Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Холодна Балка

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, чоловіків, які пішли захищати Бать­ківщину від гітлерівських полчищ, у забої замінили жінки. Шахти не зменшили вугледобутку, підприємства коксохімії й далі одержували якісну
сировину для випалювання металургійного коксу. Комуністи очолили роботу по евакуації шахтного устаткування в глибокий тил країни, не залишили ворогові жодної діючої шахти. Птдерівська окупація селища тривала 22 місяці. Фашисти увірвалися сюди 22 жовт­ня 1941 року. Жителів силою примушували відбудовувати дрібні шахти №№ 15 і 17. За найменший непослух били, а за невихід на роботу штрафували, розстрілювали. На території селища було створено табір для військовополонених, в якому налічувалося близько тисячі чоловік. Улітку 1942 року тут спалахнула холера. Від голоду й епідемії у селищі померло 142 чоловіка. На каторжні роботи до Німеччини погнали 59 чоловків, 25 жінок і 37 дітей гірників.
Очолювані комуністами шахтарі боролися проти окупантів: чинили диверсії, організовували саботаж, приховували свій фах, тікали в села. Серед активних учас­ників боротьби проти загарбників були кадрові шахтарі комуністи О. Т. Соседов, Д. Г. Мармилов, М. М. Белашов. У селищі діяла молодіжна патріотична група, якою керував комуніст І. І. Кочеров, залишений Макіївським міськкомом партії для підпільної роботи в тилу ворога. До її складу входили комсомольці В. М. Мариненко, Ф. І. Коваленко, сестри Олександра, Ганна і Марія Пискарьови, В. Л. Дуванова та ін. Члени групи відремонтували радіоприймач і встановили його в колодязі шахти № 29, слухали повідомлення Радінформбюро, розмножували листівки та поширювали їх серед населення, з Макіївки привозили газети, повідомлення, влаштовували ди­версії на шахтах. Гітлерівцям вдалося арештувати деяких підпільників. Від рук катів загинули комсомольці В. М. Мариненко, Ф. І. Коваленко, комуністи М. М. Белашов та О. Т. Соседов - всього 22 чоловіка. Ризикуючи життям, Я. Ф. Соловйов, садів­ник шахтного будинку відпочинку, І. Я. Кузнецов і механік шахти М. Т. Пастушенко зберегли від фашистських недолюдків пам'ятник В. І. Леніну. З приходом Червоної Армії він був встановлений у селищі як символ перемоги. Сотні жителів Холодної Балки відзначилися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Колишній прохідник шахти № 29 комісар 1-го полку морської піхоти В. А. Митраков за виявле­ну винахідливість, мужність в боях з фашистськими загарбниками під Одесою 1941 року удостоєний ордена Червоного Прапора. Кріпильник гірничих виробок М. П. Гришин у 1941 році був рядовим 3-ї погранкомендатури Брестської фортеці, особовий склад якої першим прийняв бій з фашистськими загарбниками. Тисячі кілометрів пройшов дорогами війни у складі 383-ї Шахтарської стрілецької дивізії потомствений гірник А. М. Мараховський. Командир взводу молодший лейтенант Мараховський брав участь у визволенні від фашистської нечисті Донбасу, Ростова, Батайська, Туапсе. 9 травня 1943 року в бою за станицю Кримську був поранений. Не залишаючи товаришів, продовжував керувати боєм, поки непритомний не потрапив до санбату. За мужність і відвагу А. М. Мараховський удостоєний ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня, але нагорода знайшла воїна тільки через 24 роки. Сива людина, що багато бачила й пережила, хвилювалась, одержуючи в шахтарському будинку культури у червні 1967 року з рук воєнкома високу урядову нагороду. Жителі сели­ща свято оберігають пам'ять про воїнів, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. В центрі, біля братської могили на високому постаменті стоїть скульптура воїна-визволителя з прапором, а поруч - скорботна матір. Другий пам'ятник споруджено біля клубу шахти «Південна».
7 вересня 1943 року Холодну Балку було визволено частинами 54-ї гвардійської Макіївської ордена Леніна Червонопрапорної, орденів Суворова й Кутузова стрі­лецької дивізії під командуванням гвардії генерал-майора Данилова. Відступаючи, гітлерівці зруйнували всі шахти в селищі, спалили 60 будинків, в т. ч. клуб, будиної; установ, магазини, гуртожитки, багато будівель пошкодили.
Велику організаторську та масово-політичну роботу щодо відродження господарства і налагодження нормального життя в селищі проводив відновлений виконком Холоднобалківської селищної Ради. 11 вересня 1943 року він ухвалив мобілізувати 500 чоловік працездатного населення на відбудову шахт і відрядив їх в розпорядження керівництва тресту «Макіїввугілля», а незабаром - 130 чоловік для вивантаження й вивозу вугілля на шахти № 13-15, № 16 і № 28-біс. Водночас Рада приділяла ве­лику увагу питанням поліпшення культурно-побутового обслуговування населення, забезпечення продовольством сімей військовослужбовців та інвалідів Великої Віт­чизняної війни, допомагала взуттям та одягом дітям-школярам, запровадила суво­рий контроль за роботою магазинів, майстерень, їдалень.
Уже через кілька днів після визволення холоднобалківці, виявивши справжній трчдовий героїзм, першими в тресті «Макіїввугілля» видали на-


Холодна Балка - cучасна карта