Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Костянтинівка

організації та профспілки 9 травня 1905 року близько 1,5 тис. робітників пляшкового заводу організовано припинили всі роботи й висунули адміністрації 17 ви­мог, у яких пропонували встановити 8-го динний робочий
день, підвищити заро­бітну плату, звільнити чотирьох службовців, що сортували продукцію, тощо.
Страйк тривав 7 тижнів. Робітники наполегливо добивалися задоволення своїх вимог. Щоб не дати можливості заводчикам вивозити готову продукцію, вони лягали на рейки перед паровозом. Дирекція заводу, не зламавши організованого опору ро­бітників, 14 червня погодилася задовольнити майже всі їхні вимоги. Під керівни­цтвом соціал-демократів робітники готувалися до загального страйку та збройного повстання.
У 1906 році до Костянтинівки приїздить представник Катеринославської орга­нізації РСДРП Г. І. Петровський, який працював тоді у Краматорську. Під його впливом місцева соціал-демократична організація посилила революційну роботу в масах. У донесенні жандармського управління від 30 травня 1906 року повідомля­лося, що в районах станцій Дружківка, Микитівка та Костянтинівка майже щодня відбуваються масові мітинги, робітники збираються на квартирах, за містом, а в Костянтииівці навіть у заводському клубі виголошуються промови з закликом до зброй­ного повстання, до повалення самодержавства.
Революційна робота серед робітників костянтинівських заводів значно активізу­валася після створення в лютому 1906 року Костянтино-Горлівського соціал-демократичного комітету, діяльність якого поширювалася на Дружківку, Костянтинівну, Слов'янськ, Краматорськ, Горлівку. Комітет одержував з Катеринослава й Луганська нелегальну літературу, розподіляв її, закуповував зброю. На засіданні комітету 17 червня 1907 року було вирішено послати представників на конференцію Юзівсько-Петровського району, по всіх виробничих організаціях зробити доповіді про V (Лондонський) з'їзд РСДРП, організувати друкарню й видати листівки про Державну думу. Намічалося також зібрати кошти по всіх групах організації. Але здійснити ці рішення не вдалося, тому що весь склад комітету в червні 1907 року був заарештований. Тоді було ув'язнено Є. Білоусова, П. Білоусова, К. Кривоноженка, К. Петровського та інших.
Жорстоко розправились капіталісти і уряд з робітниками після спаду револю­ції. 1908 року за умов промислової депресії на пляшковому заводі виробництво скоротилося майже наполовину, близько 200 робітників опинилися на вулиці.
У важкі роки столипінської реакції на костянтинівських заводах не було значних виступів робітників. Але вже в 1910 році робітничий рух знову пожвавлюється. Того року департамент поліції, з'ясовуючи причини страйків робітників, зазначав, що ціни на продукти в цьому районі надмірно високі, та й взагалі відмічається там у всьому дорожнеча. В 1912 році до Костянтинівни знову приїздив Г. І. Петровський, на той час вже більшовицький депутат IV Державної думи. Його приїзд сприяв пож­вавленню соціал-демократичної роботи в селищі. У квітні соціал-демократи організували демонстрацію з приводу вбивства поліцією робітника пляшкового заводу, революціонера І. С. Бобилєва. Під час похорону не працював весь завод.
1-2 травня робітники цього заводу під керівництвом соціал-демократичної гру­пи та профспілки склярів розпочали страйк. 90 підлітків банкового відділення вима­гали підвищити їм заробітну плату на 20 кой за зміну й полегшити умови праці (в першу чергу вони просили встановити вентиляцію у гарячих цехах). Адміні­страція відхилила цю просьбу. Тоді 30 квітня підлітки не вийшли на роботу, їх підтримали інші робітники, а 1 травня страйкували всі 1350 робітників заводу. Незабаром до них приєдналися 300 робітників дзеркального заводу. Ввечері страй­куючі організували політичну демонстрацію. На телеграфному стовпі демонстранти прикріпили червоний прапор з написом: «Хай живе пролетаріат!». Промовці закликали робітників до згуртування і одностайної боротьби проти самодержавства. Демон­страцію розігнала поліція. Але 2 травня до страйкуючих приєдналися залізопро­катники, які протестували проти скасування на заводі порядку, згідно з яким роботи в передсвяткові та передвихідні дні припинялися на 2 години раніше, і висунули ряд інших вимог щодо поліпшення умов праці та підвищення заробітку. Адміністрація за­водів негайно викликала війська. 60 найактивніших учасників страйку було заарешто­вано. З травня роботи на заводах відновилися частково, а 4 травня страйк припинився.
Та 21 травня знову застрайкували костянтинівські пляшкарі. Вони вимагали повернути на завод усіх звільнених після першотравневого страйку, запровадити інститут старост, без відома якого не звільняти і не приймати на роботу, збільшити розцінки на виготовлення посуду від 5 до 10 коп. за сотню тощо. Адміністрація погодилася тільки частково задовольнити ці вимоги. Тоді 2053 чоловіка припинили роботу. 24 травня до пляшкарів приєдналися всі металурги. Керувала страйком профспілка робітників скляної промисловості. Страйкарів матеріально підтримали робітники


Костянтинівка - cучасна карта