Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Костянтинівка

На початку XX ст. на підприємствах Костянтинівни працювало близько 2500 чо­ловік. Техніка виробництва була відсталою, умови праці нестерпні. Навіть офіційна
комісія губернського в гірничозаводських справах присутствія, після огляду в 1897 році залізопрокатного заводу, в своєму звіті відзначала, що «прагнення до найшвидшого повернення витраченого капіталу виявляється у допущенні до дії незакінчених частин будівлі, машин без огородження».
На скляному заводі біля ванн, де набиралася гаряча маса для видобування скла, температура досягала 120°. Звичайно, робітники працювали напівголими, безперерв­но обливаючи себе холодною водою. Багато робітників, попрацювавши 3-4 роки в та­ких умовах, хворіли на сухоти і ставали інвалідами. У цехах шкіряного заводу по­вітря було насичене аміаком, тому 60 проц. робітників страждали нашкірними хворобами. Робочий день тривав 11-12 годин.
Посади майстрів і кваліфікованих робітників на заводах займали іноземці, яким платили вищу зарплату, ніж місцевим робітникам. На скляному заводі, наприклад, робітник-бельгієць одержував 60-80 крб. на місяць, а місцевий - 18-20 крб., до того ж близько третини заробітку поглинали штрафи. Окружний фабричний інспек­тор у своєму звіті відзначав, що «майстри-бельгійці - народ дуже брутальний щодо російських робітників, тримають себе зарозуміло і поводяться з ними вельми грубо».
Медичне обслуговування населення здійснювала земська лікарня на 20 ліжок, збудована 1885 року. Тільки в 1905 році було споруджено лікарню для робітників скляного й хімічного заводів. У 1913 році в цих двох лікарнях працювало 5 лікарів і 8 фельдшерів. У школах навчалося 130 дітей. Школи ледве животіли через не­стачу коштів. Так, адміністрація залізопрокатного заводу відпускала на утримання початкової школи 1800 крб. на рік, а на потреби поліції - суму, у 8 разів більшу.
В 1910 році земство відкрило в селищі училище, а з 1915 року почала функціонувати приватна гімназія. За навчання в ній треба було платити 125 крб. на рік.
Наприкінці 90-х років XIX ст. на костянтинівських заводах відбулися перші робітничі виступи. 14 липня 1899 року застрайкували робітники залізопрокатного заводу. Страйк спричинило зниження розцінок до 70 і 50 коп. Близько 100 робітни­ків відмовилися стати до роботи й вимагали збереження заробітної плати, яку передбачали умови найму. Заводоуправління змушене було піти на поступки. Всіх незадоволених новими розцінками перевели на іншу роботу з оплатою від 75 коп. до 1 крб. 50 копійок.
Новий значний виступ костянтинівських металургів відбувся в липні 1900 року після того, як майстри-бельгійці побили двох робітників. Ненависть до іноземних маіістрів, які жорстоко поводилися з робітниками, вилилася тоді у форму стихійного бунту. В будинках майстрів-бельгійців почали бити вікна, але робітників розігнала поліція. Наступного дня до металургів приєдналися склярі. Протягом двох днів у колоніях скляного і залізопрокатного заводів було розгромлено 113 квартир. У цих заворушеннях взяли участь до 1000 робітників. Виступ придушили козаки. Власті жорстоко розправилися з учасниками заворушень - за 3 дні в Костянтинівці було заарештовано 260 чоловік, з них 115 передали в розпорядження слідчих органів, а решту - 145 чоловік - звільнили з роботи й в адміністративному порядку висе­лили на місце колишньої прописки. І все ж адміністрація заводу змушена була обмежити штрафи і замінити деяких високооплачуваних майстрів-бельгійців та старших робітників на місцевих.
Поступово від стихійних виступів робітники Костянтинівки переходять до організованої боротьби. Цьому значною мірою сприяла діяльність революційних організацій і груп. На початку XX ст. соціал-демократичну пропаганду й агітацію на костянтинівських заводах проводили представники Катеринославської організації РСДРП. Під її впливом зростала політична свідомість пролетарів. У 1904 році робітники пляшкового заводу добилися створення каси взаємодопомоги. На початку 1905 року на цьому ж заводі сформувалася соціал-демократична організація. Зго­дом групи соціал-демократів оформилися на хімічному, скляному і залізопрокатному заводах. На знак солідарності з петербурзькими пролетарями, які підня­лися на боротьбу проти царського самодержавства, 11 лютого 1905 року припинили роботу 2 тис. робітників залізопрокатного і скляного заводів. Вони вимагали 8-го­динного робочого дня, збільшення заробітної плати на 50проц., скасування штрафів. 14 лютого до страйкуючих приєдналися робітники хімічного і дзеркального заводів. Розмах страйку змусив адміністрацію задовольнити деякі вимоги страйкарів. 19 лю­того робітники відновили роботу. У цей час на пляшковому заводі створюється ле­гальна профспілка робітників і службовців скляної промисловості. До правління спілки обрали П. Майду, Ф. Ігнатова, С. Тимошкова та ін. Вже у 1905 році до спілки вступило 1450 пляшкарів і склярів. Під керівництвом соціал-демократичної


Костянтинівка - cучасна карта