Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Гришине

на будівництво Катерининської залізниці та на шахт у За­хідно-Донецького кам'яновугільного товариства «Табурна», яку відкрито поблизу села 1901 року.
Після реформи 1861 року Гришине стало волосним центром Бахмутського повіту. За даними загального перепису 1897 року, в селі мешкало 7148 чоловік. На початку XX ст. тут був паровий млин і більше десяти торговельних підприємств з річним обо­ротом близько 85 тис. крб. Лише у другій половині XIX ст. в селі відкрито лікарню на 10 ліжок. Один лікар і 2 фельдшери обслуговували цілу дільницю - села 4 волостей Бахмутського повіту, розкидані в радіусі на 41 версту. За даними 1897 року, до 75 проц. жителів Гришиного були неписьменними. Тільки в 1843 році почала пра­цювати школа на 50 учнів, яких навчав один учитель. Містилася вона у приміщенні колишнього винного складу. Незважаючи на зростання населення, навіть через 20 ро­ків у ній перебувало лише 50 хлопців і 5 дівчаток. У 1886 році на базі цієї школи відкрили земську школу на 40 учнів, а 1891 року - церковнопарафіяльну одноклве­ну жіночу школу. В 1903 році з 783 селянських дітей навчалося лише 3906. Школа роками не ремонтувалася і була схожа, як повідомляв місцевий учитель земству, «на стару занедбану корчму».
Промислова криза в країні на початку XX ст., голод і недорід погіршили стано­вище робітничого класу і селянства, посилили серед них невдоволення існуючим ладом. Великий вплив на жителів Гришиного справляла ленінська газета «Искра». розповсюджувана тут у 1901-1903 pp. Агітаційну роботу в селі проводила соціал- демократична організація станції Гришине. На початку липня 1905 року тут поширю­вались антиурядові листівки, надіслані Катеринославським комітетом РСДРП.
Жителі с. Гришиного брали активну участь у виступі робітників-залізничників під час грудневого збройного повстання 1905 року, у мітингах, організованих страйковим комітетом на станції. 10 грудня 1905 року селяни напали на економії поміщиків Вінса, Роговського і розподілили між собою захоплений там сільськогосподар­ський реманент та худобу. Частина селян вступила до гришинської бойової дружини і в її складі виїхала до Горлівки, де брала участь у бою з царськими військами. Се­ред 50 учасників грудневого збройного повстання на станції Гришине, засуджених царським урядом, двоє були жителями с. Гришиного: слюсар С. І. Анікєєв і учень слюсаря І. А. Пономарьов.
В роки реакції класове розшарування села поглибилося. На 1 січня 1908 ро­ку з 1227 дворів 247 (20 проц.) мали всього по 1-5 десятин землі, 656 (54 проц.) - від 5 до 10 десятин і лише четверта частина - 324 двори (24 проц.) мали понад 10 десятин. В селі було 1345 голів великої рогатої, 1135 - дрібної худоби і 2802 коней). Але вони також розподілялися нерівномірно. Багато дворів залишалися без худоби і тягла.
Проведення столипінської аграрної реформи сприяло зміцненню куркульських господарств, на землях яких створювалися показові поля. Так, на землі, що нале­жали С. Булавіну, було введено чотирипільну сівозміну і врожайність ярих досягала 100-120 пудів, тоді як урожайність на селянських полях не перевищувала 25-З0 пудів. Сільська біднота не могла користуватися і послугами т. зв. Селянського банку, який до 1911 року не допоміг селянам придбати жодної десятини землі.
На початок 1911 року в селі за указом від 9 листопада 1906 року за 381 господар­ством (31 проц. всіх дворів) закріпили 4929 десятин землі. До 1915 року землю закріпили в особисту власність уже за 765 господарствами (з 1228), з яких 712 одер­жали її на відрубах загальною площею 6602 десятини і утворили 48 хуторів. Багато селян, не маючи тягла, реманенту і коштів для обробітку своїх мізерних наділів, не могли прогодувати сім'ю. Вони продавали землю, перетворюючись на сільських пролетарів, або переселялися у Сибір. До 1 квітня 1910 року 177 родин села Гриши­ного повернулися до властей Бахмутського повіту з проханням виділити їм у Сибіру 481 наділ землі.
До 1913 року в Гришиному налічувалося близько 1300 дворів, 11951 житель (5968 чоловіків і 5983 жінки), а надільної землі було 14 282 десятини оброблюваної і 463 десятини непридатної. Село Гришине, як писала повітова газета, простягалося по долині довгим ланцюгом одноманітних, переважно критих соломою українських хат. 13 червня 1914 року пожежа спустошила частину села. За неповними підрахун­ками земства, сума збитків, заподіяних селянам, становила 1248 крб. Волосна лі­карня, що знаходилася у селі, обслуговувала 35 тис. населення. Медперсонал її складався з 4 чоловік: лікаря, акушерки і двох фельдшерів. Коштів на медикаменти і предмети догляду за хворими відпускали дуже мало. Так, 1914 року лікарні асигнували всього 247 крб. 32 коп. Кожний 25-й хворий вмирав, більше половини з них становили діти. В 1914 році в селі працювали двокласне змішане земське училище в ремісничим відділенням, 4 однокласні земські школи і 1 церковнопарафіяльна однокласна жіноча школа. В 1912 році місцеві вчителі організували т. зв. народні читання. Того ж року в


Гришине - cучасна карта