Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Макіївка

Макіївка розташована поблизу залізничної станції Макіївка, біля каналу Сіверський Донець - Донбас. Відстань до Донецька - 13 км. Місто зв'язане залізничними і автомобільними шляхами з Харцизьком, Іловайськом,
Ясинуватою, Криничною, Ханженковим. Через Макіївку проходить автомобільна магістраль союзного значення Донецьк-Ростов-на-Дону. Територія міста - 400 кв. км. Населення-392,6 тис. чоловік. Макіївській міській Раді підпорядковані Войківська, Грузько-Зорянська, Криничанська, Нижньокринська, Пролетарська, Холоднобалківська, Ясинівська селищні та Верхньокринська сільська Ради.
Територія сучасного міста була заселена з глибокої давнини. В 5 курганах біля шахти «Щиглівка» археологи виявили два поховання доби бронзи, скіфів і кочовиків IX-XIII ст. На цих курганах стояли 4 скульптури (баби). 1969 року в одному з них знайдено шолом, бронзову гривну, залізну шаблю та мідний котел з рештками жертовної їжі. Наприкінці XVII ст. тут було займище, заснування якого, за народ­ними переказами, приписується Макєєву. Перші писемні свідчення про село Макіївку датуються 1815 роком.
До селянської реформи 1861 року місцеві жителі-хлібороби були кріпаками помі­щика Іловайського. Про підневільне життя селян Макіївки та їхнє прагнення визволитися з-під поміщицького ярма свідчить виступ, який почався у 1831 році. Прокурор Області Війська Донського у рапорті генерал-губернаторові повідомляв, що «селяни слободи Макіївської в маєтку осавула І. Г. Іловайського вийшли з покори, за що винуватців покарали». Після реформи 1861 року всі кращі землі залишилися у власності Іловайського, а за викупним договором селяни мали сплатити власнику за 1718 десятин 52 373 крб. протягом 49 років 3. Пограбовані жителі відмовилися при­йняти кабальну уставну грамоту, але й цей виступ був придушений.
У другій половині XIX ст. розпочалася промислова розробка кам'яного вугілля на території Макіївки. В 1875-1877 рр. поміщики Іловайські збудували кілька дрібних шахт, згодом переданих заснованому ними ж гірничопромисловому Олекіївському акціонерному товариству. 1882 року заклали велику шахту «Софія». Розробка провадилася на кількох дільницях під назвами «Амур», «Сергій», «Іван», «Марія». Згодом вони стали окремими шахтами. В 1885 році Д. Іловайський перевіз з села Зуївки до Макіївки ремонтно-механічну майстерню й на її базі розпочав будівництво труболиварного заводу. Згодом усі шахти й заводи об'єдналися в Макіївський гірничий район. Макіївка була волосним центром.
Розвиток вуглевидобутку гальмувався труднощами транспортування вугілля. В 1880 та 1893 рр. до Катерининської та Донецької залізниць було приєднано вітки Харцизьк-Макіївка й Макіївка-Ханженкове-Кринична. Почався видобуток на нових великих шахтах «Іван» (тепер шахта ім. Леніна), «Капітальна», «Шмідт» (тепер шахта-дільниця № 3 шахтоуправління № 19-20 тресту «Радянськ-вугілля»), «Пастухівка» (нині № 1-1-біс), «Італія» (шахта «Жовтнева»), та ін. У 1899 році Генеральне товариство доменних печей, залізоробних і сталеливарних заводів у Росії (фірма «Уніон» з центром у Парижі) завершило будівництво металургійного заводу «Уніон». Стали до ладу також доменна і 2 мартенівські печі. Бельгій­ська фірма «Дюрі-Бернард» звела 66 полуменевих печей без вловлювання хімічних продуктів. З початком будівництва заводів у 1892 році засновано робітниче селище Дмитрієвськ. Незабаром його складовою частиною стало й село Макіївка. В 1897 році у Дмитрієвську налічувалось 7207 чоловік.
Умови праці й життя робітників були дуже тяжкими. Робочий день тривав 12-14 год. Старший гірник шахти «Софія» О. Ф. Лук'янов розповідав: «Приїхав я до Макїівки у 1882 році і почав працювати на руднику Іловайського саночником. Щодня видавав по 40 санок, заробіток отримував тільки на покрову. У бараці було брудно. Іловайський на всьому заощаджував. Харчувалися у занедбаній їдальні, тут же на шахті. За прокислу горохову юшку вираховували майже весь заробіток».
На заводах і шахтах не додержували техніки безпеки. Люди часто гинули й калічилися від обвалів породи, через відсутність вентиляції у підземних виробках. У лютому 1888 року Макіївку відвідав Д. І. Менделєєв. Він зібрав проби рудникового газу на шахті Д. Іловайського й занотував у своїй записній книжці: «Гримучий газ: біля рудників Риковський, Юза, Макіївський рудник Іловайського... вентиляторів немає ні в Юза, ні у Французького товариства». У 1898 році внаслідок вибуху гри­мучо ги газу на руднику «Іван» загинуло понад 60 шахтарів. Тільки в рік пуску за­воду «Уніон» було травмовано 634 робітники. Обурюючись жахливим станом медич­ного обслуговування на заводі, заводський лікар в 1900 році подав заяву про звільнення: «Не бажаю брати на себе моральну відповідальність за ту шкоду, якої завдає адміністрація заводу».
До 1898 року медичну допомогу жителям селища подавав один фельдшер. Зго­дом товариство «Уніон» відкрило рудникову лікарню на 5 ліжок і збільшило штат до 5 лікарів, який обслуговував усіх хворих 18 шахт і 3 заводів. Погані житлові умо­чи робітників були причиною постійних еігідемій: в землянках мешкало по кілька сімей, тут же милися, сушили одяг.




Дивиться також інші населені пункти району:

Макіївка - cучасна карта