Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Гришине

Гришине - село, центр сільської Ради. Розташоване на берегах річки Гришинки, що впадає в річку Бик - притоку Самари, за 5 км на північний захід від Красноарміська і за 70 км від обласного центру. Населення - 2893
чоловіка.
На території села знайдено сарматський меч і кам'яні скульптури кочівників IX-XIII століть.
Осіле населення у цій місцевості з'явилося на початку XVI ст., коли запорізькі козаки, поступово заглиблюючись у лівобережні степи, просунулися до верхів'їв рік Самари, Вовчої, де заснували ряд зимівників. За переказами, першим оселився туї запорожець Гриша, від імені якого поселення й дістало свою назву.
З другої половини XVIII ст., після приєднання Криму до Росії, почалося інтенсивне заселення цих земель. Десь між 1780 і 1790 роками на території колишнього козацького зимівника виникла казенна слобода Гришине. Її заснували селяни-переселепці з південних губерній, в основному українці. Згодом було переселено сюди кілька десятків польських родин. 1799 року в слободі налічувалося 100 дворів з насе­ленням 250 осіб чоловічої статі. У відповідності з існуючим положенням казенні селя­ни Гришиного одержували у подвірно-спадкове землекористування ділянки по З0 десятин. На деякий час (від 6 до 16 років) поселенці звільнялися від податків. Державні селяни вважалися «вільними сільськими обивателями», але фактично перебували у феодальній залежності від казни. Вони сплачували щорічний оброк по 3-5 крб. з ревізької душі, а також відбували різні державні грошові і натуральні повинності, визначені інвентарями казенних маєтків.
Головним заняттям жителів слободи було землеробство і скотарство. Займалися поки також мисливством, рибальством, виготовленням товарів на ринок, чумацьким промислом. Через Гришине проходив великий тракт з Катеринослава на Бахмут. Місцеве селянське правління очолював старшина (отаман), діловодство вів сло­бідський писар. Вироки виносили за рішенням сходу всієї громади.
Процес заселення донецьких степів тривав і на початку XIX ст. Тільки за перші З0 років XIX ст. кількість казенних поселенців слободи збільшилася в 4 рази. На грудень 1830 року в Гришиному налічувався 971 житель чоловічої статі, у користу­ванні яких було 14008,5 десятин придатної землі, 9,5 десятин лісу і 1001 десятина т. зв. неудобів. Вільні землі навколо слободи царський уряд роздав багатьом поміщикам і колоністам. Поблизу Гришиного з'явилися німецькі колонії (Шидлове, Василівка), маєтки поміщиків Вінсів, Геккерів, Роговських та ін., які оточили тісним кільцем землі гришинських селян. Середній наділ на одну ревізьку душу в селі становив 14,4 десятини. При низькій культурі землеробства й дедалі зростаючих по­датках і поборах зменшувалися прибутки гришинських селян, багато з них розорювалися.
Напередодні селянської реформи 1861 року в Гришиному налічувалося 435 дворів і 3016 чол. населення. Багато його жителів, поряд з сільським господарством, займалися різними промислами й ремеслами: виготовляли серпи, коси, лопати, брич­ки, колеса, бочки, кам'яні катки, шили одяг, взуття, вичинювали овечі шкури, а з конопель і льону виробляли полотно. Добра слава йшла про сільських умільців: ковалів - Сліпенків, Булавіних, Міщенків, Коваленків, шевців - Головкіних, Хо­диків, кравців - Ковтунів, Горбунових та ін. Продукти своєї праці місцеві селяни збували на ринку. З 1860 року в Гришиному щороку проводились три триденні яр­ма рки. Жителі навколишніх слобід і сіл приїжджали сюди з полотном, худобою,
кіньми, хлібом, різними ремісничими і побутовими виробами. В 1963 році на ці ярмарки привезено товарів на 25 600 крб., а продано на 16 тис. карбованців.
Після ліквідації кріпосництва у відповідності з указами про поземельний устрій державних селян колишні казенні селяни дістали право зберегти землі, якими до цього користувалися. Але, не маючи коштів на їх викуп, селяни ще понад 20 років сплачували оброчну подать, яка виснажувала їхні господарства. Один з царських чиновників після відвідання села писав у 1886 році: «Особливо різко впадає в очі вражаюча бідність значної частини селян найбільш наділеного землею села Гришиного. Обшарпана постать і жалюгідний, розгублений вигляд тутешнього мужика, стомлена, похнюплена його худоба і напівзруйновані будівлі справляють гнітюче вра­ження». Офіційна земська статистика за 1887 рік свідчить, що у Гришиному на 998 дворів було всього 745 волів, 590 корів, 243 голови ялового молодняка, 742 коней, 887 свиней, 135 кіз, 3852 вівці, 227 телят, 106 лошат. Багато дворів не мали ніякої худоби.
З введенням обов'язкового викупу у січні 1887 року лише 1618 із 6124 селян одержували наділи. Загальна кількість надільної землі становила 14133 десятини, а середній наділ на ревізьку душу - до 8,7 десятини. Перехід на викуп землі прискорив розшарування селян. Кращу землю захопили сільські багатії. Біднота, що розорювалася, змушена була наймитувати у місцевих куркулів та сусідніх поміщи­ків. Деякі селяни пішли


Гришине - cучасна карта