Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Єнакієве

Єнакієве розташоване за 50 км на північний схід від Донецька. Південну частину міста перетинає річка Булавин, що впадає у Кринку - притоку Міусу. Залізнична станція. Населення - 92,3 тис. чоловік. Єнакіївській міській Раді
підпорядковано Вуглегірську і Юнокомунарівську міські Ради та 7 селищних: Булавинську, Карло-Марксівську, Корсунську, Краснооктябрську, Краспопрофінтернівську, Ольховатську, Соф'є-Кіндратівську.
Перші населені пункти на території теперішнього Єнакієвого виникли напри­кінці XVIII ст. На землях поміщика Опашнянського у 1783 році засновано село Роздольське (нині селище Роздолівка) і село Софіївку (тепер селище Карло-Маркське). 1795 року в Роздольському проживало 213 чоловік, у Софіївці - 256. Основним заняттям поселенців було землеробство.
У 1858 році, за кілька кілометрів від Софіївки і Роздольського, на річці Садках (притоці Булавина) почалося будівництво казенного дослідного чавуноливарного заводу, названого на честь Петра І - Петровським, де випробовували виплавку чавуну з місцевих руд на коксівному вугіллі. Спочатку тут працювало 175 чоловік - 46 фахівців і 127 допоміжних робітників. У січні 1866 року на Петровському заводі вперше у Росії виплавили чавун на мінеральному паливі. Проте царський уряд надалі припинив фінансування робіт, підприємство закрили того ж року. Водночас будівництвом заводу 1858 року засновано Софіївський кам'яновугільний рудник (тепер шахта ім. Карла Маркса комбінату «Орджонікідзевугілля», де працювали селяни з сусіднього села Микитівки. Вони одержували по 2,5 коп. за пуд піднятого на-гора вугілля. У 1862 році тут видобуто 156 тис. пудів вугілля, а через 2 роки - близько 225 тисяч.
1895 року вітчизняні інженери Ф. Є. Єнакієв і Б. А. Яловецький спільно з гру­пою бельгійських капіталістів заснували Російсько-бельгійське металургійне товариство. Неподалік від старого заводу почали зводити новий під тією ж назвою - Пет­ровський (район старого заводу відтоді почали називати Старопетровськом, тепер селище Старопетровськ). Було закладено дві доменні печі, два бесемерівські конвертори, блюмінг, рейкобалковий прокатний стан «800» та допоміжні майстерні. У 1897 році завод став до ладу. Через два роки тут працювало 2665 чоловік. Поруч з заводом відкрили кам'яновугільні рудники Вєровку, Нар'євку та Бунге, які спо­лучалися залізничною віткою і становили єдине підприємство, збудували заліз­ничну станцію. Навколо заводу та рудників виросло кілька селищ. У 1898 році вони злилися в одне, назване Єнакієвим - за ім'ям одного із засновників акціонерного товариства. Селище тоді входило до складу Бахмутського повіту Катеринослав­ської губернії.
Тяжким було життя єнакіївських робітників. Шахтарі працювали по 13-15 годин, задихаючись від вугільного пилу. За свою каторжну працю вони одержу­вали від 18 до 25 крб. на місяць. Робочий день на металургійному заводі тривав 12 годин. Завантажування печей, обробка чавуну, транспортування вантажів і навантажування у вагони - все робилося вручну. Робітники тягали багатопудові розпечені виливки на десятки метрів до печей, звідти - до прокатних станів. За ту ж саму роботу бельгійцям і німцям платили набагато більше, ніж місцевим ро­бітникам. Навіть російські майстри заробляли вп'ятеро менше, ніж рядові бель­гійські робітники. Крім того, більшу частину заробітку пролетарів привласнювали підрядчики, крамарі. Робітники тулилися у землянках і бараках із земляною до­лівкою. Попід стінами височіли дерев'яні нари у два-три яруси.
Страхітливу картину життя і праці робітників Єнакієвого змалював у повісті «Молох» письменник О. І. Купрін. 1896 року він служив на заводі Російсько-бельгійського металургійного товариства. З великою художньою силою і пристрастю письменник показав хижацький характер капіталістичного способу виробництва, що наче ненажерливе божество Молох калічить і знищує людину. «Давно відомо,- говорить один з героїв повісті інженер Бобров,- що ця праця на рудниках, шахтах, на металургійних заводах і на великих фабриках скорочує життя робітника при­близно на цілу чверть. Я не кажу вже про нещасні випадки чи непосильну працю».
У листопаді 1898 року стався перший виступ єнакіївських пролетарів проти експлуататорів. Вони не вийшли на роботу, вимагаючи підвищення заробітної плати, скасування тілесних покарань, збільшення норми вугілля, що відпускалося для потреб сімейних робітників тощо. Страйк тривав близько двох тижнів і закінчився перемогою страйкарів.
У 1899-1900 pp. на Петровському заводі створюється соціал-демократичний гурток. До його складу входили робітники Марко та Іван Алфьорови, І. Петров, Г. Ковельський, І. Пеньков. Вони поширювали у цехах листівки і прокламації, випущені Донською і Катеринославською соціалдемократичними організаціями. В 1903 році члени гуртка таємно виготовили друкарський верстат. А. П. Щербаков, який тоді працював електротехніком на заводі, написав листівку «Смерть тиранам», що закликала робітників об'єднатися навколо соціал-демократичної партії і боро­тися з самодержавством, Гуртківці проводили роботу також і серед



Дивиться також інші населені пункти району:

Єнакієве - cучасна карта