Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Костянтинівка

Костянтинівка - важливий промисловий центр області. Розташована на річці Кривому Торці (басейн Дону). Великий залізничний вузол: звідси йдуть лінії на Лозову, Ростов-на-Дону, Ясинувату. Відстань до Донецька -68 км.
Населення - 105 757 чоловік.
Костянтинівка - центр району, площа якого 1185 кв. км. Населення (без міста)- 25,7 тис. чоловік. У районі - 11 сільських Рад, яким підпорядковано 70 населених пунктів. Тут - 18 колгоспів, 8 радгоспів, земельний фонд яких становить 118 493 га, в т. ч. 79 164 га орної. Великі земельні площі (37 проц.) зайнято під соняшником і кермовими культурами. Вирощують також озиму пшеницю, кукурудзу, овочі; розвинуте м'ясо-молочне тваринництво, птахівництво. У районі - 4 дільничних і район­на лікарні, 32 фельдшерсько-акушерських пункти; працюють 27 загальноосвітніх шкіл. На території району - 28 клубів, 8 будинків культури, 28 бібліотек.
Виникнення міста пов'язано із швидким розвитком промисловості на півдні країни після реформи 1861 року. Ще на початку XIX ст. територія, на якій тепер розташована Костянтинівка, належала поміщикові Номикосову. У 1812 році він заснував село Сантуринівку, оселивши тут 20 сімей кріпосних селян, куплених У Корочанському повіті Курської губернії. 1859 року в селі вже було 54 двори і 280 жителів. У середині XIX ст. на ділянці, виділеній одному з синів Номикосова, виникло село Костянтинівка (назване за ім'ям власника), де в 1859 році мешкало чоловік. За реформою 1861 року жителі Сантуринівки одержали по 4 дес. землі на ревізьку душу. Поміщик виділив селянам гірші землі і позбавив угідь. Податки, оброки, викупні платежі змушували їх іти на заробітки. Не кращим було становище жителів Костянтинівки. В 1869 році, з будівництвом Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, поблизу неї виникла однойменна станція, яка незабаром перетворилася на великий залізничний вузол. У 1872 році
було збудовано лінію Костянтинівка-Ясинувата-Оленівка, яку через 10 років продовжили до Маріуполя. А 1875 року розпочалося будівництво Костянтинівської залізниці, приєднаної в 1880 році до Курсько-Харківсько-Севасто­польської залізниці. Залізниці зв'язали Костянтинівну з районами видобутку ву­гілля, залізної руди, вогнетривких матеріалів, дали вихід до морського порту. Це створило передумови для спорудження тут промислових підприємств. Селище, що виникло поруч із залізничною станцією, почало розвиватися досить швидко. У 1895 році бельгійське акціонерне товариство донецьких скляних і хімічних заводів у Сантуринівці розпочало будівництво скляного, пляшкового й хімічного заводів. Через два роки підприємства стали до ладу. В 1900 році пляшковий завод виготовив на 200 тис. крб. пляшок і аптечного посуду, у цей час на ньому працювало 260 робітників. Скляний завод, на якому було 700 робітників, щороку виготовляв на 600 тис. крб. віконного скла. Щорічна продукція хімічного заводу - мінеральні кислоти і сульфати - обчислювалася в 268 тис. крб.3 Т. зв. анонімне товариство дзеркальних заводів на півдні Росії, засноване на бельгійські капітали, спорудило дзеркальниіі завод, який почав працювати з 1899 року. Спочатку він випускав полірованого скла, дзеркал і марбліту на 250 тис. крб. на рік. У 1897 році Торецьке товариство вогнетривких виробів збудувало керамічний завод, який в 1900 році виготовив продукції на 100 тис. крб.
У 1897 році бельгійським акціонерним товариством залізопрокатних заводів в Костянтинівці споруджено великий металургійний завод. В 1900 році він випустив заліза на 4327 тис. крб. У 1901-1903 pp. товариство заводів на основний ка­пітал (1500 тис. крб.) одержувало в середньому 70 тис. крб. прибутку на рік. Кількість робітників на заводі з 1900 до 1905 року збільшилося з 700 до 1090 чоловік. Це були в основному зубожілі селяни. До середини 80-х pp. понад 12 проц. селянських господарств Бахмутського повіту позбулися землі, більше чверті - не мали робочої худоби. Вони й поповнювали кадри робітничого класу. До Костянтинівни прибували й селяни з інших районів України, а також з Курської, Калузької, Орловської губерній Росії.
У ці роки село Костянтинівка та селище, що біля станції, злилися в один населений пункт. Так в донецьких степах народжувався новий промисловий центр. У праці «Розвиток капіталізму в Росії» В. І. Ленін писав: «... Близько ст. Костянтинівки, де збудовано цілий ряд заводів, утворюється новий населений пункт...». За переписом 1897 року, в Костянтинівці мешкало 3100 чоловік. До 1917 року вона входила до Сантуринівської волості Бахмутського повіту Катеринославської губер­нії. Селище, як зазначалось в залізничному довіднику за 1902 рік, за одноманітністю зовнішнього вигляду будинків, що відрізнялися один від одного лише номерами, за своєю монотонністю нагадувало колишні військові поселення.
Для розселення робітників бельгійські капіталісти-акціонери будували т. зв. заводські колонії, які розміщувалися майже впритул до заводів, їх безперервно обгортали кіпоть, гар і дим.



Костянтинівка - cучасна карта