Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Костянтинівка

безперервний вогонь по ворогу. Однак наприкінці січня Костянтинівну знову захопили білогвардійці. Тільки 19 лю­того внаслідок жорстокого бою, в ході якого станція кілька разів переходила з рук у руки, вона була очищена від
ворога.
Відновлювалися органи Радянської влади. Було створено ревком. 15 квітня на районному з'їзді Рад обирається виконком Ради. У березні створюється комсомоль­ська організація - одна з перших комсомольських організацій у Донбасі. Водночас комуністи і комсомольці розгортали велику роботу по мобілізації населення на відсіч депікінцям, які, діставши підкріплення, почали новий наступ на центральні райони Донбасу. Під тиском переважаючих сил ворога радянські війська наприкінці травня залишили Костянтинівку. В чорні дні денікінського режиму трудящі селища під керівництвом підпільної партійної організації вели мужню боротьбу за відновлення Радянської влади.
Повстанський загін, що діяв в районі Костянтинівни, встановив зв'язок з штабом Лозово-Синельниківського району. Повстанці завдали відчутних ударів білогвар­дійцям. В одному з донесень в Зафронтбюро повідомлялося: «Нами підірвано ешелон з снарядами поблизу станції Костянтинівка.
Спираючись на підтримку партизан, частини Червоної Армії Південного фронту наирикінці грудня 1919 року відновили Радянську владу в селищі. Швидко зростали ряди партійної організації. В лютому 1920 року в селищі було 174 комуністи. Ра­зом з ревкомом партійна організація готувала вибори постійних органів Радянської влади. 19 березня 1920 року створюється комісія по виборах до Ради. Наприкінці березня відбулися вибори до Костянтиново-Дружківської районної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (Костянтиново-Дружківський район ство­рено в січні 1920 року). Серед депутатів Ради було 47 комуністів. Список, що його виставили меншовики, робітники забалотували. На початку січня в селищі прово­дився «комсомольський тиждень», під час якого до комсомолу вступили понад 100 юна­ків і дівчат. До складу комітету комсомолу увійшли А. Є. Тарасов, С. 3. Лейкін, І. А. Росновський та інші.
Не пройшло і трьох тижнів після визволення Костянтинівки, як уже діяла лі­карня. Її працівники вживали енергійних заходів, щоб ліквідувати епідемію тифу. За три місяці був відбудований міст через річку Торець на залізничній лінії Костянтинівка - Ясинувата, що відіграв велику роль у забезпеченні заводів селища до­нецьким вугіллям. 28 березня 1920 року райком партії організовує перший субот­нік; а з 1-го по 18 травня проводиться «тиждень трудового фронту», в якому брало участь 5 тис. чоловік.
Комуністи і комсомольці були на вирішальних ділянках відбудови народного господарства після закінчення громадянської війни. На скляному заводі, ще до револю­ції технічне керівництво здійснювали іноземні спеціалісти, робітники самостійно за
короткий час відбудували ванну № 3 продуктивністю в 3 тис. ящиків скла на місяць. У жовтні 1921 року завод став до ладу. А 5-у річницю Жовтня колектив заводу від­значив пуском великої ванни продуктивністю в 5500 ящиків скла на місяць. У 1924 ро­ці запрацював пляшковий завод. В червні того ж року на дзеркальному заводі були відбудовані полірувальні та фацетні відділення. Уже в 1926 році костянтинівська група склохімічних заводів давала в загальносоюзному виробництві 25 проц. скла для вікон, 20 проц. пляшок і 100 проц. дзеркального скла.
У жовтні 1925 року почалася відбудова і металургійного заводу: спершу пустили доменну та мартенівську печі, потім - листовий стан, а в 1926 році - прокатні стани. В 1925/26 pp. завод виробив 21,9 тис. тонн чавуну і 29,5 тис, тонн сталі. В ці ж роки в селищі побудували новий шкіряний завод.
На підприємствах зросли кадри робітників. Так, у 1926 році на хімічному і скляному заводах працювало по 1 тис. чоловік, на дзеркальному - більше 900, на пляшковому - понад 1,5 тисячі. За самовіддану працю на відбудові підприємств багато костянтинівців були відзначені урядовими нагородами. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено тоді Ф. О. Капустіна - робітника склозаводу, І. В. Листвина (пляшковий завод), Я. І. Шпанова (дзеркальний завод).
Багато робітників стали керівниками підприємств, виявили себе вмілими організаторами виробництва. Так, колишній тесляр П. А. Адамович з 1925 року працю­вав директором дзеркального заводу; слюсар І. С. Добровольський став заступником керуючого Костянтинівською  групою заводів; робітник О. Д. Костильов з 1924 року керував хімічним заводом, а П. К. Васюшкін був директором пляшкового заводу.
Передові робітники поповнювали ряди партійної організації. На хімічному за­воді, наприклад, тільки протягом перших двох місяців 1923 року до партії вступили З0 чоловік. «Ми усвідомлюємо, - писали вони в колективній заяві,- що тільки пар­тія комуністів-більшовиків може захистити наші інтереси». В дні, коли всю країну облетіла сумна звістка про тяжку хворобу В. І. Леніна, костянтинівські залізнични­ки в листі вождю з тривогою писали: «Шановний товаришу і вождь, твоє здоров'я - це наше життя і прямування до світлого


Костянтинівка - cучасна карта