Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Костянтинівка

для пропаганди своїх лозунгів і наклепів на В. І. Леніна. Та робітники цього заводу - більшовики І. Є. Прищепа, Ф. А. Ігнатов, Я. Г. Коваленко - рішуче відмели наклепи. Після мітингу чимало його учасників виявили бажання
вступити в ряди більшовицької партії. Незабаром більшовицька організація заводу налічувала 250 чоловік.
Особливо посилився вплив більшовиків на трудящих в період боротьби з корніловщиною. Велику роботу по мобілізації сил на боротьбу проти контрреволюції роїіодив створений наприкінці серпня виконавчий комітет Костянтинівської підрайонної Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, а також комітет охорони революції, куди вступило багато робітників.
В жовтні 1917 року майже на всіх заводах селища діяли досить численні біль­шовицькі осередки, які підтримували тісний зв'язок з навколишніми селами. За більшовиками йшли профспілки та інші робітничі організації.
Дізнавшись про перемогу Жовтневого збройного повстання в столиці, Костянтинівські більшовики організували масові демонстрації солідарності з пітерськими робітниками. Багатотисячні мітинги відбувалися на заводах. На вулицях панували незвичайне пожавлення. Всюди майоріли червоні прапори.
Але меншовики та націоналістичні елементи, що мали перевагу в Раді робітничих депутатів, відмовилися визнавати рішення II Всеросійського з'їзду Рад і ви­ступили за створення уряду «соціалістичних партій». Тоді більшовики сформували ревком на чолі з А. П. Якусевичем. У листопаді за допомогою дружківських комуністів О. В. Єсави та А. Реутова в Костянтинівці створюється загін Червоної гвардії.
Робітники брали в свої руки управління виробництвом. Ще до перемоги Жовтне­вого збройного повстання в Петрограді об'єднане засідання завкомів дзеркального, пляшкового та скляного заводів ухвалило створити на кожному з цих підприємств контрольні комісії, які мали стежити за діяльністю адміністрації. На початку листопада, коли підприємці оголосили про закриття металургійного заводу, робітники встановили свій контроль і тут. Згідно з рішенням загальних зборів, що відбулися 22 і 23 листопада, на підприємстві створюється контрольна комісія. А в грудні 1917 року робітничий контроль запроваджується й на хімічному заводі.
На початок січня 1918 року більшовицька організація Костянтинівки налічувала вже 800 чоловік. Було обрано районний комітет партії, який 13 січня звернувся до ЦК РСДРП(б) з проханням підтримувати з ним зв'язки.
Наприкінці січня місцеві червоногвардійці, спираючись на допомогу загонів Червоної гвардії, які прибули з Дружківки і Краматорська, розгромили контрреволюційні сили в селищі. Трудящі обрали нову, більшовицьку Раду. Комуністи здійснювали керівництво і в підрайонній Раді робітничих, солдатських та селянських де­путатів.
Велика робота проводилася по мобілізації населення на відсіч ворогам Радянської влади. У березні 1918 року, коли німецько-австрійські війська почали окупацію України і Донбасу загрожувала небезпека, в Костянтинівці створюється військово- революційний штаб Червоної Армії під керівництвом А. П. Якусевича. Штаб підготував 2 стрілецькі роти, сформував 1-й Дмитріївський батальйон та залізничник загін Червоної Армії. Крім цих формувань, більшовики Костянтинівки створили ще
2 загони, один з них очолив А. Реутов, другий - П. Є. Іванов. Зброю для них - 250 гвинтівок і 25 тис. патронів - одержали з Харкова. Костянтинівка стала одним
з опорних пунктів Юзівського укріпленого району. Від німецько-австрійських окупантів її захищали, крім червоногвардійських загонів, війська 1-ї та 2-ї Українськії х радянських армій.
Після захоплення селища ворогом у квітні більшовики, що залишилися в під­піллі, готували трудящих до боротьби за відновлення влади Рад. Влітку 1918 року створюється підпільна група на чолі з І. Є. Прищепою. Вона встановила зв'язки з горлівськими, дружківськими та краматорськими підпільниками. За літературою виїз­дили до Катеринослава.
Наприкінці листопада в результаті повстання, організованого більшовиками, у Костянтинівці відновилася влада Рад. Та в грудні селище знову захопили красновці. Офіцерський загін 31 грудня вчинив жорстоку розправу над робітниками пляш ­кового заводу. 250 чоловік денної зміни були вишикувані в шеренгу. Офіцер вимагав
від них виказати більшовиків і партизанів. Всі мовчали. Тоді білогвардійці почали розстрілювати кожного десятого. Це стало новим поштовхом для масового вступу робітників і селян у партизанські загони. Близько 300 чоловік налічував загін під керівництвом робітника П. Є. Іванова,
18 січня 1919 року, після запеклого бою регулярних частин Червоної Армії з красновцями, Костянтинівка була визволена від ворога. Особливу мужність у цьому бою виявили бійці бронепоїзда. Коли загинули машиніст і кочегар, паровоз повів молодий помічник машиніста. Ось уже кулі влучили в кулеметника, трьох бійців і командира полка Ю. В. Сабліна, та сміливці вели


Костянтинівка - cучасна карта