Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Костянтинівка

Брянського заводу в Катеринославі. У селище терміново направили стражників, а З0 травня сюди прибув катеринославський віце-губернатор. Почалися ареш­ти. Проте робітники пляшкового заводу продовжували
нерівну боротьбу проти по­ліції до 11 червня. На залізопрокатному заводі страйк тривав до 7 червня. Невдовзі після придушення страйку власті заборонили костянтинівське професіональне товариство робітників скляної промисловості.
Під впливом соціал-демократичної пропаганди політичні вимоги костянтинівських пролетарів ставали все чіткішими й цілеспрямованішими. 9 січня 1914 року металурги залізопрокатного заводу вивісили червоний прапор і лозунги: «Хай живе демократична республіка!», «Геть монархію Романових!».
Під час імперіалістичної війни підприємства Костянтинівки обслуговували потреби фронту. Хімічний завод повністю переключився на воєнне виробництво. На дзеркальному заводі обладнали механічну майстерню для виготовлення вибухових речовин і розпочали виробництво скла для воєнних потреб (для прожекторів, перископів тощо).
Спеціальні марки сталі для воєнної промисловості випускав металургійний за­вод, на якому ввели в дію мартенівську, доменну і коксобензольну печі. 1915 року на заводі виплавлено 4,1 млн. пудів сталі.
За роки війни значно збільшилася кількість робітників у селищі. На металур­гійному заводі 1914 року працювало 1755 чоловік, а в жовтні 1917 року - 2436. Зростали ціни на продукти першої потреби. Хоч середня заробітна плата робітника на металургійному заводі з 1914 до 1916 року збільшилася на 50 проц., та ціни на основні продукти споживання за цей час підвищилися на 100-175 проц. Боротьбою робітників проти капіталістичної експлуатації й імперіалістичної війни керувала соціал-демократична група, яка зміцніла, коли повернулися до селища передові робітники, вислані за участь у страйках 1912 року. Діяв Костянтино-Горлівський соціал-демократичний комітет. Соціал-демократи вели революційну пропаганду, читали робітникам ленінські статті про характер війни, роз'яснювали значення більшовицького лозунга про перетворення імперіалістичної війни на громадянську, розпов­сюджували більшовицькі листівки та газети. Вони зірвали «патріотичну демонстра­цію», організовану місцевими шовіністами.
Звістка про повалення самодержавства, одержана в Костяитинівці 2 березня 1917 року, викликала велику політичну активність трудящих. Відбувся загально­міський мітинг. На підприємствах створювалися заводські комітети. 17-18 березня було проведено вибори до Ради робітничих депутатів. Кожний цех обирав від 100 чо­ловік одного депутата. На першому засіданні Ради 18 березня обрано виконавчий комітет, створено продовольчу та адміністративну комісії. Від більшовиків до складу виконавчого комітету увійшов Ф. А. Ігнатов. Але у першій Раді переважали меншовики. До цього спричинилося насамперед те, що за роки війни на зміну кадровим працівникам, яких відправили на фронт, прийшло поповнення з села. Ця категорія робітник ін перебувала під впливом меншовиків, у руках яких було керівництво об'єднанню організацією РСДРП. Становище ускладнювалося також тим, що в селищі діяли й групи дрібнобуржуазних українських націоналістичних партій: УСДРП та УПСР, які намагалися отруїти свідомість робітників націоналістичною пропагандою.
Меншовики та есери, захопивши керівництво Радою, перешкоджали перетво­ренню її на орган справжнього народовладдя. У той час представники буржуазії створили т. зв. громадський комітет, який став місцевим органом Тимчасового уряду. І все ж під тиском робітничих мас і під впливом більшовицьких депутатів Рада провела ряд революційних заходів. Були встановлені тверді ціни на предмети торгівлі. Робітнича міліція роззброїла поліцію. Рада поступово встановлювала свій контроль на підприємствах. Для розв'язання спірних питань між робітниками та адміністра­цією створювалися конфліктні комісії.
Під керівництвом більшовиків з березня 1917 року почали відроджуватися профспілки. В квітні вони вже діяли на пляшковому, хімічному та залізопрокатному заводах, на початку травня - на скляному та дзеркальному заводах. 11 травня ство­рюється Центральне бюро, яке об'єднало всі робітничі профспілки Костянтинівського району.
З червні 1917 року більшовики Костянтинівни порвали організаційно з меншо­виками і виділилися в самостійну організацію. До складу партійного комітету ввійшли І. с. Прищепа, Ф. А. Ігнатов, А. П. Якусевич, Я. Г. Коваленко та інші. Розмежування з меншовиками зміцнило становище більшовиків і сприяло посиленню їх впливу на маси. Наприкінці червня більшовики організували демонстрацію протесту проти, антинародної політики Тимчасового уряду. У боротьбі з меншовиками та іншими ненролетарськими партіями і групами міцніли й зростали ряди більшовиць­ких осередків селища. Після липневих подій у столиці місцеві меншовики почали відкрите цькування більшовиків. У другій половині липня вони провели мітинг в саду пляшкового заводу, намагаючись використати його


Костянтинівка - cучасна карта