Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Красноармійськ

підлітків (інтернат для сиріт). В 1925 році в Гришиному були 2 бібліотеки, лікнеп, 3 клуби, 2 народні театри з драмгуртками, кінотеатр, районний будинок селянина. На під­приємствах було створено спеціальні шефські
комісії, які допомагали селянам навко­лишніх сіл у боротьбі з неписьменністю. Члени шефської комісії харчовиків виїз­дили в село Сергіївку, де організували лікнеп, подарували селянам 5 бібліотечок і прочитали кілька лекцій. Залізничники, які шефствували над селом Гришиним, створили для селян курси лікнепу, передплатили газети для сільбуду, учасники ху­дожньої самодіяльності виступили з спектаклями та концертами.
В період індустріалізації країни перед партійною організацією та всіма трудя­щими Гришиного постали нові завдання. Головна увага на шахтах приділялася меха­
нізації видобутку вугілля. У відповідь на заклик XVI конференції ВКП(б) розгорну­ти соціалістичне змагання, гірники Грипіинського рудоуправління в 1930 році збіль­шили видобуток вугілля порівняно з 1929 роком на 29,8 проц., причому механізований видобуток зріс на 137,6 проц. Колективи двох шахт - № 5-6 ім. Димитрова та ім. Шевченка у 1939 році за ударну роботу були нагороджені орденом Трудового Чер­воного Прапора. У жовтні 1931 року на північній околиці Гришиного почалося бу­дівництво великого динасового заводу. Нелегко було будівельникам. Майже все доводилося робити вручну - лопатами, тачками, носилками. Не вистачало житла. Незважаючи на все, через два роки пущено першу чергу заводу. На честь XVII з'їз­ду партії колектив заводу випустив перші тонни вогнетривів. В роки другої п'яти­річки значно підвищилася продуктивність праці: якщо в січні 1935 року випуск про­дукції на одного робітника становив 3,11 тонни, то в липні - 6,5 тонни, а у вересні - 7,33 тонни динасу.
Технічно переозброювався залізничний транспорт місцевого вузла. У травні 1936 року було введене в експлуатацію нове депо. Основною тягловою силою стали потужні паровози серії «ФД», на той час їх було вже 65. Малопотужні паровози ви­користовувались тільки на маневрових роботах. 5 листопада 1935 року стала до ладу нова залізнична лінія Постишеве - Павлоград протяжністю в 114 км, яка да­вала додатковий вихід донецьким вантажам до Придніпров'я. За прикладом знат­ного машиніста Слов'янська П. Ф. Кривоноса в депо розгорнувся стахановський рух. Найкращих успіхів у змаганні досягли машиністи С. М. Григоренко, І. П. Цуркан, М. Г. Климов, П. М. Мединський. Середньодобовий перебіг паровоза у 1938 році ста­новив 361,7 км - на 43 км більше, ніж у минулому році. Серед 3092 працівників залізничного вузла на 1 квітня 1938 року 993 були стахановцями, 734 - ударниками.
Зростало населення селища: у 1931 році у ньому проживало 13 796 чоловік, у 1933 - 16 500. 1934 року Гришине назване Постишевим, а з 13 березня 1938 року - містом Красноармійським. У 1939 році тут налічувалося понад 30 тис. чоловік. Напередодні Великої Вітчизняної війни Красноармійське стало значним промисловим містом і залізничним вузлом. Великий обсяг робіт виконували трудящі станції Красноармійське та 8-ї дистанції колії, які обслуговували 312 км однієї з найбільш завантажених залізничних дільниць Донбасу. Динасовий завод щороку виробляв 128 тис. тонн вогнетривів. У місті працювали також районна електростанція, швепиа фабрика, цегельний і 2 хлібозаводи, 2 млини, ковбасна фабрика та молокозавод, населення обслуговували промислові та побутові артілі «Металіст», «Спільна праця», «Червона зірка», «Працівник», ім. Рози Люксембург. Діяли фабрика-кухня, чимало магазинів і ларків.
У 1939 році місто мало 3450 будинків з житловою площею 167,5 тис. кв. метрів. Ще у 1934 році було прокладено водопровід, у 1938 його протяжність становила 3,8 км. На той час було 5,3 км забрукованих вулиць і тротуарів, 22 га зелених наса­джень. 1940 року медичну допомогу населенню подавали 2 лікарні, 3 поліклініки, З дитячі консультації, пологові будинки та аптеки. Працювали 7 дитячих ясел та садків. Лише за роки другої п'ятирічки в Красноармійському збудовано 3 нові школи, в 1941 році вже було 4 середні, 3 семирічні і 5 початкових шкіл, у яких 250 вчителів навчали більш як 6 тис. учнів. Понад 500 юнаків і дівчат вчилися у педагогічному технікумі. В місті працювали також робітфак медінституту, школи медичних се­стер та фабрично-заводського учнівства. Місто мало кінотеатр, 2 робітничі й піонер­ські клуби, 6 бібліотек.
Успіхи в господарському і культурному будівництві були досягнуті трудящими міста під керівництвом районної партійної організації (в лютому 1940 року налічу­вала 2345 комуністів), районної і міської Рад. Комсомольська організація району об'єднувала на той час 6228 юнаків і дівчат. У жовтні 1930 року в місті почала ви­ходити районна газета «Новый Донбасс».
В перші дні Великої Вітчизняної війни сотні трудящих міста і району пішли до лав Червоної Армії. Багато шахтарів стали бійцями 383-ї шахтарської стрілецької дивізії. Мужньо трудилися залізничники Красноармійського,


Красноармійськ - cучасна карта