Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Дедалі більше активізувалася діяльність Ясинуватської Ради депутатів трудя
щих, у складі якої вже 1931 року було 45 комуністів і 13 комсомольців. Постійно діючі комісії - РСІ, комунально-господарська, культурно-побутова, санітарна, фінансово-кооперативна й транспортна - спиралися на широкий актив трудящих, вникали в усі питання соціалістичного будівництва. Жителі міста брали активну участь в суспільно-політичному житті. З гнівом і обуренням зустріли вони звістку
про напад у 1931 році японських мілітаристів на Маньчжурію і про збройні провокації на Китайсько-Східній залізниці. На мітингу 12 листопада 1931 року вони одностайно прийняли рішення про ліквідацію «військової неписьменності». У 1936-1937 рр. залізничники активно обговорювали нову Конституцію і Полояження про вибори до Верховної Ради СРСР. На станції працювало під керівництвом комуністів 65 гуртків вивчення цих документів, у яких навчалося 2324 чоловіка. З великим політичним піднесенням пройшли 12 грудня 1937 року вибори до Верховної Ради СРСР і в 1938 році - до Верховної Ради УРСР та до місцевих Рад депутатів трудящих, у т. ч. до першої міської Ради Ясинуватої у 1940 році.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, більшість чоловічого населення міста пішла до лав Червоної Армії. Трудящі віддавали всі сили для перемоги над ворогом, працюючи за себе й за тих, хто став на захист Батьківщини. Так, колектив паровозного депо за перші три місяці війни в середньому виконував план на 350 проц. Перевівши рух поїздів на воєнний графік, ясинуватські залізничники безперебійно і вчасно доставляли вантажі за призначенням. Коли фронт наблизився до Донбасу, міська партійна організація і Рада депутатів трудящих організували евакуацію у тил цінного устаткування підприємств і населення. Колектив локомотивного депо своїми силами обладнав бронепоїзд, виділивши для цього паровоз і кілька вагонів. У цьому йому допомогли робітники Сталінського металургійного заводу. На початку жовтня бронепоїзд вирушив захищати Москву. Супроводити його доручили кращій бригаді в складі машиністів П. М. Вовка, В. П. Крищенка, помічників машиністів Й. С. Охріменка, В. В. Юникова. Прибувши до столиці, вся бригада влилася до лав її захисників. Спочатку команда бронепоїзда воювала на Можайському напрямку, потім - у районі Волоколамського шосе, підтримуючи гвардійців прославленої дивізії генерала Панфілова. Почавши свій бойовий шлях на підступах до Москви, бронепоїзд завершив його у польському місті Вроцлаві.
22 жовтня 1941 року фашистські окупанти захопили Ясинувату. Недалеко від міста, на території сусіднього радгоспу «Комсомолець», вони влаштували табір військовополонених, в якому від катувань, голоду і епідемій померло близько 7 тис. радянських громадян. В 1942 році почала діяти підпільна група С. М. Павлова. До її складу входили М. І. Грищенко, Л. О. Скляров, П. І. Косткж, Є. А. Червонобаба, О. Ф. Толбатов та ін. Підпільники розповсюджували листівки серед населення. Вони діставали для військовополонених, які працювали на станції, бланки посвідчень і паспорти, допомагали пробиратись до своїх. Робітники залізниці насипали пісок у букси, влаштовували аварії поїздів, підробляли транспортну документацію. Ясинуватські патріоти налагодили зв'язок з комсомольською групою І. В. Верзилова, яка діяла в Авдіївці, а з її допомогою - з командуванням Червоної Армії. В серпні 1943 року підпільники Ясинуватої та Авдіївки створили об'єднану групу «Смерть фашистським окупантам!», яка своїми діями у ворожому тилу допомагала наступаючим радянським військам. Коли 8 вересня 1943 року частини 34-ї гвардійської дивізії визволяли місто, у боях взяли участь і підпільники. Більшість з них пішла далі бити ворога.
Комуністична партія та Радянський уряд високо оцінили мужність і відвагу ясинуватців, які боролися проти гітлерівських загарбників у тилу й на фронті, нагородивши тих, хто особливо відзначився, орденами і медалями. Так, у боях при форсуванні Дністра влітку 1944 року виявив героїзм М. О. Ралдугін. Вночі він з двома червоноармійцями на човні переплив на правий берег, знищив два ворожі кулемети з обслугою, захопив невеликий плацдарм і два дні утримував його, давши змогу товаришам закріпити й розширити плаппаом. М. О. Ралдугіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Колишній колійний робітник В. М. Лавський після закінчення Харківського авіаційного училища бився за республіку в Іспанії у лавах інтернаціональних бригад. Велику Вітчизняну війну почав старшим штурманом бомбардувального полку на Південно-Західному фронті. Воював під Києвом, Полтавою, Харковом, Сталінградом, визволяв Донбас, Крим, Львів, закінчив війну у Празі. Нагороджений 11 орденами й медалями. В 1965 році генерал-лейтенанту авіації В. М. Лавському за заслуги в освоєнні авіаційної техніки і відмінне виховання та навчання льотних кадрів одному з перших присвоєно звання заслуженого військового штурмана СРСР.
Ясинувата
Сторінка 5 з 8
транспорта», «Политотдельская правда», «За образцовый узел», «Магистраль угля».Дедалі більше активізувалася діяльність Ясинуватської Ради депутатів трудя
про напад у 1931 році японських мілітаристів на Маньчжурію і про збройні провокації на Китайсько-Східній залізниці. На мітингу 12 листопада 1931 року вони одностайно прийняли рішення про ліквідацію «військової неписьменності». У 1936-1937 рр. залізничники активно обговорювали нову Конституцію і Полояження про вибори до Верховної Ради СРСР. На станції працювало під керівництвом комуністів 65 гуртків вивчення цих документів, у яких навчалося 2324 чоловіка. З великим політичним піднесенням пройшли 12 грудня 1937 року вибори до Верховної Ради СРСР і в 1938 році - до Верховної Ради УРСР та до місцевих Рад депутатів трудящих, у т. ч. до першої міської Ради Ясинуватої у 1940 році.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, більшість чоловічого населення міста пішла до лав Червоної Армії. Трудящі віддавали всі сили для перемоги над ворогом, працюючи за себе й за тих, хто став на захист Батьківщини. Так, колектив паровозного депо за перші три місяці війни в середньому виконував план на 350 проц. Перевівши рух поїздів на воєнний графік, ясинуватські залізничники безперебійно і вчасно доставляли вантажі за призначенням. Коли фронт наблизився до Донбасу, міська партійна організація і Рада депутатів трудящих організували евакуацію у тил цінного устаткування підприємств і населення. Колектив локомотивного депо своїми силами обладнав бронепоїзд, виділивши для цього паровоз і кілька вагонів. У цьому йому допомогли робітники Сталінського металургійного заводу. На початку жовтня бронепоїзд вирушив захищати Москву. Супроводити його доручили кращій бригаді в складі машиністів П. М. Вовка, В. П. Крищенка, помічників машиністів Й. С. Охріменка, В. В. Юникова. Прибувши до столиці, вся бригада влилася до лав її захисників. Спочатку команда бронепоїзда воювала на Можайському напрямку, потім - у районі Волоколамського шосе, підтримуючи гвардійців прославленої дивізії генерала Панфілова. Почавши свій бойовий шлях на підступах до Москви, бронепоїзд завершив його у польському місті Вроцлаві.
22 жовтня 1941 року фашистські окупанти захопили Ясинувату. Недалеко від міста, на території сусіднього радгоспу «Комсомолець», вони влаштували табір військовополонених, в якому від катувань, голоду і епідемій померло близько 7 тис. радянських громадян. В 1942 році почала діяти підпільна група С. М. Павлова. До її складу входили М. І. Грищенко, Л. О. Скляров, П. І. Косткж, Є. А. Червонобаба, О. Ф. Толбатов та ін. Підпільники розповсюджували листівки серед населення. Вони діставали для військовополонених, які працювали на станції, бланки посвідчень і паспорти, допомагали пробиратись до своїх. Робітники залізниці насипали пісок у букси, влаштовували аварії поїздів, підробляли транспортну документацію. Ясинуватські патріоти налагодили зв'язок з комсомольською групою І. В. Верзилова, яка діяла в Авдіївці, а з її допомогою - з командуванням Червоної Армії. В серпні 1943 року підпільники Ясинуватої та Авдіївки створили об'єднану групу «Смерть фашистським окупантам!», яка своїми діями у ворожому тилу допомагала наступаючим радянським військам. Коли 8 вересня 1943 року частини 34-ї гвардійської дивізії визволяли місто, у боях взяли участь і підпільники. Більшість з них пішла далі бити ворога.
Комуністична партія та Радянський уряд високо оцінили мужність і відвагу ясинуватців, які боролися проти гітлерівських загарбників у тилу й на фронті, нагородивши тих, хто особливо відзначився, орденами і медалями. Так, у боях при форсуванні Дністра влітку 1944 року виявив героїзм М. О. Ралдугін. Вночі він з двома червоноармійцями на човні переплив на правий берег, знищив два ворожі кулемети з обслугою, захопив невеликий плацдарм і два дні утримував його, давши змогу товаришам закріпити й розширити плаппаом. М. О. Ралдугіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Колишній колійний робітник В. М. Лавський після закінчення Харківського авіаційного училища бився за республіку в Іспанії у лавах інтернаціональних бригад. Велику Вітчизняну війну почав старшим штурманом бомбардувального полку на Південно-Західному фронті. Воював під Києвом, Полтавою, Харковом, Сталінградом, визволяв Донбас, Крим, Львів, закінчив війну у Празі. Нагороджений 11 орденами й медалями. В 1965 році генерал-лейтенанту авіації В. М. Лавському за заслуги в освоєнні авіаційної техніки і відмінне виховання та навчання льотних кадрів одному з перших присвоєно звання заслуженого військового штурмана СРСР.