Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Максимільянівка

Ф. Гавриленку вдалося втекти і врятуватися від смертної кари. Активними учасниками виступів селян у 1905 році були також С. Ф. Безпечний, М. К. Колос, К. М. Чуть, О. Ф. Гомля. Максимільянівці О. І. Карнач і І. К, Литвиненко служили на броненосці «Потьомкін» і брали участь у повстанні.
В 1955 році в зв'яз­ку з 50-річчям повстання І. К. Литвиненка нагороджено орденом Червоної Зірки.
Після поразки першої російської революції найбільш свідома та організованії частина селян продовжувала боротьбу під керівництвом і безпосереднім впливом більшовицької організації Вознесенського рудника, що входила до більшовицького «Рудничного Союзу» і яку очолювали вихідці з Максимільянівки В. М. Розеолюк та І. С. Космінський.
Після революції 1905-1907 рр. в селі відбувалося дальше класове розшарування, загострювалися класові суперечності між біднотою і куркульством. На поча­ток 1911 року, внаслідок столипінської аграрної реформи, на хутори вийшло 66 господарств.
У 1913 році в Максимільянівці налічувалося 400 дворів і 2765 чоловік насе­лення. Придатної землі тут було 4771 десятина, що належала переважно заможним господарствам.
До Жовтневої революції село не мало медичного обслуговування. Більшість на­селення була неписьменною. Тільки в 1904 році на кошти селян збудовано нове приміщення земського початкового однокласного училища. У 1908 році 170 учнів навча­ли 3 вчителі.
Перша світова імперіалістична війна нескінченними мобілізаціями в армію, реквізиціями тяглової сили і продовольства ще більше підірвала селянські господарства. Значна частина селян неспроможна була засіяти землю через брак тягла, робочої сили. В 1915 році орендна плата за десятину кращої орної землі знизилась до 8 крб., у 2 рази зменшилася ринкова ціна землі. Цим користувалися куркулі, дешево скуповуючи відрубні ділянки бідноти і солдаток.
Революційні настрої селян посилювалися, їхні виступи набирали організованих, форм під впливом пропаганди робітників і солдатів, які поверталися з фронту. Робітники-більшовики поширювали листівки, проводили сходи селян. У грудні 1916 року М. П. Кирієнко і В. М. Розеолюк привезли в село брошури з рішенням Ціммервальдської конференції, тексти революційних пісень. Нелегальну літературу з шахти «Проходка» (нині шахта ім. Челіоскінців) доставляли також жителі села більшовики М. М. і В. І. Мартинюкови.
З березня 1917 року в село прийшла звістка про повалення самодержавства. Того ж дня В. М. Розсолюк і М. П. Кирієнко організували мітинг, який схвалив ви­могу про поділ поміщицької землі.
У період між Лютневою буржуазно-демократичною і Великою Жовтневою со­ціалістичною революціями в селі відбулося кілька антивоєнних мітингів. Найактивнішим організатором їх був солдат-більшовик К. Ю. Карнач. У червні 1917 року жителі з прапорами, співаючи революційних пісень, прийшли на Трудівські шахти, де Г. І. Петровський у промові на мітингу виклав зміст Квітневих тез В. І. Леніна і рішень VII (Квітневої) Всеросійської конференції РСДРП(б).
Переважна більшість максимільянівців палко вітала перемогу Великої Жовт­невої сощалістичної революції. Так, С. С. Волощенко, Ю. Є. Сало, І. С. Космінський брали участь у революційних виступах Петроградського гарнізону в жовтні 1917 року. Наприкінці листопада того ж року загін Червоної гвардії і понад тисячу шахтарів Вознесенських і Трудівських шахт здійснили 18-кілометровий похід по су­сідніх селах, під час якого і в Максимільянівці було встановлено Радянську владу, створено ревком. Ревком почав проводити в життя перші декрети Радянського уряду і насамперед ленінський Декрет про землю, очолив боротьбу проти куркулів. Селя­ни Максимільянівки в січні 1918 року одержали 1238 десятин землі з колишньої еко­номії поміщика Камінського.
У квітні 1918 року Максимільянівку захопили кайзерівські війська. Ненависть жителів села до окупантів була безмежною. До партизанського загону, створеного в серпні 1918 року в селі, пішли Ю. Є. Сало, Д. Г. Дяченко, М. А. Кишкар, В. І. Гацула та інші. Загін боровся з німецькими загарбниками, а після їх вигнання в листопаді 1918 року - з білогвардійцями, які наприкінці листопада захопили село. Із загонів, що діяли в повіті, в середині січня 1919 року було сформовано 8-й піхотний Інтернаціональний полк. Полк вів запеклі бої з білогвардійцями. Бойові дії частин Чорнової Армії всіляко підтримували жителі села. 19 березня 1919 року, після визволення території всього повіту від білогвардійських банд, у Максимільянівці було від­новлено Радянську владу. 22 березня загальні збори жителів села ухвалили резо­люцію: «Заслухавши доповідь товаришів комуністів у поточному питанні, ... ми на перше місце ставимо підтримку Робітничо-Селянської Червоної Армії, вважаючи, що в момент громадянської війни революційний фронт робітників і селян повинен бути
спільним».



Максимільянівка - cучасна карта