Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
крб грішми.
В 1938 році селище і село Лиман злилися. Новий населений пункт було віднесено до категорії міст. На початку 1939 року в Красному Лимані налічувалося 25,6 тис. жителів, з них понад 20 тис. робітників і службовців та їх сімей. У місті з'явилися позі красиві вулиці, багатоповерхові будинки, Палац культури ім. Артема, Будинок комуни, приміщення шкіл, амбулаторії, бібліотеки, нового вокзалу. Громадський житловий фонд становив 50 тис. кв. метрів. Індивідуальні забудовники спорудили понад 1000 добротних будинків. У другій половині 30-х років прокладено водопровід, освітлено вулиці. Рік у рік поліпшувався добробут трудящих. У 1937 році в місті відкрито першу десятирічку і медучилище. На початку третьої п'ятирічки у Красному Лимані було 9 середніх, восьмирічних і початкових шкіл, де навчалося 4,5 тис. учнів, і 2 школи робітничої молоді. У 1932 році тут відкрито філіал Харківського залізничного інституту і залізничний технікум. Виходили вузлова газета «Транспортник» (рукописний випуск з 1924, друкований - з 1929 року) і районна – «За темпи» - з 1930 року (з 1965 року - «Зоря комунізму»). В червні 1932 року при редакції газети «За темпи» створено літературний гурток, пізніше перетворений на літстудію. З неї вийшли письменники П. Д. Рєзников, О. І. Саєнко, І. В, Біляй.
В Палаці культури ім. Артема працювали 2 драматичні гуртки, капела бандуристів, симфонічний, народних інструментів і духовий оркестри, танцювальний колектив. У 1939 році капела бандуристів виступала в Колонному залі Будинку спілок у Москві перед делегатами XVIII з'їзду ВКП(б). З художньої самодіяльності Щурівського сільського клубу почав свій шлях у професіональне мистецтво син колгоспника, нині народний артист Естонської РСР і заслужений артист РРФСР, соліст Ленінградської філармонії А. Ф. Ляшко.
Лиманці брали активну участь у громадському житті. В сільській, селищній, районній і обласній Радах їх представляли вихідці з робітників, селян, народної інтелігенції. На XI Всеукраїнському з'їзді Рад кращого машиніста великовагових поїздів П. С. Лагунова було обрано членом Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету. Активний учасник громадянської війни машиніст паровоза І. Ф. Дудник обирався кандидатом у члени Центрального Виконавчого Комітету СРСР. Делегатом VIII Надзвичайного з'їзду Рад була чергова мехгірки К. П. Андрієвська. На виборах до Верховних Рад СРСР та УРСР 1937 і 1938 років 98,2 проц. виборців Красного Лиману віддали свої голоси за кандидатів блоку комуністів і безпартійних - зачинателя новаторського руху на транспорті П. Ф. Кривоноса і голову колгоспу «12 років Жовтня» І. А. Олійник. Ініціатор водіння поїздів за кільцевим графіком машиніст М. М. Конопкін у 1939 році був делегатом XVIII з'їзду ВКП(б). На XIV з'їзді КП(б)У його обрали кандидатом у члени Центрального Комітету КП(б) України.
В роки Великої Вітчизняної війни багато жителів міста пішли на фронт, у народне ополчення, партизанські загони, колони особливого призначення Наркомату шляхів сполучення. Чоловіків на виробництві заступили жінки, підлітки. Коли фронт наблизився, то з Красного Лиману вивезли до Свердловська устаткування механізованої гірки та інших підприємств і весь рухомий склад.
Наприкінці жовтня 1941 року лінія фронту проходила в районі Красного Лиману. Керуючись вказівками партії й уряду, Краснолиманська парторганізація сформувала полк народного ополчення, винищувальний батальйон, до якого входили 1727 бійців, 4 партизанські загони з 123 бійців, у т. ч. 72 комуністи. В місті і районі було створено 3 підпільні групи, визначено квартири для підпільних явок, зв'язкових. На бюро райкому КП(б)У затвердили командирів і комісарів партизанських загонів. Для партизанів закладалися запаси зброї та продовольства у Краснолиманському й Кременському лісах. До окупації партизани спільно з червоноармійцями брали участь у розвідувальних операціях.
7 липня 1942 року місто захопили німецько-фашистські загарбники. Про жорстокий окупаційний режим газета «Правда» пізніше писала: «Населення Красного Лиману набралося лиха, його морили голодом, виганяли до Німеччини, оббирали до нитки. Німці недавно схопили на вулиці 12 чоловік і розстріляли на місці. Серед розстріляних - 7 жінок».
Організаторами боротьби в тилу ворога стали підпільні райком КП(б)У і райком ЛКСМУ. Партійне підпілля очолювали А. О. Демченко і В. Т. Боровик, комсомольське - Л. А. Кашуба і В. П. Тертичний. Народні месники, якими командував колишній секретар партбюро станції Красний Лиман М. О. Агафонов, комуністи Г. О. Іщенко, К. Д. Мележик і Т. І. Чибіс здійснили багато бойових операцій. Вони знищили чимало ворожої техніки та військового спорядження, поширили багато примірників партизанської
Красний Лиман
Сторінка 6 з 11
птахівницьку станцію на цій виставці нагороджено малою золотою медаллю, Збільшувалася оплата праці в колгоспах. Так, у 1940 році на трудодень колгоспники сільгоспартілі «За темпи» одержували по 2 кг зерна і по 4,62 В 1938 році селище і село Лиман злилися. Новий населений пункт було віднесено до категорії міст. На початку 1939 року в Красному Лимані налічувалося 25,6 тис. жителів, з них понад 20 тис. робітників і службовців та їх сімей. У місті з'явилися позі красиві вулиці, багатоповерхові будинки, Палац культури ім. Артема, Будинок комуни, приміщення шкіл, амбулаторії, бібліотеки, нового вокзалу. Громадський житловий фонд становив 50 тис. кв. метрів. Індивідуальні забудовники спорудили понад 1000 добротних будинків. У другій половині 30-х років прокладено водопровід, освітлено вулиці. Рік у рік поліпшувався добробут трудящих. У 1937 році в місті відкрито першу десятирічку і медучилище. На початку третьої п'ятирічки у Красному Лимані було 9 середніх, восьмирічних і початкових шкіл, де навчалося 4,5 тис. учнів, і 2 школи робітничої молоді. У 1932 році тут відкрито філіал Харківського залізничного інституту і залізничний технікум. Виходили вузлова газета «Транспортник» (рукописний випуск з 1924, друкований - з 1929 року) і районна – «За темпи» - з 1930 року (з 1965 року - «Зоря комунізму»). В червні 1932 року при редакції газети «За темпи» створено літературний гурток, пізніше перетворений на літстудію. З неї вийшли письменники П. Д. Рєзников, О. І. Саєнко, І. В, Біляй.
В Палаці культури ім. Артема працювали 2 драматичні гуртки, капела бандуристів, симфонічний, народних інструментів і духовий оркестри, танцювальний колектив. У 1939 році капела бандуристів виступала в Колонному залі Будинку спілок у Москві перед делегатами XVIII з'їзду ВКП(б). З художньої самодіяльності Щурівського сільського клубу почав свій шлях у професіональне мистецтво син колгоспника, нині народний артист Естонської РСР і заслужений артист РРФСР, соліст Ленінградської філармонії А. Ф. Ляшко.
Лиманці брали активну участь у громадському житті. В сільській, селищній, районній і обласній Радах їх представляли вихідці з робітників, селян, народної інтелігенції. На XI Всеукраїнському з'їзді Рад кращого машиніста великовагових поїздів П. С. Лагунова було обрано членом Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету. Активний учасник громадянської війни машиніст паровоза І. Ф. Дудник обирався кандидатом у члени Центрального Виконавчого Комітету СРСР. Делегатом VIII Надзвичайного з'їзду Рад була чергова мехгірки К. П. Андрієвська. На виборах до Верховних Рад СРСР та УРСР 1937 і 1938 років 98,2 проц. виборців Красного Лиману віддали свої голоси за кандидатів блоку комуністів і безпартійних - зачинателя новаторського руху на транспорті П. Ф. Кривоноса і голову колгоспу «12 років Жовтня» І. А. Олійник. Ініціатор водіння поїздів за кільцевим графіком машиніст М. М. Конопкін у 1939 році був делегатом XVIII з'їзду ВКП(б). На XIV з'їзді КП(б)У його обрали кандидатом у члени Центрального Комітету КП(б) України.
В роки Великої Вітчизняної війни багато жителів міста пішли на фронт, у народне ополчення, партизанські загони, колони особливого призначення Наркомату шляхів сполучення. Чоловіків на виробництві заступили жінки, підлітки. Коли фронт наблизився, то з Красного Лиману вивезли до Свердловська устаткування механізованої гірки та інших підприємств і весь рухомий склад.
Наприкінці жовтня 1941 року лінія фронту проходила в районі Красного Лиману. Керуючись вказівками партії й уряду, Краснолиманська парторганізація сформувала полк народного ополчення, винищувальний батальйон, до якого входили 1727 бійців, 4 партизанські загони з 123 бійців, у т. ч. 72 комуністи. В місті і районі було створено 3 підпільні групи, визначено квартири для підпільних явок, зв'язкових. На бюро райкому КП(б)У затвердили командирів і комісарів партизанських загонів. Для партизанів закладалися запаси зброї та продовольства у Краснолиманському й Кременському лісах. До окупації партизани спільно з червоноармійцями брали участь у розвідувальних операціях.
7 липня 1942 року місто захопили німецько-фашистські загарбники. Про жорстокий окупаційний режим газета «Правда» пізніше писала: «Населення Красного Лиману набралося лиха, його морили голодом, виганяли до Німеччини, оббирали до нитки. Німці недавно схопили на вулиці 12 чоловік і розстріляли на місці. Серед розстріляних - 7 жінок».
Організаторами боротьби в тилу ворога стали підпільні райком КП(б)У і райком ЛКСМУ. Партійне підпілля очолювали А. О. Демченко і В. Т. Боровик, комсомольське - Л. А. Кашуба і В. П. Тертичний. Народні месники, якими командував колишній секретар партбюро станції Красний Лиман М. О. Агафонов, комуністи Г. О. Іщенко, К. Д. Мележик і Т. І. Чибіс здійснили багато бойових операцій. Вони знищили чимало ворожої техніки та військового спорядження, поширили багато примірників партизанської