Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Курахове

Курахове (до 1943 року - Курахівдресбуд, до 1956 року Курахівдрес) - місто районного підпорядкування, центр однойменної міської Ради. Розташоване на лівому березі річки Вовчої (басейн Дніпра), за 18 км на північний захід
від районного центру Мар'їнки і за 46 км на захід від Донецька, на автомагістралі Донецьк-За­поріжжя. На околиці міста - залізнична станція Роя Донецької залізниці. Насе­лення - 15,6 тис. чоловік. Курахівській міській Раді підпорядковані населені пункти: Іллінка, Нові Терни, Островське, Старі Терни, Степанівка.
Під час розширення території Курахівської ДРЕС в кургані «Велика могила» 1969 року розкопано 18 кочівницьких поховань XII ст., де знайдено кольчугу, кин­джал, шаблю, колчан із стрілами. В одному з поховань виявлено скелет коші зі збруєю. Відомості про перші поселення в цій місцевості сягають у глибоку давнину. Річка Вовча, що впадає в Самару, колись була повноводною. Для охорони її як вод­ного шляху запорожці ставили сторожові пости, створювали зимівники, де згодом виникли поселення.
Історія сучасного міста пов'язана з будівництвом Курахівської державної ра­йонної електростанції. На території Курахового в 30-х роках були населені пункти: Нові Улакли, Первомайське, Старі Терни, Тівалі. Пізніше до міста приєднано с. Іллінку (стара назва - Шахове) і робітниче селище Рою.
Ще в роки першої п'ятирічки Радянський Уряд прийняв постанову про будівництво нової електростанції в Донецькому басейні. Було вирішено зводити нову ДРЕС
на півдні Гришинського району. Вона мала істотно поповнити потужності двох енер­госистем півдня Європейської частини СРСР - «Доненерго» і «Придніпровенерго», стати сполучною ланкою між Донбасом і Придніпров'ям - двома великими промисловими центрами півдня України.
У 1933 році «Доненерго» визначило, а 15 серпня наступного року «Головенерго» Наркомату важкої промисловості СРСР затвердило місце майбутньої будови на Вовчій, за 15 км від с. Курахівки. Звідси й назва нинішньої ДРЕС. Будівельний майданчик мав площу 2 тис. га. На цій території тоді було розташовано 5 сіл.
Наприкінці 1934 року Московським і Ленінградським інститутами «Теплоелектропроект» було складено проектне завдання. Потужність станції визначалася 400 тис. квт. В травні 1935 року «Головенерго» змінило попередній проект, визна­чивши потужність не 400, а 200 тис. квт. За планом перший турбогенератор ДРЕС мав дати струм у липні 1938 року, а вся електростанція стати до ладу в січні наступного року. Щоб забезпечити станцію водою, річку Вовчу перекривали двома греблями - Іллінською і Терновською. Основним паливом мали бути шлами - відходи вуглезбагачування.
Будівництво ДРЕС оголосили господарсько-політичним завданням першочер­гової ваги. Для будівельно-монтажних робіт Наркомат важкої промисловості СРСР в травні 1936 року утворив підрядні організації - «Донбасважбуд», «Донбасспецбуд» і «Союзекскавація». Начальником Курахівдресбуду призначено було комуніста В. І. Соколовського.
Влітку того ж року розгорнулося будівництво станції і робітничого селища. Душею будови стала партійна організація, утворена за постановою Донецького об­кому КП(б)У 7 червня 1936 року. Першим секретарем її обрали А. П. Бежанову - члена партії з 1917 року, послану сюди ЦК ВКП(б). Щоб зміцнити партійні й комсо­мольські кадри, обком партії відрядив на будівництво Курахівської ДРЕС також 15 комуністів і 50 комсомольців.
Паргорганізація стала ініціатором багатьох цінних починань, що сприяли роз­питкові трудової активності будівельників. Вона закликала їх закінчити споруджен­ня Іллінської і Терновської гребель до 20-х роковин Великого Жовтня. Підхопивши цей заклик, робітники розгорнули соціалістичне змагання. Комуністи - електро­зварник О. П. Носко, тесляр П. М. Поваляєв, муляр К. Ф. Милюханів, безпартій­ні - механік С. О. Романенко, шофер О. О. Лідицький, допоміжні робітники брати П. О. і О. О. Правилови виконували по 2-3 норми щоденно. Змагалися між собою ділянки, зміни, бригади. Перша стахановська п'ятиденна, проведена з 25 по З0 черв­ня, завершилася тим, що виробничі завдання здійснили підсобники на 130, а теслярі, мул яри та штукатури - на 190 процентів.
Водночас прискорено споруджувалося робітниче селище енергетиків. В серпні 1936 року. в перші 3 будинки заселили 130 робітників. Було відкрито лікарню на 28 ліжок, амбулаторію, аптеку. Навчальний рік діти розпочали у новозбудовапій школі -семирічці.
Зважаючи на важливість і терміновість спорудження Зуївської ДРЕС, на по­чатку 1937 року роботи на будівництві Курахівської електростанції були тимчасово припинені. Комуністи і комсомольці, провідні спеціалісти, кваліфіковані робітники вирушили на завершення другої черги Зуївської ДРЕС. Туди вивезли також буді­вельні матеріали і устаткування. Виконавши урядове завдання, робітники Курахівдресбуду повернулися на попероднє місце. В грудні 1937 року тут відновилися роботи.



Курахове - cучасна карта