Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Костянтинівка

1936 року сгахановці становили 20 проц. робітників. Масового характеру набув стахановський рух в роки третьої п'ятирічки. В 1940 році стахановцями і ударниками були 53,5 проц. костянтинівських робітників. За
роки другої п'ятирічки продуктивність праці у промисловості міста підвищилася на 72 проц., а за 10 років (1928 -
1937 pp.) випуск промислової продукції зріс майже у 5 разів. Продукція костянтинівських заводів мала великий попит. Рубінові зірки Кремля, саркофаг у Мавзолей В. І. Леніна, марбліт станцій Московського метрополітену, кришталева чаша фон­тана на Всесвітній виставці у Нью-Йорку - все це зроблено з матеріалів, виготовлених робітниками Костянтинівки.
Збільшувалося населення Костянтинівки. 1926 року воно становило 25 404 чо­ловіка. Ще в 1932 році її віднесено до категорії міст обласного підпорядкування. 1939 року тут проживало близько 96 тис. чоловік. На цей час місто мало 480 тис. кв. метрів житлової площі, 76 км водопровідної мережі, 100 тис. кв. метрів асфальтових доріг. У 1931 році від центру міста до вокзалу проклали трамвайну колію, а 1940 року протяжність її становила 10 км. У 14 разів за 10 років (1928-1937) збільшилась площа зелених насаджень.
Глибокі зміни відбувалися в культурному житті населення. На 1930 рік у Костянтинівці було 16 шкіл, відвідували їх 7 тис. учнів. Перший випуск учнів середньої школи відбувся в 1935 році. Тоді десятирічку закінчило З0 чоловік, у їх числі В. М. Костарчук, що став ученим-математиком, ректором Чернігівського державного педагогічного інституту, Г. П. Кондратенко - нині кандидат медичних наук, ректор Донецького медичного інституту. В 1939/1940 навчальному році в 25 школах міста вчилося понад 14 тис. учнів та працювало 524 вчителі. Того року в місті залишилося всього 0,5 проц. неписьменних, тоді як у 1917 році їх було 60 процентів.
Ще на початку 30-х років тут відкриваються робітфаки Харківського державного університету та Донецького медичного інституту, вечірній комуністичний університет. Працювали виробничо-технічне, педагогічне та медичне училища. Технологів-механіків для скляної промисловості готував склокерамічний технікум. Цей технікум закінчив К. Т. Бондарев - нині кандидат технічних наук, лауреат Ленінської та Державної премій, заступник міністра промбудматеріалів Української PСP; доктором фізико-технічних наук, професором Московського вищого технічного училища ім. Баумана став другий випускник цього технікуму - В. Д. Хазов.
З культурно-освітніх закладів у місті було 2 палаци культури, 4 робітничих клуби, 16 бібліотек, у яких налічувалося до 120 тис. книг. У 1936 році тут відкрили російський драматичний театр їм. О. С. Пушкіна. Його спектаклі - «Як гартувалася сталь» М. Островського, «Кремлівські куранти» М. Погодіна, «Платон Кречет» О. Корнійчука мали великий успіх у глядача. Режисер театру М. С. Амітов у 1944 ро­ці удостоєний звання заслуженого артиста Туркменської РСР.
В процесі соціалістичного будівництва підвищувалася громадсько-політична активність трудящих. У червні 1941 року міська партійна організація об'єднувала 3415 комуністів. Активну участь брали робітники в діяльності органів Радянської влади. З ініціативи профспілкових організацій на підприємствах створювалися робітничі бригади, які допомагали Раді. Тільки під час обговорення звітів Ради в в 1930 році робітники внесли 350 пропозицій, спрямованих на поліпшення її діяльності. У складі Ради було 288 депутатів, у їх числі - 147 комуністів, 28 комсомольців, 179 робітників-ударників. Широку роботу серед населення проводили секції Ради: промислова, фінансова, комунального господарства, адміністративна, народної
освіти.
Членом ВУЦВКу двох скликань (1933-36 та 1936-38 років) обирався кадровий робітник металургійного заводу, комуніст Я. О. Полянський. Під час перших виборів до Верховної Ради СРСР у грудні 1937 року трудящі Костянтинівки обрали до вищого органу державної влади знатного сталевара П. Є. Куракіна. Депутатом Верховної Ради УРСР у 1938 році обрано вчительку К. В, Савенко.
Понад 14 тис. костянтинівців у 1939 році брали участь у роботі численних гурт­ків МОДу Тсовіахіму. Героїчний вчинок здійснив уродженець міста, комсомолець В. Г. Котельников. У 1935 році він служив прикордонником на Далекому Сході. 12 жовтня державний кордон перейшов загін японо-маньчжур у 50 чоловік. Порушники відкрили вогонь по радянському сторожовому наряду. Тяжко поранений стар­шина наряду Валентин Котельников до останнього подиху відбивав ворога. Після загибелі Валентина на цю ж заставу пішов служити його брат Петро. На честь відважного комсомольця далекосхідну заставу Волинку було перейменовано на Котельнікове.



Костянтинівка - cучасна карта