Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
амбулаторію. Хворих обслуговували 9 лікарів, фельдшер і понад 10 інших медичних працівників. В усіх селах, що входять у межі сучасного Красного Лиману, відкрилися фельдшерсько-акушерські пункти. Наприкінці відбудовного періоду в Красному Лимані працювали 4 початкові школи і понад 10 шкіл ліквідації неписьменності для дорослих. У 1925/26 навчальному році було відкрито школу-семирічку. На залізничному вузлі успішно діяли профтехшкола й курси машиністів. Крім клубу й робітничої бібліотеки, на підприємствах з ініціативи комсомольців створювали червоні кутки, які стали осередками нової, соціалістичної культури. У 1922 році в селі відкрили хату-читальню. За переписом 1926 року в селищі й селі Лимані налічувалося 4,8 тис. жителів, з них на підприємствах і транспорті працювало 3,2 тис. чоловік.
Наприкінці 20-х років у Лимані почалася технічна реконструкція залізничного вузла. В 1929 році стала до ладу діючих нова електростанція, на будівництво якої держава виділила майже півмільйона карбованців. Споруджувалися потужна водокачка, водопровід та екіпіровка. За прикладом шахтарів Донбасу залізничники Лиману включились у соціалістичне змагання. У 1929 році машиніст паровоза комуніст з 1917 року І. С. Білан на дільниці Красний Лиман - Основа першим почав водити великовагові поїзди в 2000-2500 тонн замість 13004. На заклик «Від ударних бригад до ударної роботи всієї Донецької залізниці!» першим відгукнувся колектив Краснолиманського кондукторського резерву, який оголосив себе ударним. Робітники пасажирського парку організували ударну бригаду імені В. І. Леніна.
Робітничий клас селища подавав велику шефську допомогу трудовому селянству. В 1929 році у Лимані на базі товариств спільного обробітку землі створено сільськогосподарські артілі «12 років Жовтня», «Червоний партизан», «8 Березня», «Квітуче поле». Серед перших голів колгоспів були посланці робітничого класу - комуністи П. П. Олійник, А. П. Кравченко та інші. Залізничники відрахували з своїх премій 3 тис. крб. і придбали трактор, сівалку, жатку-лобогрійку та інший сільськогосподарський реманент. Делегація вручила цей подарунок районному з'їздові Рад. У 1930 році в Лимані організовано радгосп «Ставки», який став постачати трудящим свіжу городину та молоко.
В 1934 році на станції завершилося будівництво першої в СРСР і Європі великої механізованої гірки для розформування й складання поїздів. Через два роки тут за
проваджено безвогневу заправку паровозів. Дільниці Красний Лиман - Микитівка і Красний Лиман - Основа перевели на автоблокування, Краснолиманський залізничний вузол став опорним пунктом механізації праці на сталевих магістралях країни. Значення вузла як північних воріт Донбасу особливо зросло в 1939-1940 роках у зв'язку з будівництвом нової колії на Куп'янськ.
В ході освоєння нової техніки розгортався рух новаторів. Серед передовиків Пули електромеханік І. Я. Біленко, складач поїздів І. С. Древаль, чергова механізованої гірки К. Н. Андрієвська, машиніст паровоза О. П. Мірошниченко та інші. Тут пройшли перше випробування паровози «ФД». Машиніст Г. Ф. Шуліпа збільшив швидкість і продуктивність «ФД» майже у 1,5 раза.
В червні 1935 року групу передових залізничників запросили на прийом до Кремля. Г. Ф. Шуліпа, О. П, Мірошниченко були нагороджені орденом Леніна, І. С. Древаль - Трудового Червоного Прапора, К. Н. Андрієвська - орденом «Знак Пошани». На всесоюзній нараді парторгів ряду великих паровозних депо відзначалося, що в Красному Лимані є 50 послідовників П. Ф. Кривоноса - більше, ніж на інших залізницях країни. Машиністи С. В. Кладницький і Г. С. Шумилов довели пробіг паровоза «ФД» без ремонту до 50-56 тис. км замість 35 тисяч, передбачених за нормою.
Розвивалася місцева промисловість. В другій половині 30-х років у Лимані побудовано заводи - каніфольно-скипидарний, для переробки утилю, хлібо- і молокозаводи. Почали працювати промартілі «Червоний промінь» і «Червоний чоботар» для пошиття одягу й взуття.
За прикладом залізничників розгорнули соціалістичне змагання і колгоспники. Зростанню сільськогосподарського виробництва сприяло об'єднання дрібних сільськогосподарських артілей в укрупнений колгосп «За темпи». Наприкінці другої п'ятирічки окремі передовики одержували тут врожай зернових по 15-18 цнт з гектара. Ще вищі врожаї збирали трудівники артілі «12 років Жовтня» та радгоспу «Ставки». У 1940 році робітники радгоспу зняли зернових по 19 цнт і городини по 138 цнт з га, надій молока на корову становив 1720 літрів. Колгосп «За темпи», який у тому ж році був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки, здобув диплом за організацію племінних ферм. Лиманську інкубаторно-
Красний Лиман
Сторінка 5 з 11
станції виросло ціле соціалістичне робітниче селище залізничників. Водночас зводилися будинки на кошти житлової кооперації та окремих громадян. Відкрили поліклініку, дитячу консультацію, зубопротезну й клінічну Наприкінці 20-х років у Лимані почалася технічна реконструкція залізничного вузла. В 1929 році стала до ладу діючих нова електростанція, на будівництво якої держава виділила майже півмільйона карбованців. Споруджувалися потужна водокачка, водопровід та екіпіровка. За прикладом шахтарів Донбасу залізничники Лиману включились у соціалістичне змагання. У 1929 році машиніст паровоза комуніст з 1917 року І. С. Білан на дільниці Красний Лиман - Основа першим почав водити великовагові поїзди в 2000-2500 тонн замість 13004. На заклик «Від ударних бригад до ударної роботи всієї Донецької залізниці!» першим відгукнувся колектив Краснолиманського кондукторського резерву, який оголосив себе ударним. Робітники пасажирського парку організували ударну бригаду імені В. І. Леніна.
Робітничий клас селища подавав велику шефську допомогу трудовому селянству. В 1929 році у Лимані на базі товариств спільного обробітку землі створено сільськогосподарські артілі «12 років Жовтня», «Червоний партизан», «8 Березня», «Квітуче поле». Серед перших голів колгоспів були посланці робітничого класу - комуністи П. П. Олійник, А. П. Кравченко та інші. Залізничники відрахували з своїх премій 3 тис. крб. і придбали трактор, сівалку, жатку-лобогрійку та інший сільськогосподарський реманент. Делегація вручила цей подарунок районному з'їздові Рад. У 1930 році в Лимані організовано радгосп «Ставки», який став постачати трудящим свіжу городину та молоко.
В 1934 році на станції завершилося будівництво першої в СРСР і Європі великої механізованої гірки для розформування й складання поїздів. Через два роки тут за
проваджено безвогневу заправку паровозів. Дільниці Красний Лиман - Микитівка і Красний Лиман - Основа перевели на автоблокування, Краснолиманський залізничний вузол став опорним пунктом механізації праці на сталевих магістралях країни. Значення вузла як північних воріт Донбасу особливо зросло в 1939-1940 роках у зв'язку з будівництвом нової колії на Куп'янськ.
В ході освоєння нової техніки розгортався рух новаторів. Серед передовиків Пули електромеханік І. Я. Біленко, складач поїздів І. С. Древаль, чергова механізованої гірки К. Н. Андрієвська, машиніст паровоза О. П. Мірошниченко та інші. Тут пройшли перше випробування паровози «ФД». Машиніст Г. Ф. Шуліпа збільшив швидкість і продуктивність «ФД» майже у 1,5 раза.
В червні 1935 року групу передових залізничників запросили на прийом до Кремля. Г. Ф. Шуліпа, О. П, Мірошниченко були нагороджені орденом Леніна, І. С. Древаль - Трудового Червоного Прапора, К. Н. Андрієвська - орденом «Знак Пошани». На всесоюзній нараді парторгів ряду великих паровозних депо відзначалося, що в Красному Лимані є 50 послідовників П. Ф. Кривоноса - більше, ніж на інших залізницях країни. Машиністи С. В. Кладницький і Г. С. Шумилов довели пробіг паровоза «ФД» без ремонту до 50-56 тис. км замість 35 тисяч, передбачених за нормою.
Розвивалася місцева промисловість. В другій половині 30-х років у Лимані побудовано заводи - каніфольно-скипидарний, для переробки утилю, хлібо- і молокозаводи. Почали працювати промартілі «Червоний промінь» і «Червоний чоботар» для пошиття одягу й взуття.
За прикладом залізничників розгорнули соціалістичне змагання і колгоспники. Зростанню сільськогосподарського виробництва сприяло об'єднання дрібних сільськогосподарських артілей в укрупнений колгосп «За темпи». Наприкінці другої п'ятирічки окремі передовики одержували тут врожай зернових по 15-18 цнт з гектара. Ще вищі врожаї збирали трудівники артілі «12 років Жовтня» та радгоспу «Ставки». У 1940 році робітники радгоспу зняли зернових по 19 цнт і городини по 138 цнт з га, надій молока на корову становив 1720 літрів. Колгосп «За темпи», який у тому ж році був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки, здобув диплом за організацію племінних ферм. Лиманську інкубаторно-