Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Гітлерівці спустошили станцію та місто, на купи уламків перетворили
залізничний вокзал; вивели з ладу механізовані гірки і депо. З 147 км колій уціліло лише. Окупанти зруйнували також лікарню, школу та багато інших будинків. З 9 вересня по 15 жовтня 1943 року радянські органи в місті представляло оргбюро міської Ради депутатів трудящих. У першій же постанові воно закликало жителів міста до відбудови залізничного вузла й культурно-побутових закладів. Вже через три дні після вигнання ворога з Ясинуватої вирушив перший поїзд. 16 жовтня відбулася спільна нарада оргбюро міської Ради з членами виконкому, депутатами і активом, на якій обрали голову міськради і всі комісії. 21 жовтня відбулися перші після визволення збори партійної організації, на яких обговорювалось питання про соціалістичне змагання на залізничному транспорті. Люди працювали вдень і вночі. Чоловіків, які билися з ворогом на фронтах, замінили жінки і підлітки. О. Кравченко та О. Чукоткіна стали машиністами компресорів, К. Севрюк та Г. Карлова досконало оволоділи професією машиніста вуглепідйомних кранів, Г. Ключник - спеціальністю моториста теплої промивки. У відбудові зруйнованого господарства ясинуватцям допомагала вся країна. З Уралу, Сибіру, Середньої Азії, Закавказзя, Далекого Сходу надходило устаткування, матеріали, інструмент, прибували кваліфіковані робітники. Колектив депо станції Свердловськ надіслав відремонтований в позаурочний час паровоз. Щодня на залізниці працювало 1115 чоловік.
До 26-х роковин Великого Жовтня стали до ладу основні цехи паровозного депо, було прокладено десятки кілометрів станційних колій. Протягом 1944 року колективу станції тричі присуджували перехідний Червоний прапор Наркомату шляхів СРСР, а також Червоний прапор Державного Комітету Оборони. Багатьох залізничників удостоїли високих урядових нагород. Начальника станції А. Д. Захаренка нагородили орденом Леніна. Поряд з основним підприємством Ясинуватої - станцією - відбудовувались хлібозавод, фабрика-кухня, швейна і шевська майстерні. Відновили роботу лікарня, школи. Комсомольська організація, яка в 1944 році поповнилася 857 новими членами, провела 76 недільників, розчищаючи вулиці, ремонтуючи школи й лікарні. В них взяли участь 11 320 юнаків і дівчат. Населення міста, як і весь радянський народ, проявляло велике піклування про Червону Армію, збирало теплі речі і відправляло бійцям на фронт. Збирали також кошти на будівництво танків, літаків. Наприкінці 1943 - на початку 1944 року на ці кошти побудували літак «Залізничник Донбасу».
У післявоєнні роки ясинуватці виявили високу трудову активність і творчу ініціативу в боротьбі за дострокове виконання четвертої п'ятирічки. У травні 1947 року Міністерство шляхів СРСР визнало кращим машиністом країни С. Ю. Безсонова, який збільшив середньодобовий пробіг паровоза до 500 км (при нормі 305). Безсонов почав водити за будь-яких кліматичних умов великовагові поїзди, що на 600-700 тонн перевищували норму. Почин С. Ю. Безсонова підтримали машиністи інших залізниць. В Ясинуватському депо його послідовниками стали І. С. Фірсанов, М. Я. Єрмокін та ін. Комсомолець В. Зайцев вже у лютому 1948 року виконав трирічну норму
формування поїздів. Комсомольці Донбасу обрали В. Зайцева своїм делегатом на XIII з'їзд комсомолу України, де його обрали членом ЦК ДКСМУ. У 1946 році почалося спорудження машинобудівного заводу, а через два роки підприємство випустило вже першу продукцію - баштові крани та стрілочні переводи. 1953 року завершили будівництво основних цехів заводу. Машинобудівники освоїли виробництво нових видів гірничо-прохідницького устаткування-прохідницьких комбайнів, дробарок тощо. У ті ж роки став до ладу завод залізобетонних виробів. З 1958 року почав випуск продукції завод метлаських плиток. Розгорнули роботи 3 будівельні управління, 2 автоколони.
Здійснювалася часткова реконструкція залізничного вузла. У квітні 1958 року ясинуватські залізничники почали впровадження на транспорті тепловозів, а через рік розгорнулися роботи, пов'язані з електрифікацією залізниці. До 42-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції завершили електрифікацію її першої дільниці Ясинувата-Чаплине. На кінець семирічки на електричну тягу було переведено всі основні напрямки Ясинуватського відділку. У 1965 році прогресивними видами тяги - тепловозною та електровозною - перевезли 99 проц. усіх вантажів, завдяки чому продуктивність праці збільшилась удвоє. На базі електрифікації здійснювалась дальша механізація основних процесів формування поїздів на гірках, впроваджувалася комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів у депо. Ці нововведення стали можливими завдяки творчій ініціативі мас, що розвивалася в процесі змагання за звання бригад і ударників комуністичної праці. 1962 року звання колективів комуністичної праці здобули 52 бригади, а звання ударників комуністичної праці - 130 залізничників. У 1965 році на машинобудівному заводі в змаганні за почесне
Ясинувата
Сторінка 6 з 8
Ясинуватець генерал-майор артилерії Ф. М. Ребров нагороджений 8 орденами й 10 медалями.Гітлерівці спустошили станцію та місто, на купи уламків перетворили
До 26-х роковин Великого Жовтня стали до ладу основні цехи паровозного депо, було прокладено десятки кілометрів станційних колій. Протягом 1944 року колективу станції тричі присуджували перехідний Червоний прапор Наркомату шляхів СРСР, а також Червоний прапор Державного Комітету Оборони. Багатьох залізничників удостоїли високих урядових нагород. Начальника станції А. Д. Захаренка нагородили орденом Леніна. Поряд з основним підприємством Ясинуватої - станцією - відбудовувались хлібозавод, фабрика-кухня, швейна і шевська майстерні. Відновили роботу лікарня, школи. Комсомольська організація, яка в 1944 році поповнилася 857 новими членами, провела 76 недільників, розчищаючи вулиці, ремонтуючи школи й лікарні. В них взяли участь 11 320 юнаків і дівчат. Населення міста, як і весь радянський народ, проявляло велике піклування про Червону Армію, збирало теплі речі і відправляло бійцям на фронт. Збирали також кошти на будівництво танків, літаків. Наприкінці 1943 - на початку 1944 року на ці кошти побудували літак «Залізничник Донбасу».
У післявоєнні роки ясинуватці виявили високу трудову активність і творчу ініціативу в боротьбі за дострокове виконання четвертої п'ятирічки. У травні 1947 року Міністерство шляхів СРСР визнало кращим машиністом країни С. Ю. Безсонова, який збільшив середньодобовий пробіг паровоза до 500 км (при нормі 305). Безсонов почав водити за будь-яких кліматичних умов великовагові поїзди, що на 600-700 тонн перевищували норму. Почин С. Ю. Безсонова підтримали машиністи інших залізниць. В Ясинуватському депо його послідовниками стали І. С. Фірсанов, М. Я. Єрмокін та ін. Комсомолець В. Зайцев вже у лютому 1948 року виконав трирічну норму
формування поїздів. Комсомольці Донбасу обрали В. Зайцева своїм делегатом на XIII з'їзд комсомолу України, де його обрали членом ЦК ДКСМУ. У 1946 році почалося спорудження машинобудівного заводу, а через два роки підприємство випустило вже першу продукцію - баштові крани та стрілочні переводи. 1953 року завершили будівництво основних цехів заводу. Машинобудівники освоїли виробництво нових видів гірничо-прохідницького устаткування-прохідницьких комбайнів, дробарок тощо. У ті ж роки став до ладу завод залізобетонних виробів. З 1958 року почав випуск продукції завод метлаських плиток. Розгорнули роботи 3 будівельні управління, 2 автоколони.
Здійснювалася часткова реконструкція залізничного вузла. У квітні 1958 року ясинуватські залізничники почали впровадження на транспорті тепловозів, а через рік розгорнулися роботи, пов'язані з електрифікацією залізниці. До 42-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції завершили електрифікацію її першої дільниці Ясинувата-Чаплине. На кінець семирічки на електричну тягу було переведено всі основні напрямки Ясинуватського відділку. У 1965 році прогресивними видами тяги - тепловозною та електровозною - перевезли 99 проц. усіх вантажів, завдяки чому продуктивність праці збільшилась удвоє. На базі електрифікації здійснювалась дальша механізація основних процесів формування поїздів на гірках, впроваджувалася комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів у депо. Ці нововведення стали можливими завдяки творчій ініціативі мас, що розвивалася в процесі змагання за звання бригад і ударників комуністичної праці. 1962 року звання колективів комуністичної праці здобули 52 бригади, а звання ударників комуністичної праці - 130 залізничників. У 1965 році на машинобудівному заводі в змаганні за почесне