Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Красноармійськ

зборах заліз­ничники одностайно вирішили підтримати горлівчан. Проводжати загін зібралось багато робітників і службовців селища. Разом з дружинниками вони співали «Мар­сельєзу». Диригував хором учитель
залізничного училища, згодом відомий україн­ський композитор М. Д. Леонтович. Вранці 17 грудня гришинська дружина в складі близько 200 чоловік прибула до Горлівки і приєдналася до повстанців. В бою з цар­ськими військами в Горлівці дружинники виявили відвагу і хоробрість. Але сили були нерівні і повстанці зазнали поразки. У цьому бою загинув один з активних учасників і керівників гришинської дружини, учитель залізничного училища П. С. Дейнега. На смерть поранено було дружинницю Л. В. Доброву.
Однак і після поразки горлівського повстання влада в Гришиному ще кілька днів лишалась у руках Бойового страйкового комітету. Лише 21 грудня 1905 року царські війська захопили станцію. Було заарештовано близько 50 чоловік, конфіс­ковано багато зброї, динаміту, революційної літератури. До 1908 року тривали арешти учасників повстання. Тільки на першому процесі судили 50 гришинців. За вироком суду робітника депо П. Л. Бабича і слюсаря В. В. Шмуйловича стратили, а слюсарі Ф. 3. Колосов, Г. Г. Обухов, машиніст М. В. Сурин та інші загинули в тюрмах і на каторзі. Зазнав переслідувань і М. Д. Леонтович.
Після поразки грудневого збройного повстання Гришинська соціал-демократич­на організація уціліла, хоча чисельно значно зменшилась. У серпні 1906 року її представники брали участь у конференції соціал-демократичних організацій великих станцій Катерининської залізниці, на якій було створено окрему залізничну організацію на чолі з вузловим комітетом РСДРП. Вдалося також установити зв'язок з Юзівсько-Петровською організацією РСДРП. В липні 1907 року 20 соціал-демократів станції Гришине брали участь у виборах делегатів на ра­йонну конференцію Юзівсько-Петровської організації.
З пожвавленням промислового виробництва, що почалось у 1910 році, в Гришинському вугільному районі виникли інші рудники: Новоекономічний, Гродівський, Західно-Донецький та інші, а в селищі - нові підприємства. Крім раніше діючих, напередодні першої світової війни тут працювали також заводи - чавуноливарний, пивоварний і гамованих вод, відкрилося відділення Петербурзького комер­ційного банку. Вантажооборот станції в 1913 році становив 182 473 тонни. В цьому ж році почалося спорудження залізничної колії Рутченкове-Гришине з вітками Гришине- Добропілля, Чунишине-Сазонове, Цукуриха-Курахівка загальною протяжністю 127,5 верстви. Через рік було за­кінчено будівництво залізничної вітки, що з'єднала Новоекономічний рудник з станцією Гришине. Рух на дільниці Гришине - Добропілля розпочався у червні 1916 року, а на дільниці Рутченкове-Гришине в січні 1917 року.
Значно виросло саме селище. В 1913 році в ньому налічувалося 413 дворів з населенням 4465 чоловік (2147 чоловіків і 2318 жінок). Медичну допомогу жителям надавали 2 приватні лікарі; через високу вартість лікування не завжди було доступ­не для трудящих. У 1915-1916 pp. на інфекційні хвороби в селищі щороку хворіло 840-920 чоловік. З навчальних закладів, крім двокласного залізничного училища, викрили двокласні земську і приватну школи. З 1904 до 1908 року в Гришинському залізничному училищі працював М. Д. Леонтович. Тут він організував перший на Україні хор робітників-залізничників, що налічував 50 чоловік. Хор виступав і на станціях Чаплине, Авдіївка, Кринична, Межова та ін. В його репертуарі були українські та російські народні пісні в обробці самого М. Д. Леонтовича, а також - рево­люційні. На знак протесту проти розгулу чорносотенної реакції Микола Дмитрович відмовився виконувати царський гімн і організував концерт інтернаціональної пісні, включивши у його програму, крім українських, вірменські, польські та німецькі пісні у власній обробці. На честь композитора його ім'ям названо вулицю, а також музичну школу міста. На будинку колишнього залізничного училища, де працював М. Д. Леонтович, встановлено меморіальну дошку.
Після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції широкі маси трудящих включилися в активне політичне життя. 6 березня 1917 року в Гришиному обрано районну Раду робітничих депутатів. Однак більшість у ній захопили меншо­вики та есери. Складність становища поглиблювалася тим, що і більшовики, і мен­шовики входили тоді до однієї об'єднаної соціал-демократичної організації. Це сковало сили більшовиків, перешкоджало вивільненню робітників від впливу угодов­ців. Незабаром до селища повернулись робітники, засуджені за участь у революцій­ні іі боротьбі з самодержавством у 1905 році. На Західно-Донецький рудник приїхали колишні політв'язні-більшовики А. Л. Бєленький, Г. Т. Таран, Е. М. Медне. За короткий час (до травня 1917 року) соціал-демократична організація зросла з 11 до 200 чоловік.



Красноармійськ - cучасна карта