Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Єлизаветівка

Єлизаветівка - село, центр однойменної сільської Ради. Розташована на лівому березі річки Сухих Ялів, за 21 км на південний захід від районного і 48 км від облас­ного центрів. З ними село сполучене шосейною дорогою з
асфальтовим покриттям. До найближчої залізничної станції Роя - 12 км. Населення 1623 чоловіка.
Сільській Раді підпорядковані села Іллінка й Романівка.
Село засноване 1842 року державними селянами, переселеними коштом казни з Полтавської та Харківської губерній. Жителі Єлизаветівки вирощували зер­нові культури, розводили худобу й птицю. За користування державною землею вони сплачували оброк і подушний податок, виконували рекрутську та інші повинності. Відповідно до закону про поземельний устрій державних селян 1866 року їм виділялось по 7,8 десятини землі на ревізьку душу (243 чоловіка одержали 1933 деся­тини). Оброк було замінено викупним платежем з розстрочкою на 20 років.
У 1901 році в селі проживало 1049 чоловік. За кількістю надільної землі господарства Єлизаветівки на початку XX ст. поділялися на три групи. 16 господарств мали землі до 5 десятин, 116-до 15, а в кожному з 18 господарств було понад 15 деся­тин. Про тяжке становище основної маси жителів села свідчать і інші статистичні дані. Так, 9 господарств зовсім не мали робочої худоби, 17 - інвентаря, у 60 селян не було знарядь праці - плугів чи букерів. Саме в цих господарствах земля обробля­лася погано і тому давала низькі врожаї.
Селянська біднота продавала свої наділи або здавала їх в оренду, перетворювала­ся на наймитів, поповнювала ряди робітничого класу на підприємствах і шахтах Донбасу. Середняки також ледь животіли. Куркулі, що багатіли, експлуатуючи бідноту, мали високопродуктивну худобу, купували машини та удосконалені сільськогосподарські знаряддя. Вони брали в оренду наділи розорених односельчан, ще більше розширювали своє господарство. Йшов глибокий процес класової диферен­ціації населення. Зростав прошарок куркулів (на початку XX ст. в Єлизаветівці їх було близько 12 проц.) і занепадали господарства бідних селянських родин. Біль­шість селян жили в постійних злиднях.
Під впливом революційних подій в країні зростало на селі незадоволення тогочасними порядками. В період першої російської революції жахлива звістка про розстріл петербурзьких робітників дійшла й до Єлизаветівки від земляків, які працювали на шахтах. У жовтні 1906 року із Гришиного вони привезли в село листівки «До селян», «До всіх селян», що закликали їх відмовлятися виконувати розпоряджен­ня царських властей, не сплачувати податків, обирати своє правління, озброюватися і допомагати робітникам. Селяни Єлизаветівки допомагали сім'ям робітників, які зазнавали репресій за участь у революційному русі. Жителі села давали притулок революціонерам, що їх переслідувала царська охранка. Наприклад, житель села Г. М. Целувальник, що працював на Карпівському руднику, в 1907 році переховував робітника-більшовика М. С. Зінченка й допомагав його сім'ї.
Столипінська аграрна реформа ще більш посилила розшарування селянства і класову боротьбу на селі. Куркульські господарства Єлизаветівки дістали можли­вість скуповувати за безцінь земельні ділянки бідних селян та використовувати най­ману працю. Тільки в господарстві куркуля Демочки, який мав у 1901 році З0 де­сятин землі, через 10 років було надільної землі 8, купленої - 33, орендованої - 20 десятин; 4 плуги, 2 косарки, вітряний млин, 13 коней, 5 корів, 4 воли, 50 овець, 10 свиней. На нього працювали 2 постійні і 10 сезонних наймитів.
Напередодні першої світової війни в Єлизаветівці було 180 господарств з 1180 жи­телями. Багато з них працювало на рудниках і дрібних промислових підприємствах села: олійницях, млинах тощо.
До початку XX ст., в селі не було медичного обслуговування населення. Незадовільні побутові й санітарні умови сприяли поширенню різних хвороб: взимку в ха­тах утримували телят, поросят, птицю. Особливо високою була смертність серед ді­тей. Багато їх померло в 1876-1880 рр. від захворювання на дифтерію. Тільки в 1913 році в селі відкрили волосний фельдшерський пункт, де працювали лікар, фельдшер і акушерка.
Переважна більшість населення Єлизаветівки була неписьменного. У 1879 році тут відкрили однокласне земське училище з трьома відділеннями. Навчав дітей один учитель. В 1908-1909 рр. тут було 66 учнів, з них 10 дівчаток. Земство дбало про забезпечення школи книгами релігійного змісту, але мало - про навчальні посіб­ники. Серед одержаних у 1908 році 16 книг було 7 молитовників. На утримання вчителя щорічно виділялося всього 300 крб. Але й таку школу мало кому з селянських дітей вдавалося закінчити: в 1915 році з 105 учнів її закінчило всього 6 хлопчиків. Тоді тут працювали троє вчителів: А. М. Фуклєєв, С. Ф. Скринник і М. Ф. Ніколаєва.
Ось як згадує про тодішню школу вчитель-пенсіонер С. Ф. Скринник: «Наприкінці навчального року в моєму класі було 14 учнів. Як зараз бачу їх: худі, в лата­ні перелатаній одежі, сяк-так взуті в старі батьківські шкарбани. І все ж вони



Єлизаветівка - cучасна карта