення Максимільянівки відновила роботу сільська Рада, почали працювати колгоспи ім. Г. І. Петровського та ім. Й. В. Сталіна. Відбудова господарства відбувалась у винятково тяжких умовах. У колгоспі ім. Г. І. Петровського в 1943 році залишилося всього 4 коней, 11 корів, 16 плугів, 16 сівалок. З 272 працездатних членів колгоспу чоловіків було лише 49, серед них 10 похилого віку та хворих і 19 підлітків. Незважаючи на це, колгоспники не тільки зуміли передати у фонд для Червоної Армії в 266 цнт зерна, 45 цнт соняшнику і 114 цнт картоплі, а й засіяти 109 га озимих, зібрати по дворах 252 цнт насіння для сівби ярових.
Вже у 1944 році колгоспи виростили врожай озимих по 16 цнт і ярових - по 7.8 цнт з га. У сільгоспартілі ім. Г. І. Петровського було тоді 18 коней, 53 корови і 65 телят. Ці перші успіхи здобули великими зусиллями. 36 колгоспників нагоро­джено медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».
У проведенні сільськогосподарських робіт активну участь брали учні та вчителі школи.
Жителі села посилали фронтовикам теплі речі, взуття, вносили у фонд оборони свої заощадження. В 1944 році від максимільянівців надійшло 43 тис. крб. Велику допомогу сім'ям загиблих воїнів, крім грошової, що надходила від держави, пода­вали самі колгоспи.
Одразу ж після визволення відновилася діяльність усіх культурно-освітніх закладів села. У жовтні 1943 року розпочалися заняття в середній школі, яка пра­цювала в три зміни. Всі діти 8-13 років навчалися. Писати доводилося саморобними чорнилом та ручками на старих газетах, журналах, книгах.



Максимільянівка - cучасна карта