Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
На кінець 4-ї п'ятирічки Краснолиманське відділення залізниці з усіх
основних показників роботи досягло довоєнного рівня, а з деяких - перевищило його. Вже у 1948 році майже повністю було відновлено довоєнний житловий фонд. Відбудовувалися школи, лікарні, клуби, Палац культури ім. Артема. Споруджувалися нові житлові масиви. Так, у районі будівництва заводу силікатної цегли в 1950 році зведено 129 житлових будинків і палац культури на 500 місць. У місті відкрилися З бібліотеки для дорослих і одна дитяча, 2 літні кінотеатри, нові школи. Повністю здійснено закон про всеобуч. Кількість тих, що навчалися, становила 4,5 тис. чоловік. Почала працювати залізнична технічна школа машиністів паровозів та інпті.
Швидко зростала промисловість міста в 50-х роках. Тоді стали до ладу діючих заводи - шлакоблоковий, силікатної цегли (один з найбільших на Україні), шляхові авторемонтні майстерні, автоколони № 1 і № 5, харчовий комбінат, міжколгоспне будівельне об'єднання, цех для виготовлення антибіотиків при ветлікарні; почалося будівництво великого консервного заводу.
Промисловість міста розширювалася на новій технічній базі. Справжньою лабораторією передового досвіду стала станція Красний Лиман. Колектив Краснолиманського пункту технічного огляду докорінно змінив і технічно удосконалив організацію поточного ремонту вагонів у поїздах. Партійна організація підтримала почин новаторів і створила необхідні умови для їх продуктивної праці. З ініціативи профспілок у парку прибуття і відправки поїздів організували стахановські школи. Ними керували В. К. Шпак, І. С. Ляшко, А. М. Мантуленко. У 1952 році за розробку і впровадження комплексного методу високоякісного швидкісного огляду і поточного ремонту вагонів присуджено Державну премію інженерам Д. А. Рудченку та О. Я. Котлярову, майстру Я. П. Чаусу, слюсарю І. С. Ляшку, мастильниці А. М. Мантуленко, оглядачу вагонів В. К. Шпаку. В парках прибуття і відправки поїздів було встановлено підйомні механізми. 1954 року запроваджено нову технологію ремонту вагонів без відчеплення від поїздів, яка дістала велике поширення в СРСР і за рубежем. Краснолиманські машиністи виступили ініціаторами 180-кілометрових рейсів поїздів без зупинок.
Успішно здійснювалася електрифікація залізничного транспорту в роки семирічки. Передові бригади, керовані П. А. Парфьоновим, В. І. Олійником (кавалером ордена Леніна, учасником 1-ї Всесоюзної наради бригад комуністичної праці), О. М. Гримайлом, А. І. Кірсановим, у квітні 1959 року стали першими колективами комуністичної праці на Краси о л им ансь кому вузлі і Донецькій магістралі. За успішне виконання зобов'язань, взятих на честь XXII з'їзду КПРС, колектив дистанції сигнал і за ції і зв'язку завоював перехідний Червоний прапор Міністерства шляхів сполученая і ЦК профспілки працівників залізничного транспорту, а також почесне звання підприємства комуністичної праці. За впровадження у виробництво нового великоагрегатного методу ремонту електровозів Краснолиманське депо на Виставці досягнень народного господарства СРСР - 1964 року відзначено дипломом першого ступеня, а групу новаторів нагороджено медалями. Кращому винахідникові депо Ф. Я. Тарасову присвоєно звання заслуженого раціоналізатора УРСР. Застосувавши наукову організацію праці, ремонтники добилися скорочення строків підйомного ремонту електровозів з 7 до 3,5 години. Для вивчення їх досвіду в локомотивному депо у травні 1965 року зібралася всесоюзна нарада залізничників-ремонтників, а в червні на дистанції колії відбулися заняття школи громадських інспекторів мережі залізниць СРСР. Завдання семирічки відділення залізниці значно перевиконало. Порівняно з довоєнним рівнем навантаження збільшилося в 2 рази. Продуктивність праці в локомотивному і вагонному депо зросла майже вдвоє, на дистанції колії - в 1,7 раза. 127 залізничників удостоєно тоді урядових нагород. До 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції новатори локомотивного депо успішно запровадив и сітьовий графік. Колектив здобув другу премію Міністерства шляхів сполучення СРСР, завоювавши честь носити ім'я 50-річчя Радянської України. В місті 10 цехів, бригад і змін, яким присвоєно ім'я 50-річчя Жовтня.
Великих успіхів досягли трудівники міста у новій п'ятирічці. Стали до ладу діючих енергодільниця, тягова електропідстанція «Зелений клин», будівельна дільниця районоживсп і лки, машинолічильна Станція, сільенерго, лісоторговельний склад, асфальтовий і консервний заводи. Найбільшим підприємством є Краснолиманськиії завод силікатної цегли, потужність якого становить 200 млн. штук цегли на рік. Тільки за 1959-1965 роки завод силікатної цегли надіслав новобудовам Донбасу понад мільярд штук цегли. За високі показники в роботі чимало працівників заводу одержали урядові нагороди. Наприклад, робітниця, депутат райради М. І. Федорченко нагороджена орденом «Знак Пошани». Успішно виконували свої плани іі інші підприємства міста.
Красний Лиман
Сторінка 8 з 11
залізничникам йому було надано звання почесного робітника заводу транспортного машинобудування ім. 1-го Травня в Польщі.На кінець 4-ї п'ятирічки Краснолиманське відділення залізниці з усіх
Швидко зростала промисловість міста в 50-х роках. Тоді стали до ладу діючих заводи - шлакоблоковий, силікатної цегли (один з найбільших на Україні), шляхові авторемонтні майстерні, автоколони № 1 і № 5, харчовий комбінат, міжколгоспне будівельне об'єднання, цех для виготовлення антибіотиків при ветлікарні; почалося будівництво великого консервного заводу.
Промисловість міста розширювалася на новій технічній базі. Справжньою лабораторією передового досвіду стала станція Красний Лиман. Колектив Краснолиманського пункту технічного огляду докорінно змінив і технічно удосконалив організацію поточного ремонту вагонів у поїздах. Партійна організація підтримала почин новаторів і створила необхідні умови для їх продуктивної праці. З ініціативи профспілок у парку прибуття і відправки поїздів організували стахановські школи. Ними керували В. К. Шпак, І. С. Ляшко, А. М. Мантуленко. У 1952 році за розробку і впровадження комплексного методу високоякісного швидкісного огляду і поточного ремонту вагонів присуджено Державну премію інженерам Д. А. Рудченку та О. Я. Котлярову, майстру Я. П. Чаусу, слюсарю І. С. Ляшку, мастильниці А. М. Мантуленко, оглядачу вагонів В. К. Шпаку. В парках прибуття і відправки поїздів було встановлено підйомні механізми. 1954 року запроваджено нову технологію ремонту вагонів без відчеплення від поїздів, яка дістала велике поширення в СРСР і за рубежем. Краснолиманські машиністи виступили ініціаторами 180-кілометрових рейсів поїздів без зупинок.
Успішно здійснювалася електрифікація залізничного транспорту в роки семирічки. Передові бригади, керовані П. А. Парфьоновим, В. І. Олійником (кавалером ордена Леніна, учасником 1-ї Всесоюзної наради бригад комуністичної праці), О. М. Гримайлом, А. І. Кірсановим, у квітні 1959 року стали першими колективами комуністичної праці на Краси о л им ансь кому вузлі і Донецькій магістралі. За успішне виконання зобов'язань, взятих на честь XXII з'їзду КПРС, колектив дистанції сигнал і за ції і зв'язку завоював перехідний Червоний прапор Міністерства шляхів сполученая і ЦК профспілки працівників залізничного транспорту, а також почесне звання підприємства комуністичної праці. За впровадження у виробництво нового великоагрегатного методу ремонту електровозів Краснолиманське депо на Виставці досягнень народного господарства СРСР - 1964 року відзначено дипломом першого ступеня, а групу новаторів нагороджено медалями. Кращому винахідникові депо Ф. Я. Тарасову присвоєно звання заслуженого раціоналізатора УРСР. Застосувавши наукову організацію праці, ремонтники добилися скорочення строків підйомного ремонту електровозів з 7 до 3,5 години. Для вивчення їх досвіду в локомотивному депо у травні 1965 року зібралася всесоюзна нарада залізничників-ремонтників, а в червні на дистанції колії відбулися заняття школи громадських інспекторів мережі залізниць СРСР. Завдання семирічки відділення залізниці значно перевиконало. Порівняно з довоєнним рівнем навантаження збільшилося в 2 рази. Продуктивність праці в локомотивному і вагонному депо зросла майже вдвоє, на дистанції колії - в 1,7 раза. 127 залізничників удостоєно тоді урядових нагород. До 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції новатори локомотивного депо успішно запровадив и сітьовий графік. Колектив здобув другу премію Міністерства шляхів сполучення СРСР, завоювавши честь носити ім'я 50-річчя Радянської України. В місті 10 цехів, бригад і змін, яким присвоєно ім'я 50-річчя Жовтня.
Великих успіхів досягли трудівники міста у новій п'ятирічці. Стали до ладу діючих енергодільниця, тягова електропідстанція «Зелений клин», будівельна дільниця районоживсп і лки, машинолічильна Станція, сільенерго, лісоторговельний склад, асфальтовий і консервний заводи. Найбільшим підприємством є Краснолиманськиії завод силікатної цегли, потужність якого становить 200 млн. штук цегли на рік. Тільки за 1959-1965 роки завод силікатної цегли надіслав новобудовам Донбасу понад мільярд штук цегли. За високі показники в роботі чимало працівників заводу одержали урядові нагороди. Наприклад, робітниця, депутат райради М. І. Федорченко нагороджена орденом «Знак Пошани». Успішно виконували свої плани іі інші підприємства міста.