Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Важливим наслідком реформи був дальший розвиток ремесла й внутрішнього ринку, втягнення основної маси селян у сферу товарно-грошових відносин. У 1879 ро
ці в Лимані налічувалося три олійниці, дві кузні, дві крамниці, хлібний магазин. Щорічно в селі відбувалися два ярмарки, щонеділі - торги (базари) хлібом, худобою, рибою та ремісничими виробами. На зміну кріпосницькій експлуатації прийшла більш витончена форма - капіталістичний грабіж. Проте залишки кріпосницьких відносин трималися ще довго. Понад 20 років після реформи сільська громада щороку сплачувала 3720 крб. подушної податі і 6121 - оброчної, всього ж податків - 9841 крб., або по 21 крб. з одного двору.
На початку XX ст. під впливом революційного руху в країні селяни Лиману включились у боротьбу проти самодержавства. У 1903 році харківські соціал-демократи привозили в село прокламації і Першотравневі листівки. Їх поширювали революційно настроєні жителі села X. Поляков та ін. Багато наймитів з Лиману в пошуках роботи йшли на підприємства Харкова, Ізюма, Таганрога, Слов'янська, Бахмута, Краматорська, де брали участь у класових битвах проти самодержавства.
В період першої російської буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр. у Лиманській волості, у т. ч. й самому Лимані, активно велася політична агітація, організовувалися мітинги й сходки, на яких селяни вимагали поділу поміщицької землі та політичних свобод. Під керівництвом харківських більшовиків у 1905 році в селі відбулася першотравнева демонстрація. 25 червня 1905 року трудящі Лиману взяли участь в антиурядовій демонстрації, що пройшла в Ізюмі, 2 липня того ж року - в мітингу на Краматорському машинобудівному заводі. 14 вересня 1907 року жителі Лиману обрали своїм делегатом на збори виборщиків по виборах до III Державної думи А. А. Дегтярьова - організатора антиурядових виступів.
На економічному розвитку села позитивно позначилося будівництво залізниці Льгов-Лиман. Залізнична ділянка Лозова-Слов'янськ-Микитівка, побудовані ще в 1869 році, не забезпечувала своєчасного вивезення вантажів з Донбасу. В 1907 році акціонерне товариство Північно-Донецької залізниці почало спорудження нової колії за проектами, складеними в 1895 році т. зв. Особливою комісією зміцнення залізниць Донбасу.
На будівництво наймалися робітники й селяни Харківської, Полтавської, Курської та інших губерній, які йшли сюди в пошуках роботи. Прокладали колію в районі боліт та піщаних дюн. Одночасно в Лимані споруджували паровозне депо, ремонтні майстерні, виробничі приміщення. Залізничні ділянки Основа-Лиман-Яма, Слов'янськ-Лиман, Краматорськ-Лиман і приміщення самої станції Лиман стали до ладу в 1911 році, а в 1913 році закінчилося укладання другої колії на ділянці Лиман-Яма.
Робітники залізниці тулилися по 100-150 чоловік у дощатих бараках, де ліжка заміняли двоярусні нари. Але й таке житло мали не всі. Тому багато робітників після зміни спали на паровозах, у вагонах або пісочницях. Не кращим було і становище селян. У звіті 5-ї медичної дільниці за 1879 рік говорилося, що вони, живуть у глиняних халупах, які являють собою щось на зразок «ноєвого ковчега», вміщаючи, крім сім'ї господаря, дрібну домашню худобу й птицю. На двох вулицях Лиману з характерними для того часу назвами - Брудній та Баклажанівці - бракувало навіть криниць. Великою була смертність населення під час епідемій. Лише протягом серпня 1870 року з 110 селян, що захворіли на холеру, померло 23. Тільки 1910 року земське зібрання ухвалило на кошти Лиманської громади відкрити фельдшерський пункт.
Земська однокласна школа, що почала діяти в Лимані з 1870 року, містилася в одній кімнаті. 1911 року в школі навчалися 71 хлопець і 15 дівчат. На всіх був один учитель. За три роки навчання закінчили школу всього 8 учнів. Напередодні першої світової війни на станції Лиман відкрилося двокласне училище, в якому в 1919-1920 рр. працював відомий український поет А. С. Панів (1899-1942).
Революційне піднесення, що розпочалося в країні, охопило й трудящих Лиману. На першотравневому мітингу 1912 року вони висловили свою солідарність з робітниками Ленських рудників. Ядро лиманських робітників становили колишні будівники залізниці, що прийшли з навколишніх промислових міст, і місцеві жителі. Серед иих були й більшовики та революційно настроєні робітники, які проводили активну політичну роботу серед населення. Так, у 1913 році слюсар паровозного депо В. Л. Шахматов поширював у Лимані більшовицьку газету «Правда». За антиурядову пропаганду зазнавали переслідувань робітники О. М. Ізотов і Ф. К. Человян.
Під час першої світової імперіалістичної війни у 1916 році в селищі відбувся страйк залізничників, які виступали проти війни, вимагали миру й хліба. Відразу після Лютневої буржуазно-демократичної революції більшовики
Красний Лиман
Сторінка 2 з 11
вищий наділ на душу у Лимані становив 4 десятини і був значно меншим за середній наділ у Харківській губернії. Частину селян переселили на гірші землі.ці в Лимані налічувалося три олійниці, дві кузні, дві крамниці, хлібний магазин. Щорічно в селі відбувалися два ярмарки, щонеділі - торги (базари) хлібом, худобою, рибою та ремісничими виробами. На зміну кріпосницькій експлуатації прийшла більш витончена форма - капіталістичний грабіж. Проте залишки кріпосницьких відносин трималися ще довго. Понад 20 років після реформи сільська громада щороку сплачувала 3720 крб. подушної податі і 6121 - оброчної, всього ж податків - 9841 крб., або по 21 крб. з одного двору.
На початку XX ст. під впливом революційного руху в країні селяни Лиману включились у боротьбу проти самодержавства. У 1903 році харківські соціал-демократи привозили в село прокламації і Першотравневі листівки. Їх поширювали революційно настроєні жителі села X. Поляков та ін. Багато наймитів з Лиману в пошуках роботи йшли на підприємства Харкова, Ізюма, Таганрога, Слов'янська, Бахмута, Краматорська, де брали участь у класових битвах проти самодержавства.
В період першої російської буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр. у Лиманській волості, у т. ч. й самому Лимані, активно велася політична агітація, організовувалися мітинги й сходки, на яких селяни вимагали поділу поміщицької землі та політичних свобод. Під керівництвом харківських більшовиків у 1905 році в селі відбулася першотравнева демонстрація. 25 червня 1905 року трудящі Лиману взяли участь в антиурядовій демонстрації, що пройшла в Ізюмі, 2 липня того ж року - в мітингу на Краматорському машинобудівному заводі. 14 вересня 1907 року жителі Лиману обрали своїм делегатом на збори виборщиків по виборах до III Державної думи А. А. Дегтярьова - організатора антиурядових виступів.
На економічному розвитку села позитивно позначилося будівництво залізниці Льгов-Лиман. Залізнична ділянка Лозова-Слов'янськ-Микитівка, побудовані ще в 1869 році, не забезпечувала своєчасного вивезення вантажів з Донбасу. В 1907 році акціонерне товариство Північно-Донецької залізниці почало спорудження нової колії за проектами, складеними в 1895 році т. зв. Особливою комісією зміцнення залізниць Донбасу.
На будівництво наймалися робітники й селяни Харківської, Полтавської, Курської та інших губерній, які йшли сюди в пошуках роботи. Прокладали колію в районі боліт та піщаних дюн. Одночасно в Лимані споруджували паровозне депо, ремонтні майстерні, виробничі приміщення. Залізничні ділянки Основа-Лиман-Яма, Слов'янськ-Лиман, Краматорськ-Лиман і приміщення самої станції Лиман стали до ладу в 1911 році, а в 1913 році закінчилося укладання другої колії на ділянці Лиман-Яма.
Робітники залізниці тулилися по 100-150 чоловік у дощатих бараках, де ліжка заміняли двоярусні нари. Але й таке житло мали не всі. Тому багато робітників після зміни спали на паровозах, у вагонах або пісочницях. Не кращим було і становище селян. У звіті 5-ї медичної дільниці за 1879 рік говорилося, що вони, живуть у глиняних халупах, які являють собою щось на зразок «ноєвого ковчега», вміщаючи, крім сім'ї господаря, дрібну домашню худобу й птицю. На двох вулицях Лиману з характерними для того часу назвами - Брудній та Баклажанівці - бракувало навіть криниць. Великою була смертність населення під час епідемій. Лише протягом серпня 1870 року з 110 селян, що захворіли на холеру, померло 23. Тільки 1910 року земське зібрання ухвалило на кошти Лиманської громади відкрити фельдшерський пункт.
Земська однокласна школа, що почала діяти в Лимані з 1870 року, містилася в одній кімнаті. 1911 року в школі навчалися 71 хлопець і 15 дівчат. На всіх був один учитель. За три роки навчання закінчили школу всього 8 учнів. Напередодні першої світової війни на станції Лиман відкрилося двокласне училище, в якому в 1919-1920 рр. працював відомий український поет А. С. Панів (1899-1942).
Революційне піднесення, що розпочалося в країні, охопило й трудящих Лиману. На першотравневому мітингу 1912 року вони висловили свою солідарність з робітниками Ленських рудників. Ядро лиманських робітників становили колишні будівники залізниці, що прийшли з навколишніх промислових міст, і місцеві жителі. Серед иих були й більшовики та революційно настроєні робітники, які проводили активну політичну роботу серед населення. Так, у 1913 році слюсар паровозного депо В. Л. Шахматов поширював у Лимані більшовицьку газету «Правда». За антиурядову пропаганду зазнавали переслідувань робітники О. М. Ізотов і Ф. К. Человян.
Під час першої світової імперіалістичної війни у 1916 році в селищі відбувся страйк залізничників, які виступали проти війни, вимагали миру й хліба. Відразу після Лютневої буржуазно-демократичної революції більшовики