Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Красноармійськ

підпільно-розвідувальної групи П. С. Шумко. І все ж окупанти не могли поставити на коліна патріотів, які чинили опір і далі. Жителька міста М. І. Калиниченко та багато інших жінок ховали в себе радянських воїнів, що
потрапили в оточення, сприяли втечі з таборів, давали їм одяг, взуття, харчі, допомагали переходити лінію фронту. Діяла також патріотична група молоді в складі М. Удальцева, В. Касяна та ін. Зраджена запроданцями, вона була розкрита. Багатьох юнаків та дівчат фашисти розстріляли після звірячих катувань.
8 вересня 1943 року війська Південно-Західного фронту, зломивши опір ворога на підступах до міста та на його околицях, вступили у Красноармійське. Особливо запеклі бої точилися поблизу залізничного вузла. Вибивши фашистів з міста, радян­ські частини захопили кілька залізничних ешелонів і військових складів, а на аеродромі - 19 ворожих літаків.
Багато жителів міста воювали на різних фронтах Великої Вітчизняної війни. Прикриваючи переправу на Дніпрі, 4 листопада 1943 року героїчно загинув колиш­ній токар паровозного депо командир зенітної гармати сержант П. Т. Волков. Його обслуга в одному з боїв знищила 3 ворожі літаки. Відважному воїнові посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Ще в лютому 1940 року слюсаря В. Ф. Демуру, що проявив виняткову мужність і героїзм у бою з білофіннами, посмерт­но удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Безстрашним розвідником у роки Великої Вітчизняної війни був Л. О. Гончаров, який захопив у полон 18 «язиків». Він - кавалер ордена Слави трьох ступенів, орденів Червоної Зірки і Вітчизняної війни. Під Сталінградом, на Курській дузі, Віслі та Одері били ворога воїни 199-го гвардійського Червонопрапорного (пізніше Бранденбурзького) артилерійського полку (командир гвардії полковник І. Ф. Жеребцов). Його заступником по політчастині був теж житель Красноармійського, гвардії майор В. І. Орябинський. Героєм Coціалістичної Праці в роки війни став комсомолець І. Я. Сук, він уславив себе на відбу­дові залізничного моста через Дніпро. Сотні мешканців міста за ратні подвиги на фронтах Вітчизняної війни нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
Одразу після визволення міста відновили роботу районний комітет партії, ви­конкоми районної і міської Рад депутатів трудящих, райком комсомолу та інші орга­нізації, які очолили боротьбу трудящих за відбудову народного господарства.
Місто лежало в руїнах. 1827 будинків (з 4064) повністю було зруйновано, в т. ч.
9 шкіл (з 12), всі медичні заклади, дитячі садки, магазини, склади тощо. Великої шкоди було завдано промисловості міста. Виведено з ладу паровозне і вагонне депо, понад 300 км колії, все електрогосподарство і майстерні залізничної дільниць були розбиті швейна фабрика, цегельний, динасовий і хлібозаводи, млини, висаджена в пові­тря районна електропідстанція. Окупанти завдали району збитків більш як на 1 млрд. крб. Фашистські кати стратили в районі 1160 мирних жителів, 724 мешканців вивезли на каторгу до Німеччини. В таборах, розміщених на території району, заму­чено і розстріляно 13 101 радянського військовополоненого, з них 2826 загинуло від голоду і катувань у таборах самого міста (фашисти організували їх у будинках 3-ї
і 4-ї середніх шкіл). Відступаючи, гітлерівці спалили тюрму - згоріло 48 ув'язнених партійних і радянських працівників.
23 жовтня 1943 року районні збори партійно-господарського активу визначили першочергові завдання щодо відбудови зруйнованого міста, залізничного вузла і підприємств. Багато комуністів ще були в армії, тому партійна організація району, яка налічувала до війни 2565 комуністів, тепер об'єднувала всього 222 чоловіка.
Близько 550 жителів щодня працювали на відбудові залізниці. У локомотив­ному депо відбудували цехи теплого і холодного промивання паровозів. Працюючи по 12-16 годин на добу, трудящі вагонного депо налагодили середній ремонт 150 ва­гонів щомісяця, шляховики відремонтували мости. Все це забезпечило швидкий рух військових і цивільних вантажів. Достроково відбудували основні шахти району. 1944 року гірники тресту «Красноармійськвугілля» при річному плані 849 тис. тонн видали на-гора понад 1 млн. тонн вугілля.
Комсомольці ще в жовтні 1943 року створили 11 молодіжних бригад, які відро­джували шахти. 20 листопада оголошено місячник збирання невикористаного устат­кування. Було зібрано 3050 різних інструментів. На початок лютого 1945 року на підприємствах району працювало 40 молодіжних бригад і змін. Самовіддано трудили­ся молодіжна бригада машиністів підземного електровоза Т. Мосякіної, дівчат-наваловідбійниць, де бригадиром була Ізюмченко, молодіжна комплексна бригада ре­монту паровозів, очолювана І. В. Парамоновим. Секретарем комсомольської органі­зації району у ті роки працював В. Ю. Семичастний, тепер перший заступник Голови Ради Міністрів Української РСР.



Красноармійськ - cучасна карта