Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Холодна Балка

почали організовувати збройні загони самозахисту, які потім перетворились на загони Червоної гвардії. Проти каледінців у.Третьому Макіївському червоногвадійському загоні Потапова бились 25 гірників-добровольців
селища, серед них вибійники І. Ф. Пискарьов, Т. А. Ввдокименко, А. Г. Лось, М. Ю. Шеховцов, плитовий С. Г. Шиян, штукатур Т. І. Луньов, коваль А. А. Коротаєв
та інші.
15 січня 1918 року після розгрому каледінських банд Макіївська Рада робітничих і солдатських депутатів прого­лосила в районі Радянську владу. У зверненні до трудящих було сказано: «Ради проголошують себе владою в районі і накликають всіх робітників і селян до спокійної, плодотворної роботи на місцях». 18 лютого 1918 року всі рудники були націоналізовані. На кожному підприємстві створювалися правління з робітників, службовців, представників Рад робітничих і солдатських депутатів, профспілок. Наприкінці лютого гірники почали давати країні вугілля. Газета «Донские известия» 9 квітня 1918 року писала, що на колишньому Сорокінському руднику «...існує тільки один настрій - більшовицький. У рудникових Радах всі більшовики, у професійній Раді, рудни­ковому комітеті - також. Весь округ за Радянську владу. Тепер видобуток вугілля уже збільшився на 20 тис. пудів на день». Але вже 24 квітня 1918 року Холодну Бал­ку захопили війська австро-німецьких окупантів та українських буржуазних націоналістів. Багато гірників брало участь у партизанській боротьбі в тилу ворога, перешкоджаючи вивозити до Німеччини цінне шахтне устаткування. Наприкінці грудня 1918 року частини Червоної Армії визволили селище від окупантів, а з люто­го по 31 грудня 1919 року гірники билися у лавах Червоної Армії з денікінськими і білогвардійськими бандами.
Після закінчення іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни Макіївський волвиконком депутатів трудящих (Холодна Балка тоді входила до складу Макіївської волості) організував усе працездатне населення на ремонт шахт. Робіт­ники відкачували воду з штреків, перекріпили виробки колишніх Сорокінських руд­ників і шахт № 29 та «Ломбардо». В листопаді 1921 року шахти одержали від трудящих Курська матеріали та інструменти для ремонту котлів, канати, електролампи.
Рішенням Ради Праці і Оборони Сорокінські рудники, шахта № 29 і «Ломбардо» були виділені в групу ударних. Пам'ятаючи вказівку В. І. Леніна про те, що ву­гілля - це справжній хліб промисловості, робітники працювали з ентузіазмом, по­сті іі по виявляючи творчу ініціативу. Молодий гірник М. М. Меліхов організував при галу вибійників і досяг виконання норми більш як на 200 проц. Він перший У Холодній Балці завоював почесне звання Героя Праці. В атестаті № 49, врученому йому 22 січня 1921 року, говориться: «Виданий цей атестат вибійникові шахти № 29 Меліхову Миколі Михайловичу в нагороду за те, що в тяжку годину переживань чаннії Робітничо-Селянської Республіки він безустанно працює на фронті праці і своїми мозолистими руками на руїнах старого гнилого світу споруджує фундамент нового, вільного і світлого життя». А в травні 1925 року М. М. Меліхова удостоєно ордена Трудового Червоного Прапора. Партійна організація, до складу якої входило 3 члени, 1 кандидат у члени партії та рудниковий комітет, приділяли велику увагу
питанню забезпечення шахтарів продовольством. Оплата праці тоді проводилась хлібом, крупою, цукром, жирами, м'ясом. Причому, натурставки поділялись на 12 розрядів. 1922 року на одного робітника видавалося в середньому 2 пу­ди борошна на місяць. Незабаром на шахтах запровадили госпрозрахунок, уклали договір між колективами трудящих та адміністрацією. Велику роль відігравали виробничі на­ради. Все це прискорило відбудову шахт, забезпечило зрос­тання видобутку вугілля. Гірники подавали велику шефську допомогу селянам сусідніх сіл. З ініціативи комуністів у 1923 році було організовано кілька бригад ковалів та теслярів, яких відрядили на роботу в сільське господарство. Шахтарі передплачували для села газети, журнали й книги, посилали туди доповідачів.
Роз'яснюючи питання господарського будівництва, Ради, партійна та профспілкова організації розгорнули в селищі велику культурно-освітню роботу. Було від­крито дві початкові школи, в яких навчалося близько 200 дітей гірників і працювало 9 вчителів. Для дорослих створили дві школи лікнепу. Організатором шкіл для дітей і дорослих на шахті «Ломбардо» була комсомолка А. Т. Богоявленська, яку направив Макіївський райком комсомолу. Її ж обрали і першим секретарем комсомольського осередку. Створювались клуби, читальні. Силами комсомольців шахти № 29 побуду­вали клуб. З 1922 року тут організовувались вечори відпочинку, працювали гуртки художньої самодіяльності, активними учасниками яких були комсомольці О. Я. Красюкова, О. І. Пискарьов, О. І. Пронін і ін. Робітники активно відвідували антире­лігійні, природничо-наукові гуртки.
Під час ленінського призову партосередок поповнився за рахунок кращих представників робітничого класу. У січні 1925 року в рудниковій


Холодна Балка - cучасна карта