Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Єнакієве

металургійного заводу, бібліотека спожив­чого товариства, де за читання книжок треба було платити.
У 1916 році в селищі проживало 16 тис. чоловік. Хоч номінальна заробітна
плата робітників гірничої промисловості і зросла на 70-80 проц., проте ціни на речі першої потреби в умовах війни підвищилися в 2-3 рази. Робітників постійно обраховували, штрафували. Лише в березні 1916 року сталеварам мартенівського цеху Петроііського металургійного заводу недодали 3780 крб. Жорстоко експлуатувалася жіноча та дитяча праця. У 1912 році власники петровських заводів і рудників одер­жали чистого прибутку 4,7 млн. крб., в 1915 році - 5,5 млн. карбованців.
Протягом 1914-1916 pp. і перших місяців 1917 року на підприємствах Єнакієвого відбулося більш як 10 страйків, у яких взяло участь понад 30 тис. робітників.
Високо оцінюючи один з таких виступів на Петровському заводі, який розпочався 12 квітня і тривав до 3 травня, більшовицька газета «Путь правды» відмічала його и числі з найбільш значних серед тих, що сталися протягом першої половини 1914 року. Страйк на Петровському заводі, що розпочався 18 серпня 1916 року, 26 серпня пере­творився на загальний. У ньому взяло участь 8 тис. чоловік. Було обрано страйковий комітет, який очолили Д. Татаренко, К. Логвиненко, М. Мальванов, П. Турутін. Налякана розмахом страйку, адміністрація пішла на окремі поступки, але робітники наполягали прийняти всі вимоги. Тоді хазяї оголосили локаут і закрили завод. Почалися масові репресії - заарештували страйковий комітет, більшість членів більшовицької організації відправили на фронт.
Про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції робітники Єнакієвого дізналися 1 березня 1917 року. На мітингу, що відбувся у селищі, вони ухвалили резолюцію, в якій вітали революційний Петроград. На пропозицію більшовика В. Дороніна трудящі Єнакієвого роззброїли поліцію і створили робітничу міліцію. Більшовики селища, вийшовши з підпілля, 4 березня провели перші легальні збори, на яких обговорювалися нові завдання. Було обрано керівниіі центр у складі В. Дороніна, М. Мальванова, С. Салтикова. На цей час більшовицька організація налічувала 20 чоловік, багато більшовиків ще перебували у в'язницях на засланні і на фронті. В есерівській організації було 1,5 тис. чоловік, стільки ж - у меншовицькій. Свою чисельну перевагу вони використовували для того, щои залучити на свій бік маси робітників. У Раді робітничих і солдатських депутатів, обраній у першій половині березня 1917 року, більшість захопили меншовики. Незважаючи на протидію меншовиків і есерів, до Ради увійшло 15 більшовиків, з яких 7 чоловік, а саме: В. Доронін, М. Мальванов, П. Турутін, Степещенко, С. Салтиков, Д. Татаренко, К. Логвиненко стали членами виконкому Ради. Тоді ж в березні обрано й Вєровську Раду робітничих і солдатських депутатів. Дрібнобуржуазні елементи створили місцеву думу, яка була опорою Тимчасового уряду.
Керуючись Квітневими тезами, більшовики Єнакієвого розгорнули активну бо ­ротьбу за маси. Наприкінці квітня 1917 року Петровська більшовицька організація вже налічувала 240, а на початку жовтня - 2844 чоловіка. У червні 1917 року вона увійшла до складу Макіївсько-Юзівсько-Петровської організації. 4 червня відбулося спільне засідання Макіївсько-Юзівсько-Петровського комітету.
ЦК РСДРП(б) подавав всебічну допомогу місцевим партійним організаціям Донбасу, посилаючи туди досвідчених працівників. У червні до Єнакієвого приїздив Г. І. Петровський. Він виступав на багатолюдних мітингах з промовами, викриваючи антинародну політику Тимчасового уряду, меншовиків і есерів. Пізніше на постійну роботу до Єнакієвого за рішенням ЦК партії прибув партійний працівник Я. 3. Друян, який став одним з керівників єнакіївських більшовиків. Більшовики посилювали свій вплив на робітників через профспілки, що виникли одразу ж після Лютневої революції. На Софіївському руднику за станом на 1 квітня 1917 року було 2700 членів профспілки, на Вєровському - 2000. На Петровському заводі з 8 тис. робітників до профспілки вступило 6 тисяч.
Більшовики налагодили зв'язки також з жителями навколишніх сіл, зокрема Оленівки, Софіївки, Вєровки та ін., відряджаючи туди своїх представників для ма­сово-політичної роботи серед селян. За рекомендацією більшовиків спілка металістів Петровського заводу організувала в селі майстерню для ремонту возів та підкову­вання коней.
Після липневих подій 1917 року більшовики Єнакієвого почали готувати трудящих до збройного повстання. Вони створили 3 червоно-гвардійські загони, в яких на середину жовтня 1917 року налічувалося 2 тис. чоловік. Угодовські партії після розі рому корніловського заколоту втратили свій вплив на маси. На початку вересня 1917 року було переобрано Раду. Більшовики здобули в ній 31 депутатське місце, тоді як есери - 6, а меншовики - З. Таким чином, на­передодні вирішальних битв за диктатуру пролетаріату більшовики Єнакієвого завоювали довір'я і підтримку широких



Дивиться також інші населені пункти району:

Єнакієве - cучасна карта