Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Новоекономічне

Новоекономічне - місто районного підпорядкування, підпорядковане Красноармійській міській Раді депутатів трудящих. Розташоване за 6 км на північний схід від Красноармійська і за 71 км на північний захід від
Донецька. Відстань до найближчої залізничної станції Красноармійське - 6 км. Шосейними шляхами місто зв'язане з Донецьком, Костянтинівкою і Красноармійськом. Новоекономічній міській Раді підпорядковані села Світле і Рівне. Населення - 31,4 тис. чоловік.
Історія виникнення й розвитку міста Новоекономічного тісно пов'язана з освоєн­ням вугільних родовищ в західній частині Донбасу. Ще в середині XIX ст. в околицях села Економічно-Нового (згодом воно стало називатися Новоекономічним) з'явилися невеликі кам'яновугільні шахти місцевих селян і поміщиків. Однак через відсут­ність залізниці та ринків збуту видобуток вугілля незабаром припинився. Весною 1909 року житель Новоекономічного О. П. Євтухов виявив за 5-6 км від села пласт вугілля завтовшки 70 см. А у 1910 році, одержавши від сільської общини земельну ділянку в 4 десятини, він заклав невелику шахту, яка наступного року дала перше вугілля.
В роки промислового піднесення тут посилилися пошуки нових покладів кам'яного вугілля, розпочалося будівництво шахт. Близька відстань до Катерининської залізниці й станції Гришине сприяли цьому. 1911 року право на експлуатацію вугільних покладів на общинних землях села за орендним договором одержали пайо­вики Донецько-Грушівського акціонерного товариства, де переважав бельгійський капітал. Вони заклали шахти № 1, 2, 3, 4. Того ж року стала до ладу шахта № 1 (те­пер шахта № 1 «Центральна»), на якій працювало 500 чоловік. В 1912-1913 pp. від­криваються шахти № 2, 3, 4, де було зайнято відповідно 150, 300 і 150 чоловік. Трудилася на них переважно біднота з села Новоекономічного, а також прийшлі селяни Курської, Орловської, Рязанської, Казанської та інших губерній. Всі 4 шахти давали щодоби від 150 до 170 тонн вугілля. 1913 року вони об'єдналися в один руд­ник. найменований Новоекономічним за назвою сусіднього села. Наступного року видобуток вугілля на цих шахтах значно зріс. Так, наприклад, шахта № 1 дала за рік 117 940 тонн вугілля, шахта № 3 - 58 970 тонн. Того ж року на руднику збудо­вано центральні електромеханічні майстерні, електростанцію, організовано механічне сортування вугілля, прокладено залізничну колію, яка з'єднала рудник зі станцією Гришине.
Зажкими були умови роботи і життя шахтарів. Переважала ручна праця, видобуток вугілля у забоях провадився обушком. Вугілля насипалося в санки і саночник поповзом, тягнув його із забою до штреку. Потім вагонетками вручну вантаж дос­тавляли до ствола. Робочий день тривав 10-12 годин, а заробляли шахтарі не біль­ше 16-30 крб. на місяць. Велика частина заробітної плати лишалася власникам У вигляді штрафів та інших стягнень. Селище робітників складалося з землянок і казарм, безладно розкиданих навколо шахт, багато шахтарів тулилося по селян­ських хатках села Новоекономічного. Тільки у 1914 році на руднику спорудили - будинки для службовців та адміністрації і 33 будинки для робітників. Амбулаторія з двома фельдшерами містилася у селі. 1915 року на руднику відкрилася трирічна початкова школа, в якій працювало 4 вчителі і навчалося близько 200 дітей шахтарів.
Під час першої світової імперіалістичної війни багатьох робітників забрали до Армії. Їхні родини залишилися без годувальників. Різке підвищення цін на продукти харчування (з липня 1914 року до червня 1916 року ціни на хліб зросли на 55 проц.,
на м'ясо,- на 120 проц., на сало - на 175 проц.) викликало невдоволення серед робітників рудника, сприяло посиленню серед них антивоєнних настроїв, піднесенню революційного руху.
Звістка про повалення самодержавства донеслася сюди у перші дні березня 1917 року. На руднику відбувся мітинг, учасники якого одностайно висловили солі­дарність з петроградським пролетаріатом. Агітаційну роботу серед гірників і селян Новоекономічного провадили гришинські більшовики. Вони виступали з політични­ми доповідями, поширювали серед шахтарів більшовицьку літературу. У квітні 1917 року за активною участю більшовиків обрано рудникову Раду робітничих депу­татів, яка підпорядковувалася Гришинській районній Раді робітничих депутатів. Але більшовики ще не мали більшості в Раді.
У липні 1917 року на руднику створюється більшовицька група з 8 чоловік (П. І. Журба, Ф. Г. Бордаус, І. В. Матвєєв та ін.); вона входила до Гришинської районної партійної організації. В червні-липні 1917 року виникла місцева проф­спілка гірників, активну участь у створенні якої брав член рудникової Ради робіт­ничих депутатів Ф. Г. Бордаус.
Довідавшись про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді, робітники шахт № 1 і № 3 на скликаному більшовиками мітингу почали вима­гати передачі влади Раді. Під керівництвом більшовиків на руднику поряд з Радою було створено ревком на чолі з І. В. Матвєєвим.


Новоекономічне (у 1972 р. Новоекономічне та Димитров об'єднались під загальною назвою — місто Димитров ) - cучасна карта