Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Дружківки, Слов'янська й Лиману. Коли у квітні 1919 року селище захопили білі, трудящі маси на заклик більшовиків піднялися на боротьбу проти ворога. Багато з них вступило до партизанського загону під командуванням М. І. Дзюби. На залізничній колії Лиман-Святогорська і Лиман-Яма партизани пустили під укіс кілька ворожих ешелонів, висадили в повітря залізничний міст, захопили багато зброї.
Після ряду успішних бойових операцій окремі партизанські загони Лиману, Попівки, Бахмута, Слов'янська об'єдналися в 12-й Український радянський полк. Денікінці кинули проти народних месників 800 козаків з артилерією, проте їм не вдалося придушити партизанський рух. Під час наступу Червоної Армії патріоти в районі Лиману розгромили білогвардійський батальйон і зруйнували залізничну колію. 27 грудня 1919 року частини 13-ї армії визволили Лиман.
Хоробро билися лиманці з ворогом. За мужність і героїзм, виявлені в боях, багатьох з них удостоєно урядових нагород. Командира кулеметної роти 12-го Українського радянського полку Г. Д. Воловода нагороджено орденом Червоного Прапора. Почесну грамоту машиністові бронепоїзда «Перемога або смерть» І. Ф. Дуднику особисто вручив С. М. Будьонний. В боротьбі за владу Рад полягли смертю хоробрих перший голова ревкому Ф. І. Ведь, командир партизанського загону М. І. Дзюба, один з організаторів молоді в Лимані М. Я. Сластієнко та багато інших. Тіла лиманців, загиблих в боях з білогвардійцями під Микитівкою у 1919 році, було, перевезено в рідне селище і поховано у братській могилі (біля теперішньої школи № 3), де встановлено пам'ятник героям. На клопотання колишніх бійців 12-го Українського радянського полку станцію Лиман (Шухтанове) 9 січня 1925 року перейменовано на Красний Лиман.
Після закінчення громадянської війни комуністи селища очолили боротьбу трудящих за відбудову зруйнованого господарства. Їх помічником стала створена у другій половині січня 1920 року комсомольська організація, що незабаром уже мала в своєму складі 200 чоловік.
Одностайно схвалюючи рішення X з'їзду РКП(б) про перехід до нової економічної політики, більшовики Лиману записали в резолюції партійних зборів: «Присягаймося бути стійкими бійцями за справу партії і не випускати зброї з рук до остаточної перемоги ідеалів комунізму в усьому світі».
Велику допомогу лиманським комуністам у зміцненні Радянської влади подала група учасників агітпоїзда «Жовтнева революція», який очолював голова ВЦВКу М. І. Калінін. 2 лютого 1920 року він виступив з яскравою промовою на мітингу залізничників, радив створити продзагони для заготівлі хліба. Трудівники Лиману зібрали тільки для голодуючих Поволжя 3 млн. крб. грошима і частину коштів золотом та сріблом.
Робітники відбудовували паровози й вагони, ремонтували шляхи, ліквідовуючи тяжкі наслідки голоду і розрухи. В умовах боротьби з бандитизмом нони заготовляли дрова, необхідні як паливо для паровозів. Залізничники брали активну участь у комуністичних суботниках. 18 травня 1921 року «Правда» вмістила фотознімок учасників одного з них, проведеного у паровозному депо станції Лиман. Завдяки допомозі населення уже 1 жовтня 1922 року було обладнано лиманську електростанцію, на перегоні Лиман - Основа встановлено двопровідний зв'язок.
З червня 1920 року Лиман входив до Слов'янського повіту. У 1923 році він став центром Лиманського району Бахмутського округу. Пильну увагу районних партійній і радянських органів привертали питання найшвидшої відбудови залізничного вузла. Комуністів та комсомольців посилали на вирішальні ділянки виробництва. За короткий строк було відбудовано 6 провідних служб вузла, у т. ч. паровозне депо й станцію. Наприкінці 1923 року в Лимані налічувалося до 2605 робітників. Зростали лави більшовицької партії. У 1924 році понад 200 передових робітників і селян району стали комуністами ленінського призову.
Робітники-комуністи подавали велику допомогу трудівникам села. Внаслідок здійснення аграрних законів Радянської влади селяни Лиманського району одержали 39 тис. десятин землі. 2-3 березня 1924 року відбулася районна селянська конференція, яку відкрив голова райвиконкому Т. Р. Ворошилов. Доповідь про політику партії й чергові завдання сільського господарства зробив секретар райкому партії Я. К. Мокін. Делегати, що виступали на конференції, гаряче схвалювали аграрну політику більшовицької партії. На початку 1925 року в Лимані було створено перше товариство спільного обробітку землі.
Поряд з розв'язанням господарських завдань Лиманська Рада депутатів трудящих, комсомольські і профспілкові організації під керівництвом комуністів проводили значну роботу щодо розвитку культури, поліпшення житлово-побутових умов трудящих, їх медичного обслуговування. Для робітників споруджувалися будинки з комунальними вигодами. Поблизу
Красний Лиман
Сторінка 4 з 11
партійної організації. Відновили свою діяльність профспілки. Але навесні 1919 року тут почалися кровопролитні бої з білогвардійцями. Війська 9-ї дивізії 13-ї радянської армії героїчно стримували натиск денікінців у районі Після ряду успішних бойових операцій окремі партизанські загони Лиману, Попівки, Бахмута, Слов'янська об'єдналися в 12-й Український радянський полк. Денікінці кинули проти народних месників 800 козаків з артилерією, проте їм не вдалося придушити партизанський рух. Під час наступу Червоної Армії патріоти в районі Лиману розгромили білогвардійський батальйон і зруйнували залізничну колію. 27 грудня 1919 року частини 13-ї армії визволили Лиман.
Хоробро билися лиманці з ворогом. За мужність і героїзм, виявлені в боях, багатьох з них удостоєно урядових нагород. Командира кулеметної роти 12-го Українського радянського полку Г. Д. Воловода нагороджено орденом Червоного Прапора. Почесну грамоту машиністові бронепоїзда «Перемога або смерть» І. Ф. Дуднику особисто вручив С. М. Будьонний. В боротьбі за владу Рад полягли смертю хоробрих перший голова ревкому Ф. І. Ведь, командир партизанського загону М. І. Дзюба, один з організаторів молоді в Лимані М. Я. Сластієнко та багато інших. Тіла лиманців, загиблих в боях з білогвардійцями під Микитівкою у 1919 році, було, перевезено в рідне селище і поховано у братській могилі (біля теперішньої школи № 3), де встановлено пам'ятник героям. На клопотання колишніх бійців 12-го Українського радянського полку станцію Лиман (Шухтанове) 9 січня 1925 року перейменовано на Красний Лиман.
Після закінчення громадянської війни комуністи селища очолили боротьбу трудящих за відбудову зруйнованого господарства. Їх помічником стала створена у другій половині січня 1920 року комсомольська організація, що незабаром уже мала в своєму складі 200 чоловік.
Одностайно схвалюючи рішення X з'їзду РКП(б) про перехід до нової економічної політики, більшовики Лиману записали в резолюції партійних зборів: «Присягаймося бути стійкими бійцями за справу партії і не випускати зброї з рук до остаточної перемоги ідеалів комунізму в усьому світі».
Велику допомогу лиманським комуністам у зміцненні Радянської влади подала група учасників агітпоїзда «Жовтнева революція», який очолював голова ВЦВКу М. І. Калінін. 2 лютого 1920 року він виступив з яскравою промовою на мітингу залізничників, радив створити продзагони для заготівлі хліба. Трудівники Лиману зібрали тільки для голодуючих Поволжя 3 млн. крб. грошима і частину коштів золотом та сріблом.
Робітники відбудовували паровози й вагони, ремонтували шляхи, ліквідовуючи тяжкі наслідки голоду і розрухи. В умовах боротьби з бандитизмом нони заготовляли дрова, необхідні як паливо для паровозів. Залізничники брали активну участь у комуністичних суботниках. 18 травня 1921 року «Правда» вмістила фотознімок учасників одного з них, проведеного у паровозному депо станції Лиман. Завдяки допомозі населення уже 1 жовтня 1922 року було обладнано лиманську електростанцію, на перегоні Лиман - Основа встановлено двопровідний зв'язок.
З червня 1920 року Лиман входив до Слов'янського повіту. У 1923 році він став центром Лиманського району Бахмутського округу. Пильну увагу районних партійній і радянських органів привертали питання найшвидшої відбудови залізничного вузла. Комуністів та комсомольців посилали на вирішальні ділянки виробництва. За короткий строк було відбудовано 6 провідних служб вузла, у т. ч. паровозне депо й станцію. Наприкінці 1923 року в Лимані налічувалося до 2605 робітників. Зростали лави більшовицької партії. У 1924 році понад 200 передових робітників і селян району стали комуністами ленінського призову.
Робітники-комуністи подавали велику допомогу трудівникам села. Внаслідок здійснення аграрних законів Радянської влади селяни Лиманського району одержали 39 тис. десятин землі. 2-3 березня 1924 року відбулася районна селянська конференція, яку відкрив голова райвиконкому Т. Р. Ворошилов. Доповідь про політику партії й чергові завдання сільського господарства зробив секретар райкому партії Я. К. Мокін. Делегати, що виступали на конференції, гаряче схвалювали аграрну політику більшовицької партії. На початку 1925 року в Лимані було створено перше товариство спільного обробітку землі.
Поряд з розв'язанням господарських завдань Лиманська Рада депутатів трудящих, комсомольські і профспілкові організації під керівництвом комуністів проводили значну роботу щодо розвитку культури, поліпшення житлово-побутових умов трудящих, їх медичного обслуговування. Для робітників споруджувалися будинки з комунальними вигодами. Поблизу