Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Красноармійськ

виконуючи важливі завдання щодо перевезення військ, постачання фронту та евакуації людей і майна. Паровозна бригада депо станції Красноармійське в складі машиніста Г. П. Голова­ча, його помічника П. Матвїєнка і кочегара Т.
Невідомської взялася добровільно вивезти важливі оборонні вантажі, що перебували на одній із прифронтових станцій. Протягом трьох діб, без відпочинку вдень і вночі, під безперервним артилерійським вогнем ворога бригада відправляла залізничні ешелони у тил. В серпні 1941 року колектив поїзда ремонтно-будівельних робіт станції Красноармійське під керівни­цтвом І. Пінчука, незважаючи на безперервні нальоти ворожої авіації, швидко усу­нув наслідки бомбардувань на станції Павлоград. Протягом 20 годин з лінії було зня­то 90 пошкоджених вагонів з боєприпасами, а також локомотив, відбудовано 1500 метрів станційних шляхів.
Коли наблизилася лінія фронту, то основне устаткування залізничного вузла і динасового заводу евакуювали вглиб країни. Літні люди, жінки і підлітки вдень і вночі будували оборонні споруди. Підступи до міста захищала 12-а армія Півден­ного Фронту, очолювана генералом К. А. Коротєєвим. Сміливо і мужньо бились, обо­роняючи місто, бійці невеликого загону 109-го стрілецького полку 74-ї стрілецької дивізії. яким командував лейтенант Яловенко.
21 жовтня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися у місто. Вони жорстко розправилися з населенням. Колісного майстра вагонного депо І. Ф. Юровника, машиніста паровоза В. Чорноморця і коваля Б. Рабиновича після жорстоких катувань 21 грудня стратили. У протитанковому рову на західній околиці міста фашисти розстріляли 200 радянських громадян.
Ще до ворожої окупації в районі було створено підпільний райком партії, 5 підпільних партійних організацій та партизанський загін, що налічував 97 бійців. Вже в листопаді підпільники і партизани розгорнули бойові дії. Диверсійна група, до якої належали члени підпільного райкому партії П. В. Горбатков і Ф. С. Гида та ін., у місті та за його межами знищила 17 ворожих автомашин, пустила під укіс військовий ешелон з боєприпасами та продовольством, винищила близько 50 ворожих солдатів і офіцерів, у травні 1942 року підпільники і партизани провели сміливу операцію: вони напали на табір радянських військовополонених, ліквідували охорону і органі­зували втечу 400 чоловік, яких переправили через лінію фронту. У тісному контакті підпільниками працювала розвідувальна група П. С. Шумка, створена штабом Південного фронту. Двічі на добу патріоти повідомляли по радіо штабові фронту про розташування німецьких військ і складів, про проходження через станцію ворожих ешелонів. Завдяки цьому радянські літаки знищили 80 вагонів з боєприпасами та військовим майном, понад 100 машин і 300 ворожих солдатів.
На початку 1943 року, коли війська Червоної Армії розгорнули бої за визволення Донбасу, командування Південно-Західного фронту створило рухому ударну групу військ у складі 3, 4, 10 і 18-го танкових корпусів та двох стрілецьких дивізій під єдиним командуванням генерала М. М. Попова. Ці війська у взаємодії з сусідніми
арміями повинні були стрімким ривком на Красноармійське, Волноваху і Маріуполь перерізати противникові шляхи відступу з Донбасу. Вранці 11 лютого 1943 року Красноармійське зайняли 12-а і 14-а танкові і 3-я мотострілецька бригада 4-го гвардійського Кантемирівського танкового корпусу генерала П. П. Полубоярова із рухомої групи генерала М. М. Попова. Поява радянських танкістів була цілковитою несподіванкою для ворога. Наші воїни захопили багато полонених і автомашин, на станційних коліях чимало навантажених вагонів і близько 20 паровозів. Енергійну допомогу своїм визволителям подали мешканці міста і місцеві підпільники. Вони ви­садили в повітря залізничний міст, внаслідок чого важлива залізнична комунікація противника була перерізана. Протягом 10 днів жоден ворожий ешелон не пройшов через станцію Красноармійське.
Та гітлерівці підтягнули сюди нові сили і вже зранку 14 лютого почали безперервні атаки на місто. Гвардійці-танкісти і мотострільці-билися мужньо і героїчно, ні на крок не відступаючи. 15 лютого вони знищили 1500 фашистів, 6 танків, 18 гар­мат і мінометів, хоча і самі зазнали великих втрат. Ворог відступив. Намагаючись будь-якою ціною знову захопити місто, фашисти підвели сюди ще 3 танкові дивізії з районів Костянтинівки і Ростова. Посилила нальоти ворожа авіація. Значна перевага в бойовій техніці і живій силі дала змогу ворогові прорвати оборону радянських частин на флангах і обійти місто зі сходу, півдня і заходу. До останньої хвилини би­лися гвардійці 12-ї танкової бригади під командуванням полковника Ф. М. Лихачова і 14-ї танкової бригади Героя Радянського Союзу В. І. Шибанкова. Не маючи сил далі обороняти місто, частини корпусу залишили його 23 лютого 1943 року.
Озвірілі гітлерівці вривалися в будинки, проникали в підвали, хапали старих, жінок, дітей і тут же їх розстрілювали. Тоді загинув і керівник


Красноармійськ - cучасна карта