Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Красноармійськ

з відозвою, в якій просив їх послати своїх представників у військово-революційний комітет, а також додержувати порядок і охороняти від пограбування колишні поміщицькі маєтки, що стали власністю народу. На
засіданні Ради 8 березня 1918 року було прийнято рішення, яке схвалювало укладення Брестського миру.
У квітні 1918 року, під час наступу австро-німецьких окупантів на Донбас, Гришине стало одним з опорних пунктів Юзівського укріпленого району. Чимало гришинських шахтарів та залізничників було в червоногвардійських та робітничих загонах, які обороняли Донбас разом з 1-ю та 2-ю радянськими арміями. 21 квітня 1918 року німецькі війська і гайдамаки захопили селище. З ними повернулись і міс­цеві буржуї та поміщики.
Боротьбу трудящих Гришинського району проти окупантів очолила підпільна партійна організація, створена в травні 1918 року. До її складу входили Й. Л. Яковенко, В. О. Драчов, Й. І. Тютюнник, Т. В. Кишкань, І. І. Квиленко, М. І. Шиманов, Д. Я. Воробйов. Профспілкові організації гірників та залізничників, які спочатку працювали легально, влітку 1918 року також перейшли в підпілля. Ними керували О. В. Печериця, С. А. Стебнєв, О. І. Бурчак, Рукавицин. 18 липня трудящі стан­ції Гришине одними з перших на Донбасі підтримали всеукраїнський страйк заліз­ничників. Вони створили страйковий комітет, їх підтримали шахтарі гришинських рудників, які за цей час двічі оголошували страйк - 31 липня і З0 серпня 1918 року. Підпільна партійна організація і ревком, створений нею у жовтні 1918 року, прово­дили політичну роботу серед трудящих, мобілізуючи їх на нові бої проти німецьких загарбників та їхніх найманців. До 6 листопада в районі було сформовано кілька
повстанських загонів загальною чисельністю близько б тис. бійців. В середині листо­пада 1918 року партизани визволили від австро-німецьких окупантів і гетьманців станцію Гришине, а також ряд сіл Гришинської і сусідніх волостей.
Однак наприкінці листопада - на початку грудня 1918 року селище загарбали петлюрівці, а згодом - білогвардійські війська Краснова і Денікіна. Близько 2 мі­сяців боролися з ними повстанські загони під командуванням більшовиків - Я. Максименка, В. С. Рибіна, Й. І. Тютюнника, І. Т. Тремба, П. С. Рокотянського, Т. В. Кишканя та ін. В січні 1919 року ці загони злилися з військами Червоної Армії, що наступали, і спільно з ними 20 січня визволяли Гришине від ворогів. Протягом лютого-травня 1919 року Гришине перебувало у прифронтовій зоні. Тут дислокувалось і формувалося багато радянських частин Донецької групи військ Українського фронту, які вели запеклі бої з ворогом в районі Гродівки, Желанної, Авдіївки, Юзівки, Гуляйполя тощо.
Після визволення в Гриншному відразу ж було створено районний ревком, а на­прикінці лютого проведено вибори до Ради. Головою райвиконкому став представник ЦК КП(б)У Сидоренко. Партійна організація району на початку травня налічувала понад 300 комуністів і 150-200 співчуваючих. Було обрано райком партії. В Гринш­ному і на всіх рудниках району створювалися комуністичні осередки, 4 травня 1919 року відбулася районна партійна конференція. У багатьох волостях району навесні цього ж року організовано комбіди. У селищі утворилася також перша ком­сомольська організація, що відразу розгорнула активну діяльність.
Гршшшський райком КП(б)У, комуністичні осередки, виконком районної Ради, а також раднаргосп вжили енергійних заходів для ліквідації розрухи. 21 лютого 1919 року були націоналізовані 2 млини, цегельний і пивоварний заводи, лісний склад, власники яких втекли з білогвардійцями, б квітня 1919 року конфісковано рудник Софонова. На всіх рудниках району створювалися контрольні комісії та робітничі правління. Щоб забезпечити рудники кріпильним лісом, раднаргосп рек­візував усі лісові матеріали на приватних складах. Завдяки трудовому героїзмові гірників зріс видобуток вугілля в районі. Виробіток одного робітника, зайнятого на шахтах району, у березні 1919 року досягав 351 пуда вугілля, тоді як у березні 1918 року він становив 312 пудів.
З метою поліпшення медичного обслуговування населення та боротьби з епіде­міями відкрили лазарет, аптеку, лікарню, діяла надзвичайна санітарна комісія. Відділ народної освіти Гришинської Ради організував позашкільні заняття з дітьми, налагодив роботу шкіл, лікнепу, драмгуртків, націоналізував кінотеатр «Колізей». 9 березня 1919 року відбувся районний з'їзд шкільних працівників, делегати якого вітали Радянську владу і схвалили декрет про відокремлення церкви від держави і школи від церкви.
Але радянське і господарське будівництво у Гришиному було перервано насту­пом денікінських полчищ, які 29 травня 1919 року захопили селище.
Білогвардійці знову повернули підприємства і землі їх колишнім власникам і запровадили режим військової диктатури. В районі лютували каральні загони. Одному з керівників профспілки гришинських гірників О. В. Печериці озвірілі бан­дити викололи очі, відрубали шаблями вуха й руки і


Красноармійськ - cучасна карта